1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Лист


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 4965/7/15-1117 від 17.04.2001
( Лист не застосовується на підставі Листа ДПА N 6847/7/15-1117|3565/6/15-1116 від 25.05.2001 )
Про деякі операції з купівлі-продажу товарів із застосуванням векселів
Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> і повідомляє.
Відповідно до пункту 1 частини II Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.92 р. N 528, векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України.
Таким чином, першою подією для збільшення валових витрат у емітента простого векселя - покупця товару, згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94 "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 283/97-ВР, буде оприбуткування товарів (робіт, послуг) за ціною, визначеною договором купівлі-продажу.
У підпункті 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону N 283/97-ВР та у пункті 4.8 статті 4 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 168/97-ВР), емісія простого векселя розглядається як забезпечення або підтвердження заборгованості боржника - емітента векселя (покупця товарів) перед кредитором (продавцем товарів). При цьому номінальна вартість простого векселя, узятого кредитором на облік від покупця товарів, не включається до валових доходів кредитора, тобто не відображається в податковому обліку продавця товарів. Якщо вексель передбачає сплату боржником процентів, то лише нарахування (одержання) власником векселя процентів включається до його валових доходів на підставі підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону N 283/97-ВР та збільшує базу обкладення податком на додану вартість на підставі пункту 4.8 статті 4 Закону N 168/97-ВР.
Відповідно до статті 40 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон) держатель переказного векселя не може бути примушений прийняти платіж за ним до настання строку платежу. Трасат (особа, яка повинна платити за пред'явленим до платежу векселем), який здійснює платіж до настання строку платежу, робить це на свій власний страх і ризик.

................
Перейти до повного тексту