Статтею 744 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-IV (далі - Цивільний кодекс) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Обсяги обов'язків набувача встановлюються за згодою сторін у договорі.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Тобто за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого або рухомого майна, що передається у власність другій стороні, і не є спадкуванням, а отже, з метою оподаткування доходів, отриманих за договором довічного утримання, ступінь споріднення відчужувача та набувача не має значення.

При укладанні договору довічного утримання (догляду) набувач одержує дохід у вигляді вартості нерухомого майна (житлового будинку, квартири) або рухомого майна, а відчужувач одержує дохід у вигляді вартості матеріального забезпечення та послуг з догляду (опікування), визначених у договорі.

Частинами 3 та 4 статті 334 Цивільного кодексу встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення; а за договором, який підлягає державній реєстрації, з моменту такої реєстрації.

Оскільки договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації при передачі набувачеві у власність нерухомого майна (стаття 745 Цивільного кодексу), то при укладенні такого договору об'єкт оподаткування виникатиме у набувача у податковому періоді (році), коли такий договір було нотаріально посвідчено.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889) встановлено, що дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.