Позивач звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з вимогами про визнання таким, що не відповідає акту вищої юридичної сини - Цивільному кодексу України, - та визнання нечинним з моменту прийняття рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 червня 2004 року N 279, яке діє у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 грудня 2007 року N 2380, в частині абзацу 2 пункту 7 розділу I Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами, затвердженого вказаними рішеннями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що абзац 2 пункту 7 розділу I Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами не відповідає нормам Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не наділений повноваженням в порядку Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлювати спеціальний порядок обрахунку строків з приводу визначення своєчасності подання професійними учасниками ринку цінних паперів відповідної звітності.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Третя особа-1 позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Третя особа-2 в судовому розгляді участі не брала, хоча належним чином про розгляд справи повідомлена. При цьому, пояснення по справі щодо поставленого на розгляд питання не подала.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд В С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

У відповідності до положень статті 19 Конституції України (254к/96-ВР від 28.06.96) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (N 448/96-ВР від 30.10.96; далі - Закон про державне регулювання) встановлено форми державного регулювання ринку цінних паперів; завдання (стаття 7 Закону) і повноваження (стаття 8 Закону) Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Як вбачається зі змісту зазначених статей Закону про державне регулювання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку не надано право встановлювати спеціальний порядок обрахунку строків з приводу визначення своєчасності подання професійними учасниками ринку цінних паперів відповідної звітності.

За таких умов суд констатує, що встановлений у абзаці 2 пункту 7 Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами (N 279 від 08.06.2004; далі - Положення) порядок обрахунку строків встановлений не у відповідності до повноважень норм Закону про державне регулювання та Конституції України.

Як вбачається з положень абзацу 2 пункту 7 Положення останній встановлює не рівні умови для подання професійними учасниками ринку цінних паперів відповідної звітності особливо тих, що знаходяться поза межами місцезнаходження відповідача, що обмежує таких суб'єктів господарювання у часі підготовки і подання інформації порівняно з тими учасниками, які розміщені у місті Києві. Зазначене не відповідає положенням частини 2 статті 5, ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України (N 436-IV від 16.01.2003), у відповідності до положень якого конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема, визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом; загальними принципами господарювання в Україні є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Окрім того, у відповідності до положень Закону України "Про поштовий зв'язок" (від 2759-III від 04.10.2001) цей Закон визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг.

У відповідності до абзацу 1 статті 2 Закону України "Про поштовий зв'язок" відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.