З метою впорядкування обліку нерухомого майна, приватизованого у складі цілісного майнового комплексу, та керуючись пунктом 1 статті 12 Закону України "Про господарські товариства"

1. Затвердити Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно (додається).

2. Скасувати накази Фонду державного майна України від 11.07.96 N 788 та від 26.11.97 N 1333.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Фонду Васильєва В.В.

1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про господарські товариства".

1.2. Метою Порядку є впорядкування обліку нерухомого майна, що приватизоване в складі цілісного майнового комплексу шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу державного майна, зданого в оренду, переданого державними органами приватизації до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, перетвореного з державного підприємства або створеного у процесі приватизації.

1.3. Дія Порядку не поширюється на відкриті акціонерні товариства, перетворені з державних підприємств у процесі корпоратизації відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.93 N 210/93.

2.1. Невід'ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства (про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство) в процесі приватизації є акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства (додаток N 1).

2.2. На вимогу відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації (перетвореного з державного підприємства), або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритого акціонерного товариства, до набуття чинності цим Порядком, державний орган приватизації видає Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству (додаток N 2).

3.1. Державний орган приватизації при оформленні акта передачі об'єкта, приватизованого як цілісний майновий комплекс шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, передбачає в ньому перелік нерухомого майна, що передається покупцеві (додаток N 3).

3.2. На вимогу юридичних осіб, створених на базі об'єкта, приватизованого як цілісний майновий комплекс шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу державного майна, зданого в оренду з викупом, або на вимогу покупців цих об'єктів державний орган приватизації видає їм Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу (додаток N 4).

4.1. На вимогу відкритого акціонерного товариства або покупця об'єкта приватизації (цілісного майнового комплекса) державний орган приватизації видає підтвердження права власності на окремі будівлі, споруди та нежилі приміщення, які передані до статутного фонду відкритого акціонерного товариства (додаток N 5).

5.1. Підставою для включення нерухомого майна до зазначених переліків є такі документи:

- інвентаризаційні описи основних засобів;

- відомості щодо введення об'єкту нерухомості в експлуатацію (у разі наявності);

- акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу;

- акт оцінки окремої будівлі, споруди або нежилого приміщення (при підтвердженні права власності на будівлю, споруду або нежиле приміщення);

- перелік нерухомого майна, що є власністю орендаря (на вимогу державного органу приватизації);

- державний акт про право власності на землю або про право постійного користування землею (довідка місцевої податкової адміністрації про сплату податку за володіння або користування землею) (у разі наявності);

- довідку з органу місцевого самоврядування про місце знаходження (адресу) об'єкта приватизації. Довідка надається окремо по кожному інвентарному об'єкту.

5.2. Державний орган приватизації у разі необхідності може зажадати від відкритих акціонерних товариств та покупців об'єктів приватизації додаткові метеріали, які підтверджують склад та місцезнаходження нерухомого майна.

6.1. Зазначені в цьому Порядку Акт приймання та переліки нерухомого майна підписуються Головою Фонду державного майна України, його заступниками, начальниками регіональних відділень Фонду державного майна України.

6.2. Підписані Акт приймання та переліки нерухомого майна в установленому порядку засвідчуються державним органом приватизації.

Основні засоби можуть надходити на підприємство різними способами.

При купівлі або створенні основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Первісна вартість - історична (фактична) вартість об'єкта в сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для виготовлення, придбання, доставку, спорудження, встановлення, страхування під час транспортування, державну реєстрацію, реконструкцію та інші удосконалення основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів згідно з п. 8 П(С)БО 7 включає:

- суми, які сплачують постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням об'єкта основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів;

- витрати на встановлення, монтаж, наладку основних засобів;

- інші витрати.

Для обліку витрат, пов'язаних безпосередньо з придбанням або створенням основних засобів, використовується рахунок 15 "Капітальні інвестиції" субрахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів".

Приклад:

Фірма придбала верстат вартістю 3600 грн. (у т.ч. ПДВ 600 грн.). Витрати на доставку верстата становили 300 грн. (у т.ч. ПДВ 50 грн.) і витрати на встановлення і налагодження становили 210 грн.

Якщо для придбання або створення основного засобу підприємство користувалося кредитом банку, то витрати на відсоток за користування кредитом згідно з п. 8 П(С)БО 7 не включаються до первісної вартості основних засобів, а відносяться на витрати того періоду, протягом якого вони оплачувались.

Первісна вартість основних засобів, створених господарським способом, визначається як сума прямих і непрямих витрат, які безпосередньо пов'язані з їх виготовленням.

Приклад відображення у бухгалтерському обліку операцій при створенні основних засобів господарським способом:

Первісна вартість виготовлених власними силами основних засобів не повинна перевищувати їх справедливої вартості.

Справедлива вартість - вартість, за якою може бути здійснений продаж чи обмін об'єкта, або плата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

При будівництві об'єктів основних засобів підрядним способом бухгалтерські записи ідентичні записам бухгалтерського обліку купівлі основних засобів.

При переведенні готової продукції до складу основних засобів, первісна вартість основних засобів повинна дорівнювати собівартості таких запасів, яка визначається згідно з П(С)БО 9 N "Запаси" і 16 "Витрати" (п. 11 П(С)БО 7.

Переведення оборотних активів до основних засобів відображається у бухгалтерському обліку:

Дт 10 "Основні засоби"

Кт 26 "Готова продукція", 28 "Товари" і т.д.

Якщо об'єкт основних засобів надходить на підприємство у вигляді внеску до статутного капіталу, його первісна вартість дорівнює його справедливій вартості, що погоджена засновниками (учасниками) на момент прийняття на баланс (п. 10 П(С)БО 7.

Внесок до статутного капіталу підприємства відображається у бухгалтерському обліку:

Дт 10 "Основні засоби"

Кт 46 "Неоплачений капітал"

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат на транспортування і підготовку об'єкта основних засобів до експлуатації і відображається у бухгалтерському обліку:

Дт 10 "Основні засоби"

Кт 424 "Безоплатно одержані необоротні активи"

Приклад:

При створенні підприємства одним із засновників як внесок до статутного капіталу за згодою всіх засновників були передані основні засоби справедливою вартістю 9000 грн., витрати на доставку і монтаж яких склали 900 грн. (у т.ч. ПДВ 150 грн.).

Основні засоби можуть надходити на підприємство і в результаті обмінної (бартерної) операції або обміну з частковою оплатою грошовими коштами. Відповідно до П(С)БО 7 у цих випадках оцінка основних засобів залежить від того, чи мав місце обмін подібними або неподібними об'єктами.

Подібні об'єкти - об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Розглянемо декілька прикладів обліку операцій при обміні подібними і неподібними об'єктами основних засобів.

Обмін подібними об'єктами без грошової доплати.

У цьому випадку первинна вартість придбаного об'єкта дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів.

Така операція може мати місце, якщо фірма, що розташована у Фастові, переносить свою філію з Житомира до Чернігова. Для економії витрат, пов'язаних з демонтуванням, переміщенням, встановленням і налагодженням обладнання, приймається рішення обміняти обладнання, що вже є у Житомирі, на таке ж у іншого підприємства в Чернігові.

Таким чином, при обмінній операції подібними об'єктами основних засобів фінансовий результат не визначається.

Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, придбаного в обмін на подібний об'єкт, буде справедлива вартість переданого об'єкта. Різниця між справедливою і залишковою вартістю переданого об'єкта включається до складу витрат звітного періоду.

Якщо справедлива вартість об'єкта дорівнює 12000 грн., проводки будуть мати такий вигляд:

Припустимо, первинна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в результаті обміну на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта.

Припустимо, що фірма вирішила обміняти будівлю адміністративного корпусу, що належить їй, на нову технологічну лінію по збиранню телевізорів. У цьому випадку бухгалтерські проводки будуть виглядати таким чином:

Прибуток складає 2000 гривень.

Первинна вартість об'єкта основних засобів, придбаного у результаті часткового обміну на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, скоригованій на суму грошових коштів або їх еквівалентів, одержаних або переданих у процесі обміну.

Розглянемо приклад обміну неподібних об'єктів з грошовою доплатою у випадку, коли первісна вартість одержаного об'єкта не перевищує його справедливої вартості:

Прибуток склав 2000 гривень

Якщо справедлива вартість об'єкта, що передається, буде менше його залишкової вартості, то у такому випадку фінансовий результат відображається як збиток.

Збиток склав 4000 гривень.

Основні засоби можуть надходити на підприємство у результаті бартерного обміну не тільки на основні засоби, але й на всі інші активи (запаси, цінні папери). Первісна вартість основних засобів, одержаних у результаті такого обміну, буде дорівнювати справедливій вартості переданих активів, відкорегованій на суму грошових доплат (відшкодувань), якщо такі мали місце.

Прибуток складає 3500 гривень.

Відповідно до п. 9 П(С)БО 7 первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за якими визначені загальною сумою, визначається шляхом розподілу цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Наприклад, підприємство придбало виробничий цех на загальну суму 15000 грн. При проведенні експертної оцінки встановлено, що будівля цеху коштує 9800 грн. (60% питомої ваги), а обладнання - 5200 грн. (40% питомої ваги). Розподіл вартості проводиться таким чином:

В процесі експлуатації основних засобів підприємство може мати наступні витрати, пов'язані з проведенням різних видів ремонтів, технічним обслуговуванням, модернізацією, реконструкцією та іншими заходами для підтримання основних засобів у робочому стані.

На відміну від чинного в Україні податкового законодавства, коли всі подальші витрати, пов'язані з експлуатацією та обслуговуванням основних засобів, додаються до балансової вартості груп основних засобів у сумі, яка перевищує 5% їх залишкової вартості на початок звітного року, підхід до відображення таких витрат у Бухгалтерському обліку відповідно до П(С)БО 7 залежить від впливу наступних витрат на майбутні економічні вигоди, що очікуються від використання об'єкта основних засобів.

Витрати на ремонт та обслуговування основних засобів, у результаті яких відновлюються, зберігаються чи підтримуються на попередньому рівні майбутні економічні вигоди, первинно очікуваних від використання об'єкта основних засобів, включаються до складу витрат звітного періоду.

В бухгалтерському обліку такі витрати відображаються:

Дт 23 "Виробництво" або рахунки класу 9 "Витрати діяльності" залежно від функціонального призначення основних засобів.

Кт 20 "Виробничі запаси", 65 "Розрахунки за страхуванням", 66 "Розрахунки з оплати праці", або рахунки класу 8 "Витрати за елементами" (для підприємств, які його використовують) та ін.

Витрати, пов'язані з покращенням стану основних засобів (модернізація, технічне переозброєння, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигід, первинно очікуваних від використання, додаються до первинної вартості об'єкта. Прикладами таких покращень можуть бути: реконструкція об'єкта основних засобів, після якої відбувається збільшення виробничої потужності чи скорочення матеріальних витрат на виробництво або збільшення строку його корисного функціонування тощо. Бухгалтерські записи у цьому випадку ідентичні записам зі створення та придбання основних засобів (використовується рахунок 15 "Капітальні інвестиції").

На підставі п. 16 П(С)БО 7 у випадку істотного відхилення (збільшення або зменшення) балансової вартості об'єкта основних засобів від його справедливої вартості (більше ніж 10%) підприємство здійснює переоцінку об'єктів основних засобів на дату балансу. У випадку переоцінки об'єктів основних засобів на ту ж дату провадиться переоцінка об'єктів групи основних засобів, до якої відноситься даний об'єкт.

Переоцінена сума первісної вартості та зносу об'єкта основних засобів визначається таким чином:

де

Впо - переоцінена вартість основних засобів (знос);

Вп - первинна вартість основних засобів (знос);

Іп - індекс переоцінки.

де

Вс - справедлива вартість об'єкта, який переоцінюється;

Вз - залишкова вартість об'єкта, який переоцінюється.

Наприклад: станом на 31.12.97 року первісна вартість об'єкта "С" складала 50 тис. грн., накопичений знос - 20 тис. грн. Об'єкт "С" придбано 02.01.96 р. Підприємство використовує прямолінійний метод нарахування амортизації; ліквідаційної вартості немає; строк корисного використання - 5 років. Підприємство прийняло рішення обліковувати основні засоби за переоціненою вартістю. Справедлива вартість об'єкта "С" на 31.12.97 р. склала 36 тис. грн., на 31.12.98 р. - 15 тис. грн., на 31.12.99 р. - 12 тис. грн.

Відобразимо у таблиці процес переоцінки:

Згідно з П(С)БО 7 дооцінка залишкової вартості об'єкта основних засобів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду в тому випадку, якщо до цього не проводилися дооцінки.

Станом на 31.12.97 року підприємство повинно зробити такі розрахунки і бухгалтерські записи:

Індекс переоцінки дорівнює: 36000 грн. : 30000 грн. = 1,2.

Переоцінена первинна вартість основних засобів складе: 50000 грн. х 1,2 = 60000 грн.

Переоцінена сума накопиченого зносу складе: 20000 грн. х 1,2 = 24000 грн.

Відображення результатів наступних переоцінок залежить від тенденції і величини змін справедливої вартості об'єкта основних засобів. При уцінці об'єкта, який раніше був дооцінений, сума уцінки списується на зменшення суми додаткового капіталу у межах попередньої дооцінки і суми уцінки, що залишилася, на витрати звітного періоду.

Станом на 31.12.98 року в бухгалтерському обліку будуть зроблені такі розрахунки та записи:

Індекс переоцінки: 15000 грн. : 24000 грн. = 0,625.

Переоцінена вартість основних засобів: 60000 грн. х 0,625 = 37500 грн.

Визначимо розрахункову суму амортвідрахувань за 1998 рік. Для цього розділимо залишкову вартість об'єкта основних засобів на кількість років до кінця експлуатації:

36000 грн. : 3 роки = 12000 грн.

Сума накопиченого зносу складе: 24000 грн. + 12000 грн. = 36000 грн.

Переоцінена сума накопиченого зносу: 36000 грн. х 0,625 = 22500 грн.

Наступна дооцінка об'єкта основних засобів визначається як доходи звітного періоду в межах суми, що відноситься на витрати під час попередньої уцінки, а різниця відноситься до складу додаткового капіталу.

Станом на 31.12.99 року індекс переоцінки буде дорівнювати:

12000 грн. : 7500 грн. = 1,6.

Переоцінена первинна вартість основних засобів: 75000 грн. х 1,6 = 120000 грн.

Накопичений знос складе: 37500 грн. + (15000 грн. : 2 роки) = 30000 грн.

Переоцінена сума зносу: 30000 грн. х 1,6 = 48000 грн.

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, кредитове сальдо рахунка 423 "Дооцінка активів" включається до складу нерозподіленого прибутку. При цьому робляться такі записи:

Дт 423 "Дооцінка активів"

Кт 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"

Облік переоцінки об'єктів основних засобів ведеться за кожним конкретним об'єктом основних засобів у регістрах аналітичного обліку.

У процесі використання об'єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, витрачаються підприємством, у результаті чого зменшується балансова вартість основних засобів і це відображається шляхом нарахування амортизації.

Об'єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудування, дообладнання та консервації.

П(С)БО 7 визначає амортизацію як систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість основних засобів, яка амортизується - це первинна або переоцінена вартість необоротних активів, зменшена на величину їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із цією реалізацією (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде вироблений (виконаний) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Підприємство самостійно визначає строк корисного використання, з урахуванням факторів:

- передбачуване використання об'єкта підприємством з урахуванням очікуваної потужності або продуктивності;

- очікуваний фізичний або моральний знос;

- правові або подібні обмеження на використання активу, наприклад, закінчення строку оренди цього активу.

Приклад:

Підприємство придбало верстат вартістю 8000 грн., і розраховує використовувати його протягом 10 років, а потім розібрати на запасні частини, вартість яких може скласти 1500 грн., а витрати пов'язані з його розбиранням складуть 150 грн., то сума, яка амортизується, буде дорівнювати 8000 - (1500 - 150) = 6650 грн.

Якщо при надходженні основних засобів неможливо або складно визначити їх ліквідаційну вартість або така вартість має несуттєву суму, тоді її вартість прирівнюється до нуля.

Метод амортизації об'єкта основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигід від його використання.

П(С)БО 7 передбачає такі методи амортизації основних засобів (крім інших необоротних них активів):

- прямолінійний;

- зменшення залишкової вартості;

- подвійного залишку, що зменшується;

- кумулятивний;

- виробничий.

Розглянемо кожний з методів на прикладі. Підприємство придбало виробниче обладнання первинною вартістю 260000 гривень. Загальний розрахунковий обсяг виробництва визначений підприємством у розмірі 1350000 од. Ліквідаційна вартість обладнання після його експлуатації за попередніми оцінками може скласти 7500 грн. Передбачуваний строк корисного використання складе 6 років.