Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Арсірія Р. О. у порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (за участю: третьої особи - Міністерства енергетики та вугільної промисловості), про визнання незаконною та нечинною постанови N 1177 від 13.09.2012 р.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - відповідач), в якому просило визнати незаконною та нечинною з дня її офіційного опублікування (з дня набрання чинності) постанову відповідача від 13.09.2012 р. N 1177 "Про затвердження Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток".

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого законодавства України у сфері регулювання енергетики, з перевищенням наданих йому законами України повноважень, прийнята протиправна постанова, якою затверджений Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, що призвело до порушення та створення умов для подальшого постійного порушення права позивача на встановлення за результатом застосування відповідного порядку економічно обґрунтованого розміру ціни на природний газ, що видобувається товариством.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувану постанову законною та такою, що прийнята ним на підставі та на виконання діючих законодавчих вимог, в межах наданих йому повноважень та просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 10.09.2013 р. представник третьої особи не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи у справі N 826/6130/13-а. Відповідач проти призначення відповідної експертизи заперечив, подавши до суду письмові заперечення на заявлене позивачем клопотання.

Суд у порядку письмового провадження, розглянувши зазначене клопотання дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення у зв'язку з тим, що результат судово-економічної експертизи жодним чином не вплине на рішення у даній справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Відповідно до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики", відповідачем видана оскаржувана постанова від 13.09.2012 р. N 1177 "Про затвердження Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток".

Позивач вважає таку постанову відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з перевищенням наданих відповідачу законами повноважень та порушує його права та законні інтереси.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначає Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" (далі - Закон).

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 10 Закону підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно ч. ч. 1, 2, п. 11 ч. 3 ст. 4 Закону державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать, зокрема, затвердження порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, визначених у статті 10 цього Закону.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.11.2011 р. N 1059/2011 (далі - Положення) НКРЕ є органом державного регулювання діяльності в енергетиці.

Одним із основних завдань НКРЕ є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сфері енергетики та нафтогазовому комплексі (п. 3 Положення).

НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розробляє і затверджує порядки (методики) формування цін і тарифів на товари (послуги), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій та суб'єктами, що провадять діяльність на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання та нафтогазовому комплексі, та методології ціно-, тарифоутворення (пп. 5 п. 4 Положення).

Відповідно до п. п. 12, 13 Положення основною формою роботи НКРЕ як колегіального органу є засідання.

Рішення НКРЕ вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу НКРЕ. Голова, члени НКРЕ мають по одному голосу кожен.

Рішення НКРЕ приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕ, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕ, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові до виконання суб'єктами природних монополій.

Аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо затвердження порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Так, в межах наданих повноважень та на виконання вимог статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Указу Президента України від 23 листопада 2011 року N 1059/2011 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" відповідачем був розроблений проект постанови "Про затвердження Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток".

При цьому Порядок визначає механізм формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, із забезпеченням єдиних принципів та методичних основ формування цін на природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ.

За доводами відповідача, основною ціллю прийняття зазначеного регуляторного акта є забезпечення регулювання цін на природний газ власного видобутку, зокрема шляхом: обґрунтованого і одноманітного регулювання процесів ціноутворення в газодобувній галузі; створення можливості для прогнозування змін цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток; здійснення контролю за процесами ціноутворення за рахунок забезпечення відкритості та доступності матеріалів.

Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначає Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно ст. ст. 1, 9, 13 зазначеного Закону регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.