1. Право власності в СРСР визнається і охороняється законом.

2. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається майном, яке йому належить.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать законові. Він може використовувати майно для провадження будь-якої господарської чи іншої діяльності, не забороненої законом.

3. У випадках, на умовах і в межах, передбачених законом, на власника може бути покладено обов'язок допустити обмежене користування його майном іншими особами.

4. Власник має право на умовах і в межах, передбачених законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік, укладати договори з громадянами про використання їхньої праці при здійсненні права власності, яке належить йому.

Незалежно від форми власності, на основі якої використовується праця громадянина, йому забезпечуються оплата й умови праці, а також інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

5. Здійснення права власності не повинне завдавати шкоди навколишньому середовищу, порушувати права та інтереси громадян, підприємств, установ, організацій і держави, які охороняються законом.

6. Використання будь-якої форми власності повинне виключати відчуження працівника від засобів виробництва та експлуатацію людини людиною.

1. Цим Законом відповідно до Конституції СРСР встановлюються основні положення про власність, які діють на всій території Союзу РСР.

2. Відносини власності, не передбачені цим Законом, регулюються законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік, які видаються відповідно до нього.

3. Особливості здійснення права власності на пам'ятки історії і культури визначаються спеціальним законодавством Союзу РСР, союзних і автономних республік.

4. Відносини щодо створення і використання винаходів, відкриттів, творів науки, літератури, мистецтва та інших об'єктів інтелектуальної власності регулюються спеціальним законодавством Союзу РСР, союзних і автономних республік.

1. У власності можуть бути земля, її надра, води, рослинний і тваринний світ, будівлі, споруди, устаткування, предмети матеріальної і духовної культури, гроші, цінні папери та інше майно.

2. Результати господарського використання майна (продукція і доходи), якщо інше не передбачено законом або договором, належать власникові цього майна.

1. Власність в СРСР виступає у формі власності радянських громадян, колективної і державної власності.

В СРСР може існувати власність іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб і громадян.

2. Допускається об'єднання майна, яке перебуває у власності громадян, юридичних осіб і держави, та утворення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств з участю радянських юридичних осіб та іноземних юридичних осіб і громадян.

3. Законодавчими актами союзних і автономних республік можуть встановлюватись інші, не передбачені цим Законом, форми власності.

4. Майно може належати на праві загальної (пайової або спільної) власності одночасно кільком особам, незалежно від форми власності.

5. Держава створює умови, необхідні для розвитку різноманітних форм власності, і забезпечує їх захист.

1. За зобов'язаннями юридичної особи стягнення може бути звернено на будь-яке майно, що належить їй на праві власності або повного господарського відання, а також оперативного управління, крім випадку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Власник не відповідає за зобов'язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов'язаннями власника, крім випадків, передбачених законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік.

2. Громадяни відповідають за своїми зобов'язаннями майном, яке належить їм на праві власності.

Перелік майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів, встановлюється законодавчими актами союзних і автономних республік.

1. Власність громадян створюється і примножується за рахунок інших трудових доходів від участі в суспільному виробництві, від ведення власного господарства і доходів від коштів, вкладених у кредитні установи, акції та інші цінні папери, набуття майна у спадщину і на інших підставах, які допускаються законом.

2. Громадянинові належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Громадянин здійснює це право самостійно або на основі трудового договору.

3. Громадянин має право за згодою власника внести грошовий або інший вклад у майно підприємства, іншої господарської організації, селянського або іншого трудового господарства, в якому він працює за трудовим договором, і брати участь у розподілі прибутку (доходу) такого підприємства (організації) або господарства пропорційно розмірові цього вкладу.

4. Для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків і задоволення інших потреб, передбачених законом, громадянам надається земля в довічне успадковуване володіння.

5. Право успадкування майна громадян визнається і охороняється законом.

1. У власності громадян можуть бути жилі будинки, дачі, садові будинки, насадження на земельній ділянці, транспортні засоби, кошти, акції та інші цінні папери, предмети домашнього господарства і особистого вжитку, засоби виробництва для ведення селянського та іншого трудового господарства, особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, індивідуальної та іншої господарської діяльності, вироблена продукція й одержані доходи, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

2. Член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває право власності на це майно.

Наймач жилого приміщення в будинку державного і громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право викупити у власника відповідну квартиру або будинок.

Після придбання зазначеного майна у власність громадянин має право розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, вчиняти щодо нього інші угоди, які не суперечать законові.

3. Законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік можуть встановлюватись види майна, яке не може бути у власності громадян. Склад і вартість іншого майна, придбаного громадянином за рахунок його трудових доходів і заощаджень та на інших підставах, які допускаються законом, не обмежуються.

1. У власності членів сім'ї та інших осіб, які спільно ведуть трудове господарство, можуть бути майстерня, інше мале підприємство у сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування та інших галузях господарської діяльності, жилі будинки і господарські будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали та інше майно, потрібне для самостійного ведення господарства.

2. Майно трудового господарства, в тому числі вироблена продукція й одержані доходи, є загальною пайовою власністю членів сім'ї та інших осіб, які спільно ведуть господарство, якщо договором між ними не передбачено інше.

1. Селянське господарство може мати у власності жилі будинки, господарські будівлі, насадження на земельній ділянці, продуктивну і робочу худобу, птицю, сільськогосподарську техніку й інвентар, транспортні засоби та інше майно, потрібне для самостійного ведення сільськогосподарського виробництва, переробки і реалізації продукції.

Вироблена продукція й одержані доходи є власністю селянського господарства і використовуються ним на свій розсуд.

2. Майно селянського господарства належить його членам на праві загальної спільної власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами союзної і автономної республіки.

3. Правила цієї статті застосовуються також до особистого підсобного господарства громадян.

1. До колективної власності належить власність орендних підприємств, колективних підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, господарських товариств, господарських асоціацій, громадських організацій та інших об'єднань, які є юридичними особами.

2. Утворення і примноження колективної власності забезпечуються передачею державних підприємств в оренду, наданням колективам трудящих можливості використовувати одержані доходи для викупу державного майна, перетворенням державних підприємств в акціонерні товариства, добровільним об'єднанням майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств.

У власності орендного підприємства перебувають вироблена продукція, одержані доходи та інше придбане за рахунок коштів цього підприємства майно.

Порядок і умови участі членів трудового колективу орендного підприємства в управлінні його справами та розподілі прибутку (доходів) визначаються законодавством Союзу РСР і союзних республік про оренду.

1. Власність колективного підприємства виникає у разі переходу всього майна державного підприємства у власність трудового колективу, викупу орендованого майна або придбання майна іншими передбаченими законом способами.

Майно колективного підприємства, включаючи вироблену продукцію та одержані доходи, є спільним надбанням його колективу.

2. У майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. До складу такого вкладу включаються сума вкладу працівника в майні державного або орендного підприємства, на основі якого утворено колективне підприємство, а також вклад працівника у приріст майна цього підприємства після його створення.

Розмір вкладу працівника у приріст майна визначається виходячи з його трудової участі в діяльності підприємства.

На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, який визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства.

Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.

При ліквідації колективного підприємства вартість вкладу виплачується працівникам (їхнім спадкоємцям) з майна, яке залишилось після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами підприємства.

1. Майно кооперативу утворюється за рахунок грошових та інших майнових внесків його членів, виробленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації, та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу.

2. При ліквідації кооперативу майно, яке залишилось після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу.

1. Власність господарських товариств, які є юридичними особами, утворюється за рахунок вкладів учасників, майна, одержаного в результаті господарської діяльності і придбаного ними на інших підставах, які допускаються законом.

2. До складу вкладу учасника господарського товариства можуть входити основні та оборотні фонди, кошти і цінні папери, а також права користування майном.

3. Учасниками господарського товариства можуть бути підприємства, установи, організації, державні органи, а також громадяни, якщо інше не передбачено законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік.

1. Акціонерне товариство є власником майна, створеного за рахунок продажу акцій, а також одержаного в результаті його господарської діяльності і придбаного ним на інших підставах, які допускаються законом.

2. Держателями акцій можуть бути підприємства, установи, організації і державні органи.

Держателями акцій можуть бути працівники даного товариства, а також інші громадяни, якщо інше не передбачено законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік або статутом товариства.

3. Державне підприємство за спільним рішенням трудового колективу і уповноваженого на те державного органу може бути перетворено в акціонерне товариство шляхом випуску акцій на всю вартість майна підприємства. Кошти, одержані від продажу акцій, після покриття боргів державного підприємства надходять у відповідний бюджет.

1. Господарська асоціація підприємств та організацій (у тому числі концерн, галузеве, міжгалузеве і регіональне об'єднання) має право власності на майно, добровільно передане їй підприємствами та організаціями, а також одержане в результаті її господарської діяльності.

2. Господарська асоціація не має права власності на майно підприємств та організацій, що входять до неї.

3. Майно, яке залишилось після припинення діяльності господарської асоціації, розподіляється між підприємствами та організаціями, що входили до неї.

1. Громадські організації, в тому числі добродійні та інші громадські фонди, можуть мати у власності будинки, споруди, житловий фонд, обладнання, інвентар, майно культурно-освітнього й оздоровчого призначення, кошти, акції, інші цінні папери та інше майно, необхідне для матеріального забезпечення діяльності, передбаченої їхніми статутами (положеннями). У власності громадських організацій (фондів) можуть також бути підприємства, створювані відповідно до цілей, зазначених в їхніх статутах (положеннях), за рахунок коштів цих організацій (фондів).

2. Майно, яке залишилось після ліквідації громадської організації (фонду), направляється на цілі, передбачені її статутом (положенням).

У власності релігійних організацій можуть бути будинки, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їхньої діяльності.

Релігійні організації мають право власності на майно, придбане і створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою і придбане на інших підставах, передбачених законом.

1. До державної власності належать загальносоюзна власність, власність союзних республік, власність автономних республік, автономних областей, автономних округів, власність адміністративно-територіальних утворень (комунальна власність). Розпорядження й управління державним майном здійснюють від імені народу (населення адміністративно-територіального утворення) відповідні Ради народних депутатів та уповноважені ними державні органи.