Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Келеберди В. І., суддів - Качура І. А., Шарпакової В. В., при секретарі судового засідання - Віруцькій О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківської міської ради до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування наказу від 21.10.2011 р. N 244.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Харківська міська рада - звернувся до суду з вимогами про визнання не чинним та скасування Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 N 244.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що процедура надання згоди на розміщення тимчасових споруд встановлена Порядком не передбачає отримання згоди власника земельних ділянок комунальної власності - Харківської міської ради та врахування законних прав на одержання орендної плати за використання земельних ділянок, що на думку позивача порушує встановлену законом компетенцію позивача, визначену спеціальними законодавчими актами у сфері земельних відносин. Позивач зазначає, що Харківська міська рада є єдиним спеціально уповноваженим органом у м. Харкові до компетенції якого відноситься вирішення, відповідно до Закону, питань надання у користування земельних ділянок комунальної власності. Крім того, позивач зазначив, що оскаржуваний порядок прийнято відповідачем поза межами своєї компетенції, встановленої відповідним положенням про Міністерство.

Відповідач - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що оскаржуваний порядок прийнято в межах наданої компетенції з дотриманням процедури прийняття регуляторних актів, у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 171 КАС України в українському інформаційному бюлетені "Офіційному віснику України N 24, 2012 було надруковано оголошення про відкриття провадження у даній справі.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

22.10.2011 наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1330/20068.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноваження щодо прийняття Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності надано центральному органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно з Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 N 633/2011, центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Підпунктом 21 п. 4 Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України передбачено, що Міністерство здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при затвердженні оскаржуваного наказу діяв в межах наданих йому законом повноважень.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю: у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.