Верховна Рада СРСР, надаючи важливого значення розв'язанню в короткі строки найгостріших проблем сім'ї, материнства і дитинства, підвищенню соціальної захищеності найменш забезпечених сімей з дітьми і на виконання рішень першого З'їзду народних депутатів СРСР, постановляє:

1. З метою поліпшення матеріального становища сімей, які мають дітей:

1) підвищити:

розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року - до рівня мінімальної заробітної плати (при народженні двох і більше дітей допомогу виплачувати на кожну дитину). При цьому для осіб, які проживають у районах і місцевостях, де встановлено районні коефіцієнти до заробітної плати, розмір допомоги визначається із застосуванням цих коефіцієнтів. Якщо в даному районі діють різні коефіцієнти до заробітної плати, то застосовуються коефіцієнти, встановлені до заробітної плати робітників і службовців невиробничих галузей народного господарства;

розмір державної допомоги на дитину, яка перебуває під опікою (на опікуванні), - до рівня мінімальної заробітної плати;

розмір державної допомоги на дітей військовослужбовців строкової служби - до рівня мінімальної заробітної плати;

розмір державної допомоги, що виплачується на виховання й утримання дітей одиноким матерям (вдовам, вдівцям), колишнім вихованцям дитячих будинків (шкіл-інтернатів), - до рівня мінімальної заробітної плати;

2) виплачувати працюючим жінкам, які не досягли 18 років, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року, незалежно від тривалості трудового стажу;

3) встановити працюючим жінкам, які не мають річного стажу роботи, і непрацюючим жінкам допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року у розмірі 50 процентів мінімальної заробітної плати;

4) поширити на вдівців, які мають дітей, але не одержують на них пенсії у зв'язку з втратою годувальника, право на державну допомогу, що виплачується вдовам відповідно до чинного законодавства.

2. Раді Міністрів СРСР спільно з ВЦРПС до 1 січня 1991 року:

розробити єдину систему державної допомоги сім'ям з дітьми з урахуванням типу сім'ї, її доходу та індексу вартості життя;

визначити порядок забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності осіб, зайнятих доглядом за дітьми раннього віку (до З років), дітьми-інвалідами, в разі хвороби матері на період, коли вона не може здійснювати догляд за дитиною.

3. Надати право Радам Міністрів союзних і автономних республік, крайовим, обласним, окружним, районним і міським Радам народних депутатів установлювати в межах наявних у них коштів доплати до всіх видів допомоги, передбаченої чинним законодавством Союзу РСР для сімей з дітьми, запроваджувати додаткові види допомоги і пільг, спрямованих на повніше задоволення потреб сімей з дітьми, насамперед багатодітних, неповних і молодих, сімей, що виховують дітей-інвалідів, дітей, які залишились без опікування батьків.

4. Поширити на всіх дітей-сиріт та дітей, які залишилися без опікування батьків і навчаються або виховуються в навчально-виховних закладах, незалежно від їх типу і відомчої підпорядкованості, пільги, встановлені чинним законодавством для даної категорії дітей, що перебувають у дитячих будинках і школах-інтернатах.

5. Встановити, що кошти, що стягуються з батьків на утримання дітей, які перебувають у державних дитячих закладах, а також призначені їм державні пенсії і допомога переказуються на особисті рахунки вихованців в ощадному банку.

6. З метою підвищення ефективності диспансеризації вагітних жінок, охорони їхнього здоров'я і здоров'я новонароджених дітей встановити, що відпустка по вагітності і родах тривалістю п'ятдесят шість календарних днів до родів (з 1 грудня 1990 року - сімдесят календарних днів) і п'ятдесят шість (у випадках ускладнених родів чи народження двох або більше дітей - сімдесят) календарних днів після родів обчислюється сумарно і надається жінці повністю, незалежно від кількості днів, фактично використаних до родів.

7. Для створення сприятливих умов для догляду за новонародженими і малолітніми дітьми:

1) встановити, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку надається повністю або частинами матері дитини або на розсуд сім'ї її батькові, бабі, дідові чи іншим родичам, які фактично здійснюють догляд за дитиною;

2) надавати працюючим чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці по вагітності і родах, щорічну відпустку за їхнім бажанням у період відпустки дружини.

8. З метою створення батькам сприятливих умов, які давали б змогу поєднувати працю в суспільному виробництві з вихованням дітей:

1) встановлювати на прохання жінок, які мають дітей віком до 14 років (у тому числі таких, що перебувають на їхньому опікуванні), неповний робочий день або неповний робочий тиждень;

2) зберігати жінкам безперервний трудовий стаж для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності в разі розірвання трудового договору у зв'язку з доглядом за дитиною віком до 14 років (у тому числі такою, що перебуває на їхньому опікуванні) або дитиною-інвалідом віком до 16 років за умови влаштування на роботу до досягнення дитиною зазначеного віку;

3) поширити пільги, що надаються жінці у зв'язку з материнством (обмеження праці на нічних, надурочних роботах, залучення до робіт у вихідні дні і направлення у відрядження, надання додаткових відпусток, встановлення пільгових режимів праці та інші пільги, встановлені чинним законодавством), на батьків, які виховують дітей без матері (в разі її смерті, позбавлення батьківських прав, тривалого перебування в лікувальному закладі та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей), а також на опікунів (піклувальників) неповнолітніх;