У зв'язку зі збільшенням звернень громадян на адресу органів приватизації щодо порушення їх права на житло та приватизацію житлової площі у гуртожитках, приватизованих у складі цілісних майнових комплексів, Фонд державного майна України повідомляє таке.

Під час включення вартості гуртожитків до вартості цілісних майнових комплексів, що підлягали приватизації, органи приватизації застосовували Закон України "Про приватизацію державного майна" та інше законодавство, прийняте на виконання цього Закону.

Але частиною 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, яка діяла на момент масової приватизації гуртожитків, чітко було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.

Виходячи з положень статті 4 Житлового кодексу Української РСР, до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

Статтями 127-131 Житлового кодексу УРСР та пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 N 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх, тобто гуртожитки, слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.