розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі № 2а-12409/11/2670 за позовом ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Національна комісія регулювання електроенергетики України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, про визнання частково незаконною постанови від 01.06.2011 № 869 ,

У серпні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили пункту 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, із поворотом його виконання та зазначенням способу його здійснення;

визнати таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили абзацу 23 додатку до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, із поворотом його виконання та зазначенням способу його здійснення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року , залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року , позов задоволено частково. Визнано незаконним та нечинним п. 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 в частині слів: "і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг". В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

У касаційних скаргах Кабінет Міністрів України та Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України просять скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що Кабінет Міністрів України, прийнявши на виконання покладених на нього повноважень постанову від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", визначив, що вказані витрати покладаються на споживача, що суперечить вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" .

Однак, з такими висновками судів попередніх станцій погодитись не можна з огляду на нижченаведене.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 31 цього Закону порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.