Банки мають складати фінансову звітність за 2010 рік відповідно до Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 N 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 18.01.2008 за N 32/14723 (зі змінами) (далі - Інструкція N 480), та міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ).

З метою забезпечення своєчасного складання річної фінансової звітності за 2010 рік банки мають організувати підготовчу роботу щодо розподілу обов'язків між відповідними структурними підрозділами для збору необхідної інформації.

Під час підготовки фінансової звітності банк керується одним із основоположних принципів - безперервності діяльності, що означає можливість продовжувати діяльність в осяжному майбутньому, і це має бути підтверджено співвідношенням поточних активів та зобов'язань, бізнес-планами, бюджетами, прогнозами руху грошових коштів, наявності доступу до джерел фінансування, підтримкою акціонерів. У разі суттєвих сумнівів і невизначеності щодо здатності продовжувати діяльність протягом дванадцяти місяців, банк має вказати цей факт у фінансовій звітності.

Вимоги Інструкції N 480 застосовуються як до консолідованої, так і до окремої фінансової звітності банку, як окремого суб'єкта господарювання. Статті, що відносяться тільки до консолідованої фінансової звітності, в окрему фінансову звітність не включаються.

Банк може включати додаткові рядки у форми фінансової звітності залежно від специфіки, об'єму, характеру здійснюваних ним операцій, якщо таке подання є доречним для розуміння фінансового стану та фінансових результатів діяльності банку. Банк включає до приміток фінансової звітності суттєву, повну та найбільш корисну інформацію, яка не повинна дублюватись. Отже, банк може:

об'єднувати окремі статті за несуттєвими за обсягом операціями, подібними за економічною суттю та функціями;

уводити додаткові рядки до приміток за операціями, розмір і характер яких є суттєвим і окреме подання їх підвищить прозорість та якість інформації та сприятиме адекватному розумінню фінансової звітності.

Банк не надає інформацію за тими видами операцій, які він не здійснює.

Під час складання фінансової звітності банк самостійно визначає нумерацію приміток, яка має бути послідовною, наскрізною, проте структура приміток має зберігатися.

Банк надає перехресні посилання до кожної статті фінансових звітів на будь-яку пов'язану з ними інформацію, що розкривається в примітках.

Зауважимо, що фінансова звітність банку не повинна бути надто обтяжливою несуттєвою інформацією та носити узагальнений характер.

Під час розкриття облікової політики в примітці до фінансової звітності банк має зазначити основні принципи, методи оцінки, професійні судження, що були використані провідним управлінським персоналом в процесі складання фінансової звітності. Банк має визначити в обліковій політиці принципи та методи оцінки операцій, до яких не застосовуються вимоги або тлумачення діючих МСФЗ із зазначенням оціночних припущень щодо професійного судження провідного управлінського персоналу та основ щодо їх застосування.

Банк має зазначити про основу складання фінансової звітності та її відповідність вимогам МСФЗ.

Банк визначає облікову політику з використанням принципу послідовності, відповідно до якого він повинен застосовувати її постійно з року в рік. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених МСФЗ, або якщо така зміна приведе до надання більш достовірної та доречної інформації про вплив операцій на фінансовий стан, фінансові результати діяльності або грошові потоки банку. У разі зміни облікової політики банк має зазначити характер зміни в обліковій політиці; причини застосування нової облікової політики, що забезпечує більш достовірну та доречну інформацію; суму коригування за поточний та попередні періоди.