У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням окремих норм чинного законодавства, Вищий адміністративний суд України відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про судоустрій України" вважає за доцільне довести відповіді на зазначені питання до відома адміністративних судів України.

1. Яким складом суду належить розглядати та вирішувати справи, визначені у пункті 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України?

Справи, визначені у пункті 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) , підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам незалежно від статусу відповідача. Залучення органів державної влади до участі у таких справах не змінює їх предметної підсудності.

За загальним правилом, встановленим статтею 23 КАС, усі адміністративні справи в суді першої інстанції розглядаються і вирішуються суддею одноособово. КАС не передбачено випадків здійснення адміністративного судочинства у місцевих загальних судах як адміністративних судах колегією суддів, тому приписи частин першої та другої статті 24 КАС у таких випадках застосуванню не підлягають.

2. Чи може прокурор звертатися до суду із позовними заявами в інтересах держави про захист прав органів, до компетенції яких віднесено здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, та підприємств, установ, організації, підпорядкованих таким органам?

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в пункті 2 статті 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такими законами, серед інших, є КАС та Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини другої статті 60 КАС прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

За змістом статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їхні заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З огляду на викладене, прокурор може звертатися до суду в інтересах держави, які, в свою чергу, можуть бути пов'язані з необхідністю захисту прав державних органів, а також підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

3. Яким складом суду необхідно розглядати та вирішувати справи, у яких відповідачем є відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України?

Відповідно до частини третьої статті 181 КАС відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Органами державної виконавчої служби, згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до статті 23 КАС усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Частиною першою статті 24 цього Кодексу визначено, що адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби не належить до суб'єктів владних повноважень, визначених у зазначеній нормі, а є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, у зв'язку з чим адміністративні справи з приводу його рішень, дій або бездіяльності в суді першої інстанції повинні розглядатися та вирішуватися судом одноособово.

4. Чи є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду звернення особи в порядку іншого, не адміністративного судочинства, наслідком якого було закриття провадження у справі?

У разі обґрунтування заявником поважності пропуску строку правовою невизначеністю у відповідній справі, суд може враховувати таку причину, як поважну.

5. Яким документом повинно вирішуватися питання про подання експерту додаткових матеріалів і зразків у справі, провадження в якій зупинено? Яким документом суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати такі матеріали?

Відповідно до частин першої та другої статті 81 КАС для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначаються судом. Суд повинен вмотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що суд не зв'язаний пропозиціями осіб, які беруть участь у справі, але має враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала (частина п'ята статті 81 КАС).

При цьому КАС не передбачено можливості оскарження таких ухвал.

Водночас за приписами пункту 3 частини другої статті 156 названого Кодексу суд має право зупинити провадження у справі в разі призначення експертизи.

При цьому відповідно до пункту 2 частини десятої статті 66 КАС експерт наділений правом заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків.

За правилом частини дванадцятої зазначеної статті експерт може відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

З огляду на викладене розв'язання питання про надання експерту додаткових матеріалів і зразків стосується забезпечення експерта об'єктами експертного дослідження, а не призначення експертизи, у зв'язку з чим у разі зупинення провадження у справі це питання може вирішуватися запитом суду. Відповідно надіслання експерту зібраних матеріалів та зразків може здійснюватися листом.

6. Якими повинні бути дії суду, якщо позивач, в установлений судом строк, відповідно до частини першої статті 108 КАС або частини другої статті 88 цього Кодексу не сплатив судовий збір із частини позовних вимог?

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, а саме не подав докази сплати недоплаченої суми судового збору, що було підставою для залишення позовної заяви без руху, то така позовна заява повертається позивачу на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС.

Відповідно до частини першої статті 88 цього Кодексу суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, позивач не подав документ про оплату зменшеної судом суми судового збору із частини позовних вимог, то позовна заява залишається без розгляду на підставі частини другої зазначеної статті.

7. Які наслідки повторного неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень?

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 128 КАС суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Зазначена стаття не передбачає наслідків повторного неприбуття в судове засідання такого відповідача, проте визначає дії суду у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень (частина четверта статті 128 КАС).

Таким чином, виходячи з принципу рівності сторін, у разі повторного неприбуття у судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, справу може бути вирішено за його відсутності.

8. Яким чином повинен діяти суд у разі звернення з позовом декількох позивачів, коли одні із них при подачі позову заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а інші, належним чином повідомлені про дату, місце і час судового розгляду, в судове засідання не з'являються? Чи є ці обставини підставою для залишення позовної заяви без розгляду?

Пунктом 4 частини першої статті 155 КАС передбачено, що суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

У наведеній ситуації справа підлягає розгляду лише в частині позовних вимог осіб, які заявили клопотання розглянути справу за їх відсутності. Позовні вимоги позивачів, які не з'являються в судове засідання, залишаються без розгляду, у разі якщо вони не співпадають з позовними вимогами осіб, позов яких підлягає розгляду.

9. За правилами якого виду судочинства (адміністративного чи кримінально-процесуального) необхідно розглядати справи за скаргами засуджених до позбавлення волі про скасування рішень регіональних комісій з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, про оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб слідчих ізоляторів та колоній?

Відповідно до статті 4 Кримінально-виконавчого кодексу України підставою виконання і відбування покарання, зокрема, є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду.

Розподіл, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарань здійснюються на підставі статей 12, 64, 65 Кримінального кодексу України та статей 11, 18, 19, 86, 87, 92, 93, 101, 138, 140, 147 Кримінально-виконавчого кодексу України за відповідними індивідуальними та персональними нарядами.

Розв'язання зазначених питань стосується виконання вироку суду та, відповідно до статей 407, 409, 411 Кримінально-процесуального кодексу України, є однією із стадій кримінального процесу, у зв'язку з чим їх належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

10. Чи є можливим здійснення судових викликів та повідомлень, за відсутності фінансування на поштові відправлення, засобами електронного зв'язку (електронною поштою)?

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 49 КАС особи, які беруть участь у справі, мають право знати про дату, час і місце судового розгляду справи.

Частиною другою статті 122 цього Кодексу передбачено, що судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене суд має забезпечити реалізацію права осіб, які беруть участь у справі, знати про дату, час та місце судового засідання. При цьому велике значення під час розгляду та вирішення справи має встановлення факту належного повідомлення учасників адміністративного процесу, від якого залежать подальші дії суду (відкладення судового розгляду або оголошення перерви, залишення позовної заяви без розгляду, застосування приводу, розгляд справи за відсутності особи, яка не прибула в судове засідання).