ДПАУ розглянула лист ВАТ щодо надання роз'яснення про порядок оподаткування операцій з надання на платній основі права користування власними знаками для товарів та послуг іншим особам і повідомляє.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток) роялті є платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Питання, пов'язані з поняттям права інтелектуальної власності, регулюються книгою четвертою Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначено ст. 420 ЦКУ. Зокрема, до об'єктів права інтелектуальної власності згідно з цією статтею належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Правом інтелектуальної власності відповідно до частини першої ст. 418 ЦКУ є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом. Цією ж статтею визначено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. При цьому в преамбулі Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що цей Закон охороняє, зокрема, особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників.

Відповідно до положень книги четвертої ЦКУ одним з майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності з правом на використання цього об'єкта є виключне право дозволяти використання об'єкта (видавати ліцензії).

При цьому в ст. 419 ЦКУ зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Статтею 1107 ЦКУ передбачено види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, одним з яких є ліцензійний договір.

Водночас частиною четвертою ст. 1108 ЦКУ встановлено, що за згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).