У зв'язку зі зверненнями територіальних управлінь Національного банку України та уповноважених банків, які спричинені випадками відмови нотаріусів засвідчувати переклади договорів морського агентування, укладених резидентами з нерезидентами (у т.ч. шляхом обміну листами засобами телексного зв'язку), а також зважаючи на пов'язані з цим проблеми, що виникають при виконанні банками вимог пункту 1.10 розділу 1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями(1) (далі - Інструкція N 136) стосовно отримання від резидентів належним чином засвідчених перекладів вищевказаних договорів, Національний банк України на підставі наданого Міністерством юстиції України роз'яснення повідомляє наступне.

"Правовою основою діяльності нотаріату в Україні є Конституція України, Закон України "Про нотаріат" (далі - Закон), інші законодавчі акти України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок нотаріального засвідчення вірності перекладу документа врегульований статтею 79 Закону та розділом 29 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України(2) (далі - Інструкція).

Пунктом 265 Інструкції передбачено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус у порядку, установленому розділом 28 цієї Інструкції. При цьому перекладач поряд з документом, що встановлює його особу, повинен представити документ, який стверджує його кваліфікацію.