Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого, судді - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Головчук С.В., Розваляєвої Т.С., Сороки М.О., Черпака Ю.К., при секретарі судового засідання - Синюшку М.Л. (за участю: позивача ОСОБА_5, представника Верховної Ради України: Лаптієва А.М. - за дов. від 15 грудня 2009 року), розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_5 до Верховної Ради України про визнання недійсною постанови Верховної Ради України в частині підстав звільнення судді,

ОСОБА_5 12 серпня 2010 року звернувся до суду з позовом про визнання постанови Верховної Ради України від 8 липня 2010 року N 2465-6 незаконною в частині підстави звільнення його з посади судді та зобов'язання Верховної Ради України звільнити його з підстави, передбаченої пунктом 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України. Під час судового засідання 22 вересня 2010 року позивач уточнив другу із заявлених позовних вимог, просив зобов'язати Верховну Раду України розглянути подання Вищої ради юстиції про звільнення його з посади судді у відставку.

Позовні вимоги обґрунтовує порушенням Верховною Радою України його, як судді, права на відставку шляхом неправильного формулювання підстави звільнення, замість звільнення у відставку відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України підставою звільнення у постанові Верховної Ради України зазначено "у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років", що відповідає пункту 2 частини першої статті 126 Конституції України.

Верховна Рада України проти позову заперечує, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі з посиланням на законність прийняття Верховною Радою України постанови від 8 липня 2010 року N 2465-6.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника Верховної Ради України, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви, вважає, що позов підлягає задоволенню.

ОСОБА_5 1943 року народження, з липня 1973 року по листопад 1977 року працював консультантом, старшим ревізором Державного арбітражу УРСР, з лютого 1990 року по липень 1991 року - державним арбітром, заступником Головного державного арбітра УРСР. Верховною Радою України 25 червня 1991 року призначений заступником Голови Вищого арбітражного суду України, Указом Президента України від 21 січня 2006 року призначений першим заступником Голови Вищого господарського суду України, а Указом Президента України від 5 грудня 2006 року призначений Головою Вищого господарського суду України.

20 січня 2008 року, за місяць до досягнення 65-річного віку, ОСОБА_5 звернувся із заявою про відставку до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, відповідно до частини третьої статті 15 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року N 2862-12 (далі - Закон N 2862-12), що підтверджується листом від 21 січня 2008 року N 6.2-11/8 (арк. справи 7, 9-10). Подання заяви про відставку узгоджується з порядком, встановленим пунктом 2 частини першої статті 17 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" від 18 березня 2004 року N 1625-4 (далі - Закон N 1625-4).

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 10 вересня 2009 року N 329/4-зн внесено пропозицію до Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_5 з посади судді у відставку у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 17 Закону N 1625-4 (арк. справи 11-14).

Вища рада юстиції розглянула наведену пропозицію про звільнення судді в порядку, передбаченому законом, 30 листопада 2009 року та прийняла рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку, у якому серед іншого зазначила, що станом на 30 листопада 2009 року стаж роботи ОСОБА_5, що дає право на відставку судді, становить 31 рік 1 місяць 25 днів (арк. справи 15-18). Розгляд пропозиції та прийняття рішення здійснені відповідно до пунктів 3, 4 статті 17 Закону N 1625-4, прийняте подання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, відповідає вимогам статті 18 даного Закону.

Подання про звільнення суддів з посад, у тому числі судді Вищого господарського суду України Демченка С.Ф., внесено Вищою радою юстиції 4 грудня 2009 року за N 34/0/12-09, надійшло до Верховної Ради України 8 грудня 2009 року.

Комітет з питань правосуддя Верховної Ради України 12 травня 2010 року рекомендував Верховній Раді України у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнити з посади судді Вищого господарського суду України Демченка С.Ф., що підтверджується витягом з протоколу засідання комітету. Розгляд Комітетом Верховної Ради України подання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, здійснений відповідно до статті 19 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України". На пленарному засіданні Верховної Ради України 13 травня 2010 року проект постанови про звільнення позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку відхилено.

8 липня 2010 року Верховна Рада України прийняла постанову N 2465-6 "Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України" у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 126 Конституції України. Як встановлено під час розгляду справи, проект зазначеної постанови зареєстрований 5 червня 2008 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 9 КАС України розкривається значення принципу законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову і органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.

Пунктом першим частини третьої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік підстав звільнення судді органом, що його обрав або призначив, встановлено пунктом 9 частини 1 статті 15 Закону N 2862-12. Наведений у зазначеній статті перелік є вичерпним та кореспондується з вимогами частини 5 статті 126 Конституції України, яка також містить вичерпний перелік підстав звільнення судді.

За приписами вищезазначених норм припинення повноважень судді зокрема можливе у зв'язку з досягненням суддею шістдесяти п'яти років (пункт 2 частини першої статті 15 Закону N 2862-12, пункт 2 частини п'ятої статті 126 Конституції України) та поданням суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 9 частини першої статті 15 Закону N 2862-12, пункт 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України) .