Останнім часом почастішали звернення митних органів до Держмитслужби України з проханням роз'яснити порядок застосування абзацу третього пункту 3 Постанови Верховної Ради України від 05.05.96 N 162/96-ВР "Про проект Закону України про порядок обкладення податками предметів, які переміщуються громадянами через митний кордон України" при митному оформленні товарів. Відповідно до цього абзацу громадяни-резиденти, які виїжджали у службові відрядження за межі України, мають право додатково до визначених цією Постановою неоподаткованих сум ввезти в Україну предмети (за винятком лікеро-горілчаних та тютюнових виробів) без сплати мита, акцизного збору та податку на додану вартість на суму, не більшу 50 % заробленої іноземної валюти, підтвердженої документами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Обставиною, що змушує митниці звертатися за роз'ясненнями, є той факт, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.98 N 761 "Про порядок підтвердження суми іноземної валюти, заробленої громадянами-резидентами, які виїжджали у службові відрядження за межі України" поширюється тільки на громадян-резидентів, які направлялися у відрядження підприємствами, установами, організаціями, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів. З огляду на це митниці відмовляються визнавати за працівниками небюджетних підприємств, установ, організацій право на пільги, передбачені Постановою ВР України від 05.05.96 N 162/96-ВР, і проводять митне оформлення ввезених зазначеними громадянами товарів із сплатою митних платежів у повному обсязі. При ньому вони керуються листом Держмитслужби України від 14.10.98 N 09/1-2431-ЕП, який приписує оподатковувати предмети (товари), що ввозяться на митну територію України працівниками небюджетних організацій, на загальних підставах. Однак у разі винесення судами рішень про повернення таким громадянам сплачених ними митних платежів митниці стикаються з проблемою відшукання необхідних для цього коштів.

Слід підкреслити, що Постанова ВР України від 05.05.96 N 162/96-ВР надає пільги усім без винятку громадянам, які перебували у службових відрядженнях за кордоном, не поділяючи їх за ознакою джерела фінансування підприємств, на яких вони працюють. Постанова КМ України від 01.06.98 N 761 не звужує і не може звужувати коло суб'єктів права на отримання зазначених пільг, окреслене Постановою ВР України, оскільки має меншу порівняно з нею юридичну силу. Вона лише визначає порядок підтвердження суми заробленої за кордоном валюти для деяких з цих суб'єктів.