На виконання доручення Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 15.05.08 N 04-27/525 Державна податкова адміністрація України розглянула лист депутата Харківської обласної ради Покровської О.Ю. від 24.04.08 N 18-а щодо окремих питань застосування податкового законодавства і повідомляє наступне.

Щодо включення до валових витрат підприємства витрат у вигляді благодійної допомоги.

Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) до складу валових витрат платника податку на прибуток підприємств включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у п. 7.11 ст. 7 Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Тобто, у разі виявлення помилки при визначенні суми оподатковуваного прибутку підприємства попереднього звітного року, необхідно коригувати також і суму витрат на благодійну допомогу, яка включається до складу валових витрат у поточному періоді.

Щодо окремих питань застосування пункту 1.31 статті 1 Закону.

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону операції з безоплатного надання товарів (у тому числі основних фондів) класифікуються як продаж таких товарів. При цьому, безоплатно наданими є товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод (пункт 1.23 статті 1 Закону).

Згідно з підпунктом 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем (у тому числі безоплатною передачею) балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Щодо деяких випадків нарахування податку з реклами при виготовленні візитних карток.

Основні засади рекламної діяльності в Україні, регулювання правових відносин, що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами визначає Закон України "Про рекламу" (далі - Закон N 270).

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону N 270 реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких nqnah чи товару.

Статтею 15 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що до місцевих податків і зборів належить, зокрема, податок з реклами. При цьому загальні норми щодо оподаткування податком з реклами встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (далі - Декрет), відповідно до якого визначено об'єкт оподаткування, платників податку, граничні розміри ставок податку з реклами.

Згідно зі статтею 11 Декрету об'єктом оподаткування податком з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

У деяких випадках візитна картка несе рекламну інформацію про юридичну або фізичну особу, послуги які ними надаються, товари, їх зразки, призначення, якість, переваги тощо. Тобто ця візитна картка, відповідно до вимог абзацу 13 статті 1 Закону N 270 є рекламним засобом, який використовується для доведення реклами до її споживача.

Тому вважаємо, що у цьому випадку, одночасно з виготовленням візитних карток друкарня (чи інший виробник) розміщує рекламну інформацію на рекламному засобі про її замовника або товари, послуги тощо і, згідно з чинним законодавством України, повинна бути платником податку з реклами і стояти на податковому обліку, як платник цього податку, в органах державної податкової служби.

Отже, виходячи з наведеного, при сплаті замовником послуг за виготовлення візитних карток ця друкарня (чи інший виробник) повинні у кошторисі враховувати суму податку з реклами, яку, враховуючи рішення органу місцевого самоврядування про запровадження цього податку на відповідній території, сплачувати до бюджету територіальної громади.

Водночас нагадуємо, що згідно зі статтею 26 Закону N 270 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами;

Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;

Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів;

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

Щодо оподаткування окремих доходів фізичних осіб.

Підпунктом 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.03 N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889) встановлено, що платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року суму витрат, фактично понесених ним протягом такого звітного року, зокрема, на сплату за власний рахунок страхових внесків страховику - резиденту за договорами довгострокового страхування життя як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування) при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення на користь такого члена сім'ї - 50 відсотків суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, тобто в 2007 році - 370 грн., у розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї (пп. "б" вказаного пункту).

В той же час, частиною другою та третьою підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону N 889 встановлено ряд обмежень щодо права на податковий кредит платників податку або членів їх сімей першого ступеня споріднення, які були застраховані їх працедавцями згідно з підпунктом "в" підпункту 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, та якщо член сім'ї платника податку першого ступеня споріднення самостійно застрахував такі самі ризики за окремим страховим договором.

Підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону N 889 встановлено, що загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.