У зв'язку з виникненням у судовій практиці деяких питань, пов'язаних із правомірністю анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, на підставі пункту 4 частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у порядку надання методичної допомоги Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повідомити таке.

1. Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Своєю чергою, анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

При цьому рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість як за ініціативою платника податків, так і за ініціативою податкового органу, приймається податковим органом. Форма зазначеного рішення встановлена додатком 5 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79.

З огляду на викладене адміністративні суди не мають права розглядати позовні вимоги податкових органів про анулювання свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість, оскільки суд не може підміняти собою компетентні державні органи, уповноважені на прийняття відповідного рішення. Такими органами в розглядуваному випадку є органи державної податкової служби.

Отже, у разі пред'явлення податковим органом позову про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість судам слід відмовляти у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, а відкрите провадження у справі належить закривати на підставі пункту 1 частини першої статті 157 зазначеного Кодексу.

2. Підпунктом "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

При розгляді питання щодо відсутності у платника податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців оподатковуваних поставок судам слід виходити з такого.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" під оподатковуваними операціями для цілей цього Закону маються на увазі будь-які операції платників податку, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Перелік оподатковуваних операцій визначений пунктом 3.1 статті 3 зазначеного Закону. До цього переліку, зокрема, належать поставки товарів або поставки послуг (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів у межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до наведеного оподатковувана поставка є різновидом оподатковуваної операції. При цьому ознакою оподатковуваної операції, а отже, і оподатковуваної поставки, є виникнення в результаті її здійснення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.