Матеріали господарських справ свідчать про поширення практики подання сторонами у справі апеляційних і касаційних скарг на ухвали господарського суду, які не може бути оскаржено ні в апеляційному, ні в касаційному порядку. Такі дії сторін у справі, як правило, спрямовані на затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, положень щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Згідно з частиною першою статті 106 та частиною першою статті 111-13 ГПК України ухвали відповідно місцевого господарського суду і апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у випадках, передбачених Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Проте мають місце випадки, коли суд апеляційної чи касаційної інстанції розглядає такі скарги по суті.

Необхідно також враховувати роз'яснення, розміщені у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 року N 8, яким передбачено, що оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.