Згідно з повноваженнями, наданими Указом Президента України від 21.04.98 N 335 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України", постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", з метою визначення єдиного методологічного підходу до встановлення тарифу на транспортування нафти магістральними нафтопроводами територією України і на виконання пункту 2.3 Протоколу переговорів Мінпаливенерго Російської Федерації та Урядової делегації України з проблемних питань співробітництва паливно-енергетичних комплексів Росії та України від 22-23 червня 1999 року Національна комісія регулювання електроенергетики України

Затвердити Методику розрахунку тарифів за надані послуги з транспортування нафти територією України магістральними нафтопроводами, перевалки та наливу нафти (додається).

Ця методика є нормативним документом, що визначає правила розрахунку тарифів за послуги з транспортування нафти територією України магістральними нафтопроводами, перевалки та наливу нафти.

Тарифи, визначені згідно з цією методикою, є єдиним видом платежів, які стягуються нафтотранспортними підприємствами з користувачів системи магістральних нафтопроводів за послуги з транспортування нафти територією України та нафтоперевалочних комплексів.

Інформація про структуру, розміри і методи розрахунку тарифів повинна бути доступна для перевірки.

Тарифи, що розраховуються за цією методикою, забезпечують нафтотранспортним підприємствам:

- покриття економічно обгрунтованих витрат;

- утворення планового чистого прибутку, необхідного для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності нафтотранспортних підприємств;

- сплату всіх податків, обов'язкових платежів та відрахувань відповідно до законодавства України.

Тарифи на транспортування, перевалку і налив нафти розраховуються нафтотранспортними підприємствами і подаються для затвердження Національній комісії регулювання електроенергетики України - НКРЕ.

1. Питомий тариф (питома вартість транспортування) - вартість транспортування 100 ткм нафти відповідним маршрутом, ділянкою.

2. Тариф на перевалку - вартість перевалки 100 т нафти на перевалочній нафтобазі.

3. Тариф на налив - вартість наливу 100 т нафти на пункті наливу.

4. Адресний тариф - тариф на перекачування 100 т нафти за визначеним маршрутом.

5. Тарифна виручка - кошти, що сплачуються вантажовідправниками за перекачування, перевалку і налив нафти, що складаються із суми добутків відповідних тарифів на обсяги нафти, поділеної на 100.

6. Планова тарифна виручка - кошти, необхідні для покриття експлуатаційних витрат на визначені види діяльності, сплати податків, обов'язкових платежів та відрахувань, утворення планового чистого прибутку.

7. Тарифна ділянка - ділянка нафтопроводу в межах одного нафтотранспортного підприємства без відгалужень і підключень, яка обмежена нафтоперегонними станціями і (або) межами нафтотранспортного підприємства.

tні - тариф на налив (перевалку) нафти, по і-ому пункті наливу (нафтобазі) за 100 т;

tп - питомий тариф на транспортування нафти за кожні 100 ткм;

t1 - перша ставка тарифу на транспортування нафти (питомий тариф для оплати резервування потужності, за кожні 100 ткм);

t2 - друга ставка тарифу на транспортування нафти (питомий тариф для оплати послуг з транспортування, за кожні 100 ткм);

tд - тариф на транспортування 100 т нафти ділянкою;

tм - адресний тариф на транспортування 100 т нафти за маршрутом або ділянкою.

1.1. Система магістральних нафтопроводів - єдина технологічна система трубопроводів, яка включає підземні, підводні, наземні і надземні споруди, перевалочні нафтобази і пункти наливу, призначені для транспортування нафти від пунктів її прийняття від вантажовідправників до пунктів здачі її вантажоодержувачам або перевалювання на інший вид транспорту, а також об'єкти, що забезпечують надійну роботу системи.

1.2. Регулювання тарифів грунтується на обмеженні чистого прибутку природних монополістів.

1.3. При розрахунку тарифів у якості основного розрахункового і контрольного показника використовується планова тарифна виручка.

Тарифи на перекачування нафти повинні бути розраховані таким чином, щоб при планових обсягах перекачування тарифна виручка дорівнювала плановій.

1.4. Планова тарифна виручка визначається за формулою:

де:

З - сумарні планові витрати нафтотранспортного підприємства при плановому обсязі послуг;

П - плановий чистий прибуток нафтотранспортного підприємства;

Н - податки і обов'язкові платежі, передбачені законом.

1.5. Тарифи на транспортування, перевалку і налив нафти встановлюються НКРЕ щорічно станом на 1 січня.

2.1. Експлуатаційні витрати, що включаються в собівартість, визначаються відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 473, та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Витрати плануються з урахуванням індексу цін, що не повинен перевищувати індекс росту оптових цін (тарифів) на відповідні товари (послуги).

При розрахунку тарифів до складу витрат включаються лише витрати основної діяльності.

При цьому з метою поліпшення умов для контролю за витратами при їхньому плануванні із складу "інших витрат" виділяються найбільш вагомі елементи (послуги зв'язку, авіаційне обслуговування, охорона, діагностика, плата за землю, а також елементи витрат, включення яких до складу собівартості визначено нормативами (страхування, підготовка кадрів, науково-дослідницькі, дослідні, конструкторські роботи (НДДКР) - відповідно до законодавчих актів України)).

Витрати на послуги НАК "Нафтогаз України" включаються до складу витрат нафтотранспортних підприємств на транспортування, перевалку і налив нафти.

2.2. Витрати плануються на основі таких положень.

2.2.1 Витрати на матеріали плануються на основі аналізу фактичних витрат за минулий період і обгрунтованості їхніх змін у майбутньому.

2.2.2 Витрати на електричну і теплову енергію плануються по кожному нафтотранспортному підприємству на основі плану транспортування нафти, тарифів на електроенергію, ретроспективного і перспективного аналізу з вантажообігу, питомих витрат електроенергії, технічного переозброєння в енергогосподарстві.

2.2.3 Амортизація планується на основі норм, встановлених законодавством.

2.2.4 Фонд оплати праці (ФОП), який відноситься на собівартість, формується з урахуванням єдиної середньої заробітної плати і чисельності працівників.

2.2.5 Нарахування на ФОП плануються за нормативами, встановленими законодавством.

2.2.6 Витрати на оплату послуг зв'язку, авіаційне обслуговування, охорону, діагностику, послуг з удосконалення техніки і технології транспортування нафти (у т.ч. диспетчеризації потоків і централізованого керування системою нафтопроводів) плануються з урахуванням економічно обгрунтованої потреби в послугах, договірних цін і тарифів, з урахуванням результатів ретроспективного аналізу. За таким же принципом плануються інші витрати, до складу яких включаються послуги стороннього автотранспорту, банків, орендна плата, оплата відряджень, поштово-канцелярські та інші види витрат, які дозволені законодавством.

2.3. При введенні прогресивної техніки і технології, а також організаційно-технічних заходів, що призводять до скорочення витрат по будь-якій із статей, з метою стимулювання економії експлуатаційних витрат у розрахунок планової тарифної виручки протягом наступних трьох років включається базове значення цих статей, рівне значенню, встановленому до впровадження згаданих заходів.

Вся сума зекономлених засобів використовується нафтотранспортним підприємством.

Це положення вступає в дію за умови, що план впровадження техніки, технології й організаційно-технічних заходів попередньо узгоджено та затверджено НКРЕ.