розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами відповідача - Кабінету Міністрів України, позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та осіб, що приєднались до апеляційної скарги позивачів - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України про оскарження постанови № 341 від 04.04.2011 року частково, -

У квітні 2011 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним абзаців третього - п'ятого підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань". Позивачі доповненнями до адміністративного позову від 11.05.2011 року збільшили розмір позовних вимог, зокрема просили суд стягнути моральну та матеріальну шкоду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивачами та відповідачем подано апеляційні скарги. Відповідач просить скасувати постанову першої інстанції як таку, що винесена з порушенням матеріального та процесуального права та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Позивачами заявляються вимоги стосовно часткового скасування оскаржуваного рішення, та постановленням нового, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивачів.

Кабінетом Міністрів України 04.04.2011 року прийнято постанову № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", відповідно до якої у 2011 році виплати разової грошової допомоги здійснюються у розмірі меншому, ніж передбачено зазначеним Законом України.

Позивачами вказана постанова оскаржується в частині положень, які зменшують обсяг гарантованих державою видатків до 5 травня, зокрема абзаців третього - п'ятого підпункту 2 пункту 1 постанови.

Аналізуючи законність зазначених положень спірної постанови Кабінету Міністрів України, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру разової грошової допомоги до 5 травня позивачам застосуванню підлягає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , а не постанова Кабінету Міністрів України, якою істотно звужується обсяг встановлених законом прав.

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зі змісту Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" випливає, що під час визначення розміру разової грошової виплати до 5 травня, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія як база нарахування для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування є прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Розміри виплат встановлені в оскаржуваній частині постанови КМ є меншими ніж мінімальна соціальна категорія - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, яку потрібно застосовувати для визначення мінімальної пенсії за віком, що суперечить нормам Конституції України .

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, зокрема стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди, колегія суддів погоджується з необхідністю відмови у даній частині вимог адміністративного позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.