Законом України "Про підприємства в Україні" (ст.24.5) передбачено, що підприємство може поставляти продукцію, виконувати роботи, надавати послуги в кредит із сплатою покупцями (споживачами) відсотків эа користування цим кредитом. Для оформлення таких угод воно має право застосовувати векселі.

Верховна Рада України 17 червня 1992 року прийняла постанову "Про застосування векселів у господарському обороті України", згідно з якою запроваджується вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів відповідно до "Однакового закону про переказний і простий вексель", прийнятого Женевською конвенцією в 1930 році.

Для забезпечення режиму найбільшого сприяння використанню векселів, прискорення обігу вкладених в них коштів та поліпшення ліквідності установи комерційних банків можуть проводити операції по врахуваню векселів підприємств або видавати позички підприємствам за спеціальним позичковим рахунком під заставу векселів, надавати послуги клієнтам у разі отримання платежів і виплати заборгованості за векселями.

Установи банків здійснюють операції з векселями, заповненими на типових бланках, і якщо номінальна сума векселя не перевищує 100000 (сто тисяч) карбованців. Підприємства і господарські організації можуть придбавати вексельні бланки в комерційних банках.

Управлінням Національного банку України, кожному зокрема, надається право видавати позички комерційним банкам для рефінансування їх дисконтних і позичкових операцій під векселі. Рефінансування філій банків може проводитися при пред'явленні ними документа про те, що їм від імені правління комерційного банку надане право та визначено розмір проведення вексельних операцій.

Виконання цієї роботи рекомендуємо організувати в тому підрозділі, на який покладено проведення бухгалтерських операцій за кореспондентськими рахунками комерційних банків.

Національний банк України, виходячи із необхідності створення сприятливих фінансових умов для розвитку вексельних операцій, буде встановлювати преференційну плату за кредит, зв'язаний з рефінансуванням операцій комерційних банків під векселі.

Направляємо матеріали з організації та проведення операцій банків з векселями і просимо організувати їх вивчення, а також забезпечити всебічне інформування підприємств і банків регіону про важливість широкого використання векселів у господарському обороті.

У зв'язку з введенням у господарський оборот векселів банки мають змогу здійснювати з ними такі операції:

1. Кредитні:

а) врахування (дисконт) векселів;

б) видача позичок до запитання під забезпечення векселів;

в) рефінансування вексельних операцій.

2. Комісійні:

а) прийняття векселів на інкасо для одержання платежів і для оплати векселів у строк;

б) зобов'язання оплатити вексель за платника (доміциляція).

Для ефективного здійснення цих операцій рекомендується організувати в банку спеціальний відділ (сектор).

1. Вексельними кредитами є банківські операції по врахуванню (дисконту) векселів і видачі позичок до запитання під забезпечення векселів. Бухгалтерський облік їх здійснюється окремо.

2. Кредит надається за заявою векселедержателя, яка подається, як правило, до банку, в якому йому відкриті основні рахунки - розрахунковий, поточний.

Врахування векселів і позички під заставу векселів є активними операціями банку і їх суми входять у визначення відповідних нормативних коефіцієнтів.

3. При розгляді можливості надання вексельного кредиту банк зобов'язаний переконатися, що клієнт буде спроможний своєчасно повернути кредит.

Для аналізу і оцінки платоспроможності використовуються дані бухгалтерського обліку і звітності осіб, зобов'язаних векселями, дані інших банків, послуги незалежних аудиторських служб, інші доступні методи і засоби, що не суперечать закону. У подальшому при створенні системи інформації про підприємства і госпоргани, що допустили опротестування векселів, ці дані будуть підставою для вирішення питання про кредитування, оскільки підприємствам, які допустили векселі до протесту, вексельні кредити, як правило, не надаються.

4. Векселі подаються в банк з реєстром, форма якого встановлюється банком. Векселі у реєстрах мають бути розташовані у порядку строків їх оплати, починаючи з найближчого. Рекомендується групувати векселі у різні реєстри: в один вносяться векселі, які мають бути оплачені у місці здійснення операцій, а в інший - іногородні векселі. Записи за включеними у реєстр векселями звіряються з реквізитами доданих векселів. За прийняті з реєстром векселі пред'явникові вручається квитанція, якщо їх облік не може бути здійснений у день прийому.

5. Держатель векселя при внесенні векселя до реєстру зобов'язаний зробити іменний індосамент на користь банку. Якщо на векселі останній індосамент був бланкований, то він переводиться в іменний на ім'я банку також бланковим індосаментом, перед яким має бути залишено достатньо місця для того, щоб банк міг поставити штамп (напис) "Сплачуйте за наказом...банку". Напис на ім'я банку доречно робити ще й для того, щоб ускладнити використання векселя при його втраті або викраденні.

Крім того, на лицьовій стороні векселя становиться штамп "прийняти до врахування", "іногородній".

6. Подані векселі перевіряються з позицій їх юридичної та економічної надійності. З юридичної точки зору перевіряються правильність заповнення усіх обов'язкових реквізитів, повнота сплати вексельного мита, повноваження осіб, які підписали вексель, а також справжність цих підписів. У векселі мають бути усі реквізити, які встановлені пунктами 1 і 75 Положення про переказний і простий вексель, розробленого на основі Однакового вексельного закону.

7. Банкам треба дуже уважно підходити до векселів, які видані в інших державах, з позицій строгої відповідності їх вексельним законодавчим актам країни, де видано вексель.

Якщо вексель написаний іноземною мовою, то приймаючи його до врахування або в заставу, банк повинен вимагати завірений нотаріусом переклад тексту векселя.

8. Метою перевірки економічної надійності векселя є встановлення повної впевненості у його оплаті. Крім перевірки загальної кредитоспроможності клієнта підлягає аналізу економічне становище індосантів, які зробили написи на векселі. Для цього використовуються усі наявні можливості банку, в тому числі послуги аудиторських організацій і дані тих банків, у яких відкриті основні рахунки індосантам. До врахування, під заставу і рефінансування приймаються тільки векселі, видані юридичними особами на підставі здійснених реальних товарних та комерційних угод.

9. Векселедавці при видачі векселя мають сплатити на користь бюджету мито у встановленому розмірі.

Врахування або дисконт векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його сплачує пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку.

Економічною суттю операції врахування є дострокова грошова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту у банківський.

За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується із знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням або дисконтом. Дисконт - слово італійського походження і перекладається як "знижка".

Враховуючи вексель, банк отримує його у своє розпорядження, стає кредитором-векселедержателем з усіма правами і обов'язками останнього згідно з Положенням про вексель.

10. Векселі, які враховуються, повинні мати не менше двох підписів, тобто векселедавця і першого векселепридбателя. Кількість передаточних підписів свідчить про надійність векселя (чим більше, тим краще). В обов'язковому порядку треба перевірити безперервність передаточних індосаментів, визначити законність володіння векселем. Законним власником векселя є та особа, на ім'я якої вексель виписано (перший придбатель) або та, на ім'я якої вчинено останній іменний індосамент, або пред'явник, якщо останній індосамент є бланковим.

Щодо строків, то перевага віддається короткостроковим векселям, які менше залежать від змін економічного становища клієнтів і загальної господарської кон'юнктури.

11. Не приймаються до обліку векселі, подані юридичними особами, векселі яких опротестовувалися за останні 6 місяців.

12. Векселі, що не відповідають вимогам банку, викреслюються з реєстру і повертаються клієнту. Після цього реєстри розглядаються керівником банку і, за наявністю кредитних ресурсів, на реєстрі ставиться дозволяючий напис про кількість і суму векселів, які приймаються до врахування.

13. Реєстри і прийняті векселі направляються для подальшої обробки у кредитно-вексельний відділ (сектор). Прийняті векселі реєструються у спеціальній книзі врахування векселів, яка щороку відкривається банком, а реєстраційний порядковий номер векселя з цієї книги проставляється банком на лицьовій стороні самого векселя і у реєстрах навпроти запису кожного векселя.

14. Сума, яка підлягає утриманню на користь банку як дисконт, розраховується на підставі відсоткової ставки врахування векселів і розмір встановлюється банком за узгодженням з векселедержателем.

За векселями з платежем не у місці врахування стягується також порто (поштово-телеграфні витрати) і дамно (комісії банку за інкасування іногородніх векселів).

15. Нарахування суми дисконту здійснюється за формулою:

С - сума дисконту;

К - номінальна сума векселя - 10000 карбованців;

Т - строк у днях від дня обліку до дня платежу - 45 днів;

П - ставка врахування - 12% річних.

Сума дисконту (відсоток за врахування) векселя стягується банком як би наперед, але зараховується на доходний рахунок банку після отримання платежу за векселем.

16. Для своєчасного отримання платежу за врахованими векселями банк веде нагляд за строками настання платежів. З цією метою на кожне число складається спеціальна відомість у двох примірниках, яка заповнюється даними щодо усіх векселів, терміновими на це число, з відміткою порядкового номера векселя згідно з книгою реєстрації векселів, найменування векселедавців, пред'явників та суми кожного векселя.

17. Дані відомостей звіряються з векселями, що є у сховищі (касі) банку, після чого один примірник відомості передається в операційний відділ, а другий залишається у відповідальної особи банку, яка здійснює операції врахування.

При отриманні платежу у відомості роблять відповідні позначки, а вексель повертають платникові.

18. Якщо платіж приймається достроково, то платникові повертається відповідна сума дисконту за ті дні, що залишилися до строку (звичайно, не менше ніж за 7-10 днів), але, виходячи із ставки відсотка банку, що сплачується за кошти за поточними рахунками. У разі оплати векселів після строку платежу платник понад вексельну суму платить банку за прострочені дні пеню і 6 відсотків річних, а також витрати на опротестування, відсилання повідомлень тощо. Після цього банк видає вексель платнику.

19. Якщо вексель призначений до платежу поза місцем врахування, то банк може стягувати додаткову плату.

20. Банк може прийняти платіж за векселем, що відправлений ним до нотаріуса (судового виконавця) для опротестування і ще не повернений нотаріусом у банк. У цьому разі банк, прийнявши належну суму, вручає платнику лист до нотаріуса (судового виконавця) про видачу векселя пред'явникові листа без оплати.

21. На вимогу платника банк має зробити на векселі позначку про те, від кого саме надійшов платіж за векселем.

22. При отриманні платежів банками-кореспондентами останні повідомляють банк, який видав доручення, про отримання платежу листом із зазначенням у ньому номерів векселів, місця платежу, найменування платника, суми, строку (дати) платежу.

23. Неоплачений у день строку платежу вексель банк повинен передати наступного дня нотаріусу (судовому виконавцю) для опротестування. Ця вимога є категоричною: ні за яких обставин не можна передати вексель для опротестування раніше від дня наступного за днем строку платежу банку; з іншого боку, якщо пропустити цей день, хоча б і не з вини банку, то стає неможливим опротестування. Якщо строк платежу або строк відправки векселя на опротестування збігається з встановленими законодавчо днями відпочинку, ці строки переносяться.

24. Векселі передаються на опротестування з описом, у якому зазначаються: а) докладне найменування і адреси векселедавців, векселі яких опротестовуються; б) строк платежу цих векселів; в) суми платежів; г) докладне найменування усіх надписувачів та їхні адреси; д) причини опротестування, тобто неплатежу за векселем; е) назва банку, від імені якого має бути здійснене опротестування.

Векселі здаються нотаріусу ( судовому виконавцю), який видає банку квитанцію встановленої форми.

При поданні векселів до опротестування стягуються встановлені збори, у тому числі: нотаріальний збір; за оповіщення повідомленням зобов'язаних за векселем госпорганів і осіб.

Ці збори не повертаються навіть якщо поданий для опротестування вексель залишається з будь-якої причини не опротестований.

25. Опротестований вексель повертається від нотаріуса (судового виконавця) у банк з написом про опротестування. Після цього банк письмово подає вимогу векселепред'явникові про оплату векселя у строк від 3 до 7 днів.

При невиконанні цієї вимоги банк може припинити кредитування векселепред'явника за усіма видами позичок і звертається до суду про примусове стягнення боргу за векселем.

Так само чинять банки-кореспонденти і філії, яким банк надіслав векселі на інкасо. У разі опротестування векселів вони повертаються банку з віднесенням на нього витрат по опротестуванню векселів.

26. При здійсненні опротестування векселів слід керуватися Законом Української РСР "Про Державний нотаріат" (ст.73) від 25 грудня 1974 року та інструкцією Мінюсту N 45/5 від 31 жовтня 1975 року "Про порядок здійснення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами України".

27. При здійсненні операції по врахуванню векселів необхідно організувати ведення хронологічних, систематичних записів і контроль за строками настання платежів за векселями і пред'явлення їх до опротестування.

28. Записи ведуться у книгах, журналах, на картках тощо. Хронологічний облік призначений для:

- складання докладних відомостей за кожним векселем, прийнятим до врахування;

- перевірки підсумків синтетичних рахунків;

- рознесення на лицьові рахунки векселедержателів і векселедавців.

Хронологічні записи ведуться за кожним видом врахованих векселів (у портфелі відісланих на інкасо в інші банки, опротестовані, перевраховані в Національному банку України тощо) у порядку номерів. Записи ведуться на підставі реєстрів векселів.

Систематичні записи призначаються для відображення руху заборгованості за врахованими векселями окремих позичальників (векселедержателів).

За кожним лицьовим рахунком може бути встановлено: чиї, на які суми і з яким строком погашення банк має векселі; чи були опротестовані векселі у пред'явників чи векселедавців.

Залишки рахунків по врахуванню векселів у пред'явників повинні дорівнювати сумі залишків рахунків врахованих векселів у портфелі банку і врахованих векселів, відісланих банкам-кореспондентам.

29. Систематичним врахуванням також є ведення записів по банках, яким відіслані на інкасо враховані векселі.

Контроль за строками погашення (оплати) векселів є однією з важливих функцій банку, оскільки упущення терміну погашення і пропуск встановленого строку подання векселя до опротестування спричиняє втрату "юридичної сили" векселя. Тому ведення операцій по врахуванню вимагає акуратності і особливої уваги.

Врахування ведеться за кожним видом векселів: врахованих банком, опротестованих, відісланих банкам-кореспондентам на інкасо тощо. При цьому кожного дня ведуться окремі записи.

Усі записи за векселями здійснюються в порядку настання строків погашення до передачі векселів до сховища (каси) банку на зберігання. Для перевірки точності записів за строками їх звіряють з хронологічними записами.

Крім того, щодня дані цього врахування звіряються зі строком з описом векселів, термін погашення яких минає наступного дня.

30. Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більш еластичною формою вексельного кредиту є позички, що видаються під заставу у формі відкритого рахунку в визначеному процентному відношенні заборгованості клієнта відносно поданого ним забезпечення.

Банки можуть відкривати клієнтам за їх заявою спеціальні позичкові рахунки і відображати в них суму наданої позички під забезпечення прийнятих векселів. Відносно надійності векселів, що приймаються для забезпечення позички, пред'являються ті самі вимоги, що й до врахованих векселів.

31. Позички оформлюються без зазначення строку або до настання строку погашення векселів що приймаються в заставу.

Така позичка може надаватися шляхом видачі клієнтові чекової книжки.

32. Векселі приймаються (депонуються) як забезпечення спеціального позичкового рахунку не на їх повну вартість, а на 60-90 відсотків їх номінальної суми, залежно від розміру, визначеного банком конкретному клієнтові, зважаючи на його кредитоспоможність і надійність пред'явлених ним векселів.

33. Погашення позички за спеціальним рахунком під векселі робить саме той, хто користується кредитом, після чого йому повертаються із забезпечення векселі на суму, відповідну до внесеної на погашення боргу. Якщо від самого клієнта кошти не надходять, на погашення позички обертаються суми, які надходять на оплату векселів.

34. За спеціальним позичковим рахунком позичальник сплачує відсотки, як за користування звичайними позичками.

35. Спеціальний позичковий рахунок є рахунком до запитання (on call), і це надає банку право у будь-який момент вимагати від клієнта повного чи часткового погашення позички або внесення додаткового забезпечення векселями. Це повинно бути обумовлене в кредитній угоді.

36. При наданні кредиту за спеціальним позичковим рахунком під векселі позичальник видає банку зобов'язання, виконання яких є обов'язковою умовою для користування кредитом. У них визначається:

1. Ліміт кредиту (кредитна лінія);

2. Граничне співвідношення між забезпеченням (загальної номінальної суми векселів) і можливою заборгованістю у межах 60-90 відсотків від загальної суми векселів;

3. Розмір відсотків за кредит і комісію на користь банку;

4. Право банку підвищувати на свій розсуд, але з попередженням клієнта, розмір відсотків і комісії;

5. Право банку закрити рахунок і вимагати у будь-який час повного чи часткового погашення заборгованості або надання додаткового забезпечення;

6. Право банку обертати на погашення боргу сум, що надходять для оплати прийнятих в заставу векселів;

7. Право банку погашати заборгованість клієнта із сум, що належать клієнту і знаходяться у банку на інших рахунках клієнта;

8. Право банку дозволяти клієнту за його ініціативою заміняти одні векселі до строку їх оплати іншими.

37. Після дозволу на кредит клієнту відкривається лицьовий рахунок для запису:

а) суми одержаної позички;

б) нарахованих банком відсотків за рахунком, комісії та інших витрат;

в) усіх грошових сум, що надходять для погашення боргу;

г) сум векселів, що надходять на забезпечення і виключаються із забезпечення у разі оплати їх або заміни новими.

38. Вимоги банку до надійності векселів, які подаються в заставу, такі самі, як і при здійсненні врахування, але розрахунки суми дисконту та інші, пов'язані з оплатою векселів, не проводяться. Оцінка і перевірка правильності і безперервності проставлення передаточних написів, зберігання векселів і інша робота з ними проводяться так само, як при врахуванні векселів на строк.

39. При використанні кредиту банк стежить за розміром вільного залишку ліміту. Перед проведенням операцій за рахунок позички за спеціальним позичковим рахунком банк перевіряє наявність вільного залишку кредиту.

40. Погашення позички може здійснюватися шляхом перерахування коштів за розпорядженням клієнта з його розрахункового рахунку або шляхом зарахування платежів, що надійшли від векселедавців за векселями, які знаходяться в забезпеченні позички, безпосередньо на позичковий рахунок.

Якщо за спеціальним позичковим рахунком за рахунок коштів, що надійшли, утворюється кредитове сальдо, то банк нараховує на кредитові залишкі відсотки у розмірі, що сплачуються ним за зберігання коштів на розрахункових (поточних) рахунках або перераховує його на основні рахунки.

Коли в процесі користування кредитом за спеціальним позичковим рахунком клієнта серед забезпечення будуть виявлені векселі підприємств, проти яких учинені протести, то банк сповіщає про це пред'явника і пропонує йому викупити векселі опротестованого векселедавця, або замінити їх в тижневий строк іншими благонадійними векселями.

Невиконання цієї вимоги тягне за собою закриття цього кредиту.

41. При проведенні цих операцій банкам рекомендується набувати від клієнтів права інкасування векселів із застави. Крім отримання додаткового прибутку це буде одним із засобів страхування банку від пред'явлення йому фальшивих векселів.

42. Бухгалтерські записи виданих позичок під заставу векселів здійснюються з спеціальних позичкових рахунків, які відкриваються на балансових рахунках за галузевою приналежністю, передбачених у плані рахунків бухгалтерського обліку у комерційних банках за шифром 34.

43. До порядку ведення бухгалтерського обліку, хронологічних і синтетичних записів за спеціальним позичковим рахунком, забезпеченому векселями, пред'являються такі самі вимоги, що й до врахування векселів, оскільки обіг векселів, їх рух є загальною економічною основою цих операцій банку.

При видачі позичок векселі є їх заставним забезпеченням і джерелом погашення позичок за рахунок оплати, що надійшла по них, якщо позичальник не має змоги погасити заборгованість іншим чином.

Видача позичок відображається за дебетом, а погашення - за кредитом спеціального позичкового рахунку.

44. В аналітичному врахуванні найважливу роль має спеціальний позичковий рахунок, забезпечений векселями, в якому відображається рух заборгованості за позичками.

45. Банки виконують доручення векселедержателів і беруть на себе відповідальність за пред'явлення векселів у строк платнику і одержання належних платежів. Якщо платіж надійде, вексель повернеться боржнику. У разі ненадходження платежу вексель повертається векселедержателю, але з опротестуванням неплатежу. Отже, банк відповідає за наслідки, які з'явилися через невчинення протесту.

46. Якщо при врахуванні векселів банк зазнає певного ризику, оплачуючи вексель (за мінусом дисконту), то, здійснюючи інкасо векселя, він приймає на себе лише доручення одержати належний за векселем платіж у визначений термін і передати його власнику векселя. Роль банку зводиться лише до точного виконання інструкцій клієнта-векселедержателя.

За здійсненя інкасо банк отримує комісійну винагороду.

47. Банки приймають для інкасування векселі з оплатою в тих місцях, де є установи банків.

Вексель передається для інкасування з написом про передоручення на ім'я банку, який ставиться на його звороті у вигляді "Сплатіть за наказом _____ банку. Валюта на інкасо" і засвідчується підписом векселедержателя.

Прийнявши на інкасо векселі, банк зобов'язаний своєчасно переслати їх за місцем платежу і поставити до відома платника повідомленням про надходження документів на інкасо.

48. При неодержанні платежу за вексель банк зобов'язаний подати його для опротестування від імені довірителя (якщо останній не дав розпорядження повернути йому неоплачений вексель), а також повідомити його про виконання доручення.