Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддів: головуючого - судді Власенкової О.О., суддів: Донця В.А. та Пісоцької О.В., при секретарі судового засідання Чернишевій О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання частково незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499, визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, постановлення окремої ухвали (за участю представників: від позивача - ОСОБА_1 (паспорт), від відповідача - Кучер В.М. (за довіреністю)).

Обставини справи:

Позивач звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання незаконним абзацу 3 частини 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499 (далі - Порядок); визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невиконання статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України" в частині визначення порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців; постановлення окремої ухвали про порушення Кабінетом Міністрів України статей 9, 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України" та статті 7 Закону України "Про звернення громадян".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що склад грошового забезпечення, визначеного оскаржуваним абзацом 3 частини 2 пункту 2 Порядку не відповідає частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Обґрунтовуючи бездіяльність відповідача в частині визначення порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, позивач посилається на вимоги статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України". Порушення відповідачем положень частини першої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" позивач обґрунтовує безпідставною передачею відповідачем його звернення на розгляд Службі безпеки України.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та заявив клопотання про компенсацію витрат, пов'язаних із прибуттям до суду.

Представник відповідача проти позову заперечував, мотивуючи тим, що відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України" одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, виплачується в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Крім того, частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що розмір грошового забезпечення встановлює Кабінет Міністрів України.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 22 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку його дія розповсюджується, зокрема, на військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та осіб, звільнених з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Як вбачається з військового квитка від 29 травня 2007 року серії ГГ N НОМЕР_1 позивач з 27 серпня 1999 року по 11 травня 2007 року проходив службу на офіцерських посадах в Службі безпеки України та згідно з наказом Голови Служби безпеки України від 27 квітня 2007 року N 719лс його звільнено зі служби за станом здоров'я. Відповідно до довідки МСЕК від 17 вересня 2007 року серії КР-2007 N 010451 позивачу встановлена III група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.

За таких обставин позивач є особою, яка відповідно до вимог частини 2 статті 171 КАС України наділена правом на оскарження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом 3 частини 2 пункту 2 Порядку встановлено, що грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 4 жовтня 1996 р. N 925 та від 23 лютого 2002 р. N 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. N 829.

Аналіз зазначених норм Закону та Порядку дає підстави дійти висновку, що складові грошового забезпечення, визначені Порядком, не відповідають таким складовим, визначеним Законом. Зокрема, частиною 2 статті 9 Закону до складу грошового забезпечення включено надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії. Всупереч цьому, в абзаці 3 частини 2 пункту 2 Порядку такі види додаткового грошового забезпечення відсутні. Згідно з листом Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим від 19 травня 2009 року N 76/П-32/20, адресованого позивачу, грошове забезпечення останнього складалося, в тому числі, із збільшеного посадового окладу, надбавки за секретність, за особливі умови служби, СБ, за оперативно-розшукову діяльність, за контр-розвідувальну діяльність, за безперервну службу, премії. У зв'язку з тим, що ці види надбавок не передбачені Поряд ком, тому вони не були враховані при обчисленні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.

З огляду на викладене, абзац 3 частини 2 пункту 2 Порядку не відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.