Виявлення порушень та обставини, що виникли після державної реєстрації нормативно-правового акта (підпункт "г" та абзац сьомий пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731).

ВИСНОВОК:

Пунктом 2 постанови Правління Національного банку України від 9 листопада 2006 року N 428 внесено зміни до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 3 серпня 2006 року за N 935/12809, якими, зокрема, доповнено главу 3 "Порядок та межі розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю" пунктом 3.9.

Цим пунктом на відміну від нормативного припису частини третьої статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яким встановлено обов'язок приватних осіб та організацій не розголошувати отриману безпосередньо чи опосередковано при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку конфіденційну інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб, фактично надано розширене тлумачення цієї частини статті 61 зазначеного Закону. Зокрема встановлено право банку надавати інформацію, що фактично містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються основної діяльності банку, яку він здійснює на підставі отриманих банківської ліцензії та письмових дозволів.

Зазначене не корелюється з правовою нормою частини третьої статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, зазначений нормативний припис фактично змінює режим доступу до такої інформації та порядок її розкриття, що суперечить частині другій статті 32 Конституції України, якою встановлено заборону щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.