Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності (далі - Методрекомендації), які затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 N 145, у непоодиноких випадках не відповідають національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку (далі - ПБО), що є також наслідком неприведення їх у відповідність до змін, яких набувають ПБО.

Так, у підпункті 8 пункту 16 та у пункті 22 Методрекомендацій наведено метод ЛІФО, який із ПБО 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246, виключено наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2004 N 731.

У підпункті 3 пункту 16 опис про витрачання паливно-мастильних матеріалів на освітлення приміщень торговельних підприємств не відповідає реальним умовам господарювання.

Терміни, що застосовуються в підпункті 8 пункту 16 та пункті 22 Методрекомендацій як первинна вартість, не відповідають ПБО 9 "Запаси", в якому застосовується первісна вартість.

Не відповідає імперативній нормі ПБО 26 "Виплати працівникам", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 N 601, і ПБО 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 N 20 (із змінами), текст підпункту 2 пункту 17 щодо створення на розсуд підприємства резерву на виплату винагороди за вислугу років та забезпечення на оплату відпусток.