ДПАУ розглянула лист та в межах своєї компетенції повідомляє.

Законодавчим актом, який визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки, є Закон України від 07.02.91 р. N 698-XII "Про підприємництво" (далі - Закон), згідно з яким підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Підприємництво є особливим видом діяльності, заснованим на ініціативі, пошуку, ризику, і воно завжди пов'язане з власною працею, використанням свого розуму, здібностей, ініціативи.

Водночас звертаємо увагу на те, що у випадку коли фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності виконується трудова функція за дорученням або наказом роботодавця згідно з укладеним трудовим договором (контрактом) і при цьому всі вигоди (тобто доходи) від виконання такою фізичною особою трудової функції, а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримує (несе) роботодавець, то така діяльність не може вважатися підприємницькою для такої фізичної особи.

До відома, Верховною Радою України 22.05.2003 р. прийнято Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", який набуває чинності з 01.01.2004 р.

Цим Законом визначено (п. 1.8 ст. 1), що фізична особа, яка зареєструвалася як суб'єкт підприємницької діяльності та надає послуги іншій особі (виконує роботи на її користь) у межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) на постійній та регулярній основі протягом більше одного місячного податкового періоду та/або отримання усіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків, пов'язаних з таким наданням або ненаданням, такою іншою особою - замовником послуг (робіт). Законом "Про підприємництво" визначено, що суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

- громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.

Щодо громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Відповідно до зазначеного Закону не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особливістю даного законодавчого акта є те, що особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

А також особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.