У зв'язку з надходженням численних запитів Державна податкова адміністрація України направляє роз'яснення з питання оподаткування податком на додану вартість об'єктів застави.

Відповідно до пункту 2.1 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платником податку на додану вартість є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 3.1.1 вищезгаданого Закону об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця. При цьому продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пунктом 3.2.2 цього ж Закону визначено, що передача майна в заставу позикодавцю (кредитору) згідно з договором позики та його повернення заставодавцю після закінчення дії такого договору не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, тобто на момент передачі майна в заставу без передачі права власності не виникає об'єкта для оподаткування.

В силу застави кредитор (заставоутримувач) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.