Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини", враховуючи рішення науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (протокол від 16.04.2009 N 25),

1. Затвердити:

- Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів археологічної спадщини згідно з додатком 1;

- Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів історії згідно з додатком 2;

- Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів монументального мистецтва згідно з додатком 3;

- Методичні рекомендації щодо музеєфікації пам'яток археологічної спадщини згідно з додатком 4;

- Методичні рекомендації щодо розроблення історичних (історико-архітектурних) довідок згідно з додатком 5.

2. Державній службі з питань національної культурної спадщини (Кучерук М.М.) довести цей наказ до відома Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на голову Державної служби з питань національної культурної спадщини Кучерука М.М.

1.1. Ці методичні рекомендації встановлюють основні принципи, на підставі яких визначається предмет охорони нерухомих об'єктів археологічної спадщини для здійснення заходів щодо їх державного обліку, охорони, використання та реставрації.

1.2. Методичні рекомендації розроблені відповідно до законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини" та з урахуванням Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини (переглянутої), ратифікованої Законом України від 10.12.2003 N 1369-IV, якою визначено, що:

археологічна спадщина є головним елементом пізнання історії людства;

складовими частинами археологічної спадщини вважаються всі матеріальні залишки та об'єкти, а також будь-які інші сліди існування людства у минулих епохах, збереження і вивчення яких допомагає з'ясувати розвиток історії людства та його зв'язок з природним середовищем;

головним джерелом отримання інформації стосовно об'єктів археологічної спадщини є розкопки або знахідки й інші методи дослідження історії людства та середовища, що його оточує.

Ці рекомендації розроблені також відповідно до Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 N 1760, та узгоджені з Методичними рекомендаціями по підготовці матеріалів Зводу пам'яток історії та культури України, розробленими Інститутом історії України НАН України в 1993 р.

2.1. Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" предметом охорони об'єкта культурної спадщини є характерна властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою.

2.2. Характерною властивістю об'єкта археологічної спадщини, що становить предмет охорони, є матеріальне втілення наукової інформації, виражене в розпланувально-просторовій і матеріальній структурі об'єкта та його складових частин, а саме - в загальному розплануванні об'єкта, пов'язаних з ним ландшафтних утвореннях, спорудах та їх залишках, антропогенних нашаруваннях, рухомих предметах, що зберігаються in situ (в місці знаходження), незалежно від стану їх збереженості.

2.3. Предмет охорони нерухомого об'єкта археологічної спадщини визначається вченим-археологом під час виявлення, дослідження об'єкта та підготовки облікової документації на нього.

2.4. Підставою для визначення предмета охорони об'єкта археологічної спадщини є наявність у його складі нерухомих носіїв наукової інформації та пов'язаних з ними археологічних предметів, що мають цінність з археологічного, антропологічного та етнологічного поглядів і повністю або частково збереглися в автентичному стані.

Такі ознаки носіїв наукової інформації як їх розмір, вік, культурна приналежність, потужність культурного шару, насиченість археологічними предметами тощо не впливають на визначення предмета охорони і враховуються при визначенні культурної цінності об'єкта археологічної спадщини та при його грошовій оцінці.

При визначенні предмета охорони об'єкта культурної спадщини слід керуватися критеріями, викладеними у Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 N 1760.

Опис предмета охорони нерухомого об'єкта археологічної спадщини з переліком тих якостей об'єкта, завдяки яким об'єкт набуває історичної та культурної цінності як пам'ятка, заноситься до паспорта об'єкта культурної спадщини в тематичне поле 14 "Оцінка антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності об'єкта".

2.5. У разі коли об'єкт культурної спадщини має ознаки різних видів, визначених статтею 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини", визначається комплексний предмет охорони об'єкта культурної спадщини із зазначенням його домінуючої ознаки, за якою буде здійснюватись його реєстрація.

Наявність у пам'ятки кількох видових ознак зазначається в обліковій документації.

3.1. Предмет охорони об'єкта археологічної спадщини складають всі його елементи (у тому числі пов'язані з цим об'єктом рухомі археологічні предмети), що зумовлює заборону проведення будь-яких робіт на об'єкті, крім робіт, пов'язаних з науковим дослідженням археологічної спадщини.

3.2. Специфіка археологічних досліджень нерухомого об'єкта археологічної спадщини полягає в тому, що наслідком археологічних розкопок є часткове або повне руйнування об'єкта.

При цьому наукова інформація, носієм якої був досліджуваний об'єкт (пам'ятка), надалі продовжує існувати лише у документальному вигляді відповідно до державних нормативів у сфері архівної справи.

3.3. Нерухома пам'ятка археологічної спадщини, що досліджена по всій площі та глибині культурного шару, втрачає предмет охорони, у разі, коли весь обсяг наукової інформації, носієм якої вона була, вилучено з історичного культурного шару та задокументовано, а нерухомих об'єктів культурної спадщини, що підлягають консервації, музеєфікації та подальшому використанню в культурно-освітніх цілях, на місці не виявлено.

Втрата пам'яткою предмета охорони є підставою для вилучення пам'ятки з Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

3.4. У разі, якщо нерухома пам'ятка втратила предмет охорони як об'єкт археологічної спадщини, але зберігає предмет охорони за іншою видовою ознакою, органом охорони культурної спадщини забезпечується внесення відповідних змін щодо видової належності до облікової документації на об'єкт та здійснюється в установленому порядку подання про внесення відповідних змін до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

3.5. Складові частини нерухомих об'єктів (пам'яток) археологічної спадщини, що зазнали музеєфікації, консервації та реставрації, зберігають предмет охорони об'єктів археологічної спадщини.

3.6. Не складають предмет охорони відтворені в процесі реставрації або музеєфікації складові частини нерухомого об'єкта (пам'ятки) археологічної спадщини, що були втрачені до або під час археологічних досліджень.

3.7. Археологічні предмети, виявлені під час археологічних досліджень нерухомих об'єктів (пам'яток) археологічної спадщини, що мають цінність з археологічного, етнологічного, історичного, мистецького, наукового чи художнього погляду, підлягають державній реєстрації та передаються на зберігання до фондів музеїв, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України.

4.1. У зв'язку з поступовим вдосконаленням методик археологічних досліджень стосовно ефективного використання інформаційного потенціалу про окремі особливо цінні з археологічного погляду об'єкти для майбутніх наукових досліджень, визначаються ділянки із недоторканою стратиграфією(*).

В межах зазначених ділянок на термін до 25 років встановлюється особливий режим охорони і використання, який передбачає дотримання непорушності взаємного розташування шарів археологічної пам'ятки. Такий режим виключає проведення на зазначених ділянках археологічних досліджень, а також провадження господарської діяльності, наслідком якої може бути пошкодження, знищення або руйнування культурного шару, археологічних об'єктів та пов'язаних з ними рухомих предметів, що враховується при видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на територію пам'ятки.

4.2. Для окремих нерухомих об'єктів археологічної спадщини також можуть визначатися ділянки, що потребують консервації або музеєфікації.

4.3. Межі ділянок із недоторканою стратиграфією, а також ділянок, що потребують консервації та музеєфікації, зазначаються в паспорті об'єкта культурної спадщини та в дозволах на їх археологічні дослідження.

1.1. Ці методичні рекомендації встановлюють основні принципи, на підставі яких визначається предмет охорони об'єктів історії для здійснення заходів щодо їх державного обліку, охорони, використання та реставрації.

1.2. Методичні рекомендації розроблені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 N 1760, та узгоджені з Методичними рекомендаціями по підготовці матеріалів Зводу пам'яток історії та культури України, розробленими Інститутом історії України НАН України в 1993 р.

1.3. Пам'ятки історії не мають специфічних, властивих тільки їм форм матеріального існування. До пам'яток історії належать споруди (витвори), комплекси (ансамблі) та визначні місця, які можуть мати формальні ознаки інших видів пам'яток.

2.1. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" предметом охорони об'єкта культурної спадщини є характерна властивість об'єкта культурної спадщини, що складає його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою.

2.2. Предметом охорони об'єкта культурної спадщини як пам'ятки історії є матеріальне втілення історичної пам'яті про важливі історичні події або процеси, етапи розвитку історії та культури нації, суспільні явища, життя та діяльність відомих осіб.

Історична пам'ять - сукупність знань та уявлень, що є невід'ємною частиною культури, які через традиції, усні, писемні джерела та матеріальні об'єкти фіксуються в суспільній свідомості та дозволяють зберігати, відтворювати, інтерпретувати інформацію про минулі історичні події, життя та діяльність відомих осіб.

2.3. Історична пам'ять знаходить своє матеріальне втілення в місці розташування, об'ємно-просторовій та/або матеріально-технічній структурі пам'ятки чи окремих її частин. Залежно від формально-типологічних ознак об'єкта культурної спадщини історична пам'ять матеріалізується:

у будинках (будівлях) адміністративного, громадсько-політичного, військового, наукового, культурно-освітнього, релігійного, житлового й інших призначень - у місці розташування, матеріально-технічній структурі об'єкта (матеріали і конструкції), розпланувально-просторовій композиції, інтер'єрі, рухомих предметах, обладнанні та устаткуванні, пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини (особисті речі, що належали відомим особам, тощо);

у похованнях та некрополях (братські та одиночні могили, кладовища, цвинтарі тощо) - у місці розташування, формі, матеріальній структурі об'єкта (поховання та намогильні споруди (склепи, пам'ятники, плити тощо), розпланувально-просторовій композиції;

у монументальних творах (монументи, пам'ятники, пам'ятні знаки тощо) - у матеріально-технічній структурі та формі (скульптура, зображення, написи, що містять історичну інформацію), а у випадках, коли монументальний твір встановлено на місці історичної події, безпосередньо пов'язаною з ним - у місці його розташування;

у визначних місцях (поля битв, місця бойових дій, місця розташування концтаборів, місця розстрілів та масових поховань жертв фашизму, політичних репресій, депортацій та голодоморів тощо) - у місці розташування (визначене певними межами території визначного місця), розпланувально-просторовій композиції або, за наявності, у матеріально-технічній структурі (залишки інженерно-фортифікаційних споруд, військової техніки, поховання, пам'ятні знаки, що знаходяться у локалізованих межах територій);

в об'єктах природи (природні території, що мають історичну цінність, дерева, посаджені видатними особами, тощо) - у місці розташування, матеріальній структурі та розпланувально-просторовій композиції об'єкта.

2.4. Предмет охорони об'єкта культурної спадщини як пам'ятки історії визначається на підставі наступних наявних ознак:

документальні свідчення (історичні джерела, літературні твори видатних авторів, іконографічні матеріали) про вагомі історичні події або життя та діяльність відомих осіб, що є носіями важливої історичної інформації і знайшли своє матеріальне втілення в об'єкті культурної спадщини, його окремих частинах, елементах оздоблення або декору, архітектурних елементах, або в рухомих предметах, безпосередньо пов'язаних з історичним об'єктом;

важлива історична інформація про події, етапи розвитку держави та суспільства, життя та діяльність відомих осіб, яка відбита або зафіксована (написи, зображення тощо) у об'єктах культурної спадщини (пам'ятники, пам'ятні знаки, надгробки тощо);

безпосередньо пов'язані з об'єктом культурної спадщини визначні історичні події, діяльність установ державної влади та місцевого самоврядування, наукових, освітніх, культурних установ, що зробили значний внесок у становлення державності, розвиток науки та культури країни чи певного регіону, які відображені або зафіксовані в об'єкті культурної спадщини, його окремих частинах та рухомих об'єктах, що безпосередньо пов'язані з ним;

матеріальні свідчення про важливі битви, героїзм воїнів, що зберігають місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, військово-інженерні, фортифікаційні споруди, пов'язані з ними рухомі об'єкти (залишки бойової техніки, озброєння), підтверджені історичними джерелами (документальне підтвердження факту та місця події);

пам'ять про визначні історичні події, видатних державних та громадських діячів, діячів науки, культури, загиблих воїнів, жертв війни, політичних репресій, голодоморів, що зберігається об'єктами культурної спадщини (визначні місця, некрополі, поховання, пам'ятні знаки тощо).

При визначенні предмета охорони об'єкта культурної спадщини слід керуватися критеріями, викладеними у Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 N 1760 (далі - Порядок).

2.5. Предмет охорони об'єкта культурної спадщини зазначається в обліковій картці та паспорті об'єкта культурної спадщини.

2.6. В обліковій картці у тематичному полі 6 "Стислий опис об'єкта" у кінці графи "Характеристика об'єкта" вказується тільки наявність або відсутність предмета охорони об'єкта культурної спадщини.

2.7. У паспорті відомості про предмет охорони об'єкта культурної спадщини записуються у кількох тематичних полях, відповідно до його специфіки як пам'ятки історії.

У тематичному полі 10 "Історичні дані про об'єкт" вказуються: причини, характер і хронологія утворення (виникнення) та змін об'єкта культурної спадщини, подається коротка характеристика важливих історичних подій, життя та діяльності відомих осіб, у зв'язку з якими зазначений об'єкт набуває історичної та культурної цінності як пам'ятка.

Підсумкове визначення предмета охорони об'єкта культурної спадщини вказується у тематичному полі 14 "Оцінка антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності об'єкта". Тут мають міститися результати оцінки історичної та наукової цінності об'єкта культурної спадщини з повним переліком тих його якостей, які відповідають конкретним критеріям, визначеним Порядком, завдяки яким об'єкт культурної спадщини набуває історичної та культурної цінності як пам'ятка історії.

2.8. У разі коли об'єкт культурної спадщини має ознаки різних видів, визначених статтею 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини", визначається комплексний предмет охорони об'єкта культурної спадщини із зазначенням його домінуючої ознаки, за якою буде здійснюватись його реєстрація.

Наявність у пам'ятки кількох видових ознак зазначається в обліковій документації.

3.1. Об'єкти культурної спадщини як пам'ятки історії залежно від характеру історичних подій та процесів, які вони відображають, поділяються на такі підвиди:

об'єкти, пов'язані з розвитком державно-суспільного устрою;

об'єкти, пов'язані з національно-визвольними, революційними та соціальними рухами;

об'єкти, пов'язані з воєнною та військовою історією;

об'єкти, пов'язані з наукою, освітою та культурою;

об'єкти, пов'язані з церковним та релігійним життям.

3.1.1. До об'єктів, пов'язаних з розвитком державно-суспільного устрою, належать:

споруди, комплекси (князівські резиденції, замки, палаци тощо) - центри військової та цивільної влади доби феодалізму (XI - XVI ст.);

адміністративні споруди, пам'ятні місця, пов'язані з історією козацтва XVI - XVIII ст. - місця козацьких січей, дислокації полків, сотень, куренів, полкові, сотенні канцелярії;

будівлі, пов'язані з історією міського самоврядування, що існувало в Україні, після надання українським містам магдебурзьського права (магістрати, ратуші, суди, купецькі об'єднання, цехи та ін.) (XV - XVIII ст.);

будинки та приміщення, в яких розміщувалися думи, дворянські та купецькі зібрання, банки, торговельні та фінансові біржі, що виникли та функціонували під час становлення в Україні капіталістичного способу виробництва (XIX - початок XX ст.);

будівлі, пов'язані з життям та діяльністю видатних державних та громадських діячів, діячів науки і культури (будинки, окремі квартири, робочі кабінети та ін.);

пам'ятники, пам'ятні знаки, встановлені на честь певних історичних подій, що несуть важливу історичну інформацію (пам'ятні хрести на честь скасування кріпацтва, учасникам визвольних змагань тощо);

поховання (могили та намогильні споруди) видатних державних та громадських діячів, діячів науки і культури;

місця поховань жертв політичних репресій, депортацій та голодоморів.

3.1.2. До об'єктів, пов'язаних з національно-визвольними, революційними та соціальними рухами, належать:

об'єкти, що відображають боротьбу українського народу за національне визволення у XVI - на початку XX ст. (козацькі та селянські повстання, рухи опришків, гайдамаків, "Коліївщина", участь населення України у польських повстаннях 1830-1831 та 1863-1864 рр.);

об'єкти, пов'язані з подіями Визвольної війни середини XVII ст. (місця перебування селянсько-козацьких військ під керівництвом Б.Хмельницького та його найближчих прибічників, місця окремих битв);

об'єкти, пов'язані з діяльністю масонських лож та рухом декабристів в Україні (кінець XVIII - перша половина XIX ст.);

об'єкти, пов'язані з діяльністю Кирило-Мефодіївського братства, громад, народницьких і революційних партій та організацій (друга половина XIX - початок XX ст.);

будівлі, в яких відбувалися конкретні історичні події - засідання страйкових комітетів, установчі з'їзди партій та профспілкових організацій тощо;

будівлі (споруди) та визначні місця, пов'язані з революційними подіями та національно-визвольними змаганнями в Україні (1917-1921 рр.);

будівлі (споруди) та визначні місця, пов'язані з дисидентськими рухами (національними, правозахисними та ін.) в Україні (60-ті - 80-ті рр. XX ст.);

поховання активних учасників національно-визвольних змагань, революційних, соціальних та громадсько-політичних рухів.

3.1.3. До об'єктів, пов'язаних з воєнною та військовою історією належать:

військово-інженерні споруди, укріплені лінії, вали, редути, залишки фортець та інших фортифікаційних споруд;

поля битв.

Окремо виділяються об'єкти, пов'язані з подіями Другої світової війни:

військово-інженерні споруди (окопи, доти, дзоти та ін.), залишки оборонних споруд, укріплених районів;

споруди (місця), де розміщувалися штаби та командні пункти військових формувань;

споруди, місця (штаби підпільних організацій та груп, підпільні друкарні, конспіративні квартири), пов'язані з патріотичним рухом опору, партизанським рухом, Українською повстанською армією;

визначні місця, пов'язані з діяльністю керівників та активних учасників партизанського та підпільного рухів;

місця розташування концтаборів;

обеліски, монументи та меморіали на честь визначних подій війни, військових діячів;

місця поховань загиблих воїнів, партизанів, підпільників, мирних жителів, військовополонених, місця масових страт.

3.1.4. До об'єктів, пов'язаних з наукою, освітою та культурою належать:

житлові будинки, садиби, квартири в житлових будинках, кабінети в службових приміщеннях, лікувальні заклади (інститути, клініки, лабораторії), заклади науки, освіти, які пов'язані з життям та діяльністю видатних діячів науки, культури і мистецтва та зберігають свідчення їх наукової і творчої діяльності;

адміністративні, житлові будинки, пов'язані з визначними науковими та культурними подіями (науковими з'їздами тощо);

будівлі, в яких містилися наукові, освітні та культурно-мистецькі установи, які зробили значний внесок у розвиток вітчизняної та світової науки і культури;

навчальні заклади, наукові, освітні, навчальні та культурно-освітні заклади (університети, інститути, ліцеї, пансіони, бурси, семінарії, гімназії, училища, школи тощо), пов'язані з іменами визначних вчених, громадських діячів, які здобули в них освіту;

поховання (могили та намогильні споруди) видатних діячів науки, освіти та культури.

3.1.5. До об'єктів, пов'язаних з релігійним та церковним життям, належать:

культові будівлі (споруди) їх комплекси (ансамблі), пов'язані з визначними подіями церковно-релігійного життя, діяльністю релігійних організацій та окремих релігійних діячів;

навчально-освітні заклади (академії, бурси, семінарії, училища, школи тощо), пов'язані з іменами визначних релігійних та церковних діячів, які викладали або навчалися в них;

пам'ятники, пам'ятні знаки, встановлені на честь визначних подій церковно-релігійного життя, церковних та релігійних діячів;

поховання (могили та намогильні споруди) видатних релігійних та церковних діячів.

4.1. Для визначення предмета охорони об'єкта культурної спадщини як пам'ятки історії враховуються такі чинники як історична, культурна, наукова, інша цінність об'єкта, важливість історичної події або особистості, її роль та значення (як позитивне, так і негативне) в історичному процесі, а також безпосередній взаємозв'язок історичної події або особистості з конкретним об'єктом.

Пам'ятки історії повинні давати уявлення про характер історичних подій, що відбувалися на теренах України у різні історичні епохи, відбивати основні періоди державного, соціально-політичного, економічного, наукового та культурного розвитку країни.

Роль історичної особистості визначається лише відповідно до її внеску у державний, соціальний, економічний, науковий чи культурний розвиток країни, певного регіону чи населеного пункту. На визначення історичної ролі особистості не повинні впливати її політичні або релігійні переконання, соціальна та національна приналежність.

Головними принципами визначення історичної цінності об'єкта культурної спадщини як пам'ятки історії повинні бути неупереджений, деполітизований та деідеологізований науковий підхід, об'єктивне висвітлення та інтерпретація історичних фактів та подій.

З метою уникнення однобічного, суб'єктивного підходу у визначенні предмета охорони історичних об'єктів культурної спадщини під час визначення історичної цінності об'єкта культурної спадщини необхідно уникати оцінок історичних подій та діячів, що базуються на суб'єктивних поглядах певних політичних партій, соціальних груп або окремих осіб.

4.2. Під час визначення історичної цінності об'єкта культурної спадщини до кожного окремого об'єкта застосовується комплексний підхід, який враховує специфічні особливості різновиду пам'яток історії - вікові (хронологічні), історичні в контексті значення події чи відомої особи в історії країни, певного регіону чи населеного пункту. Не складає предмета охорони наявність лише вікової (хронологічної) ознаки об'єкту без урахування його значення в контексті пов'язаних з ним подій чи діяльності відомих осіб.

4.3. Об'єкти історії повинні відповідати критерію автентичності, що характеризує міру збереження об'єктом своєї форми, матеріально-технічної структури, історичних нашарувань та ролі у навколишньому середовищі.

Сучасні копії існуючих пам'яток або споруд (витворів), об'єкти, створені за старовинними проектами чи науковими реконструкціями, масові тиражовані копії, виготовлені з нетривких матеріалів, на низькому художньому рівні або твори монументального мистецтва, що виконували виключно ідеологічні функції, кваліфікуються як такі, що не мають предмета охорони, не належать до історичних об'єктів культурної спадщини та не підлягають державній реєстрації.