На запити митних органів щодо застосування положень Порядку прийняття рішення про здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, а також нарахування й унесення плати за таке митне оформлення, затвердженого наказом Держмитслужби від 04.12.03 N 833 у редакції наказу Держмитслужби від 24.12.08 N 1454 повідомляємо наступне.

Щодо справляння плати за митне оформлення товарів поза місцем розташування митних органів та у місцях розташування митних органів із витратою часу обідньої перерви.

Порядком прийняття рішення про здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, а також нарахування й унесення плати за таке митне оформлення, затвердженого наказом Держмитслужби від 04.12.03 N 833 (далі - Порядок) визначено, що робота поза робочим часом, установленим для митного органу (робота в надурочний час), - це робота посадових осіб митного органу, що здійснюється понад робочий час, установлений для митного органу.

Статтею 62 Кодексу законів про працю України також визначається, що надурочною роботою є робота понад встановлену тривалість робочого дня. Крім того, трудове законодавство зазначає, що до надурочних робіт працівники можуть залучатися лише у виняткових випадках, визначених законодавством.

Пунктом 2.2. Порядку передбачено що рішення про здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів поза робочим часом, установленим для митного органу (у надурочний час, нічний час, вихідні, святкові та неробочі дні), приймається керівником митного органу на підставі письмової заяви (довільної форми) юридичної (фізичної) особи, що переміщує товари і транспортні засоби, шляхом видання відповідного наказу митного органу.

Статтею 66 Кодексу законів про працю України передбачено надання працівникам перерви для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час.

Час початку і закінчення щоденної роботи, час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку у відповідності з законодавством.

Мінімальна тривалість перерви для відпочинку і харчування законодавством не встановлена. Її визначення належить до компетенції трудового колективу, уповноваженого вирішувати це питання при затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку, або сторін колективного договору, оскільки в ньому можуть передбачатись відповідні умови.