Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів" від 25.03.05 N 2505-IV внесено зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР, згідно з якими податковий вексель, що надається платниками у сплату ПДВ при імпортуванні товарів, підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.

Згідно Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 N 1104, аваль - це вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного окремого примірника кожного векселя. Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один вексель.

Розділом 2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.02 N 508, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.02.03 за N 174/7495, визначено порядок складання векселів та заповнення їх реквізитів.

Згідно з цим Положенням банки здійснюють операції з простими векселями за умови складання векселів у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту та заповнення їх реквізитів відповідно до таких вимог:

- назва "простий вексель" має бути включена до тексту документа і написана тією мовою, якою цей документ складено;

- безумовного зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

- строку платежу;

- місця, у якому має бути здійснений платіж;

- найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватися платіж;

- дати і місця видачі простого векселя;

- підпису особи, яка видає документ (векселедавець).

Банки не здійснюють операції з простими векселями, якщо немає будь-якого з вищезазначених реквізитів, крім таких випадків:

- простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, уважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням;

- якщо немає особливого зазначення, місце, у якому видано документ, уважається місцем платежу і разом з тим місцем проживання векселедавця;