З метою забезпечення прав неповнолітніх від жорстокості та насильства у Міністерстві освіти і науки України було видано наказ від 23.08.06 р. N 631 "Про вжиття вичерпних заходів, спрямованих на дотримання законодавства, щодо захисту прав неповнолітніх".

Педагогічні шляхи вирішення цієї проблеми обговорювались 10.11.06 р. на Всеукраїнській нараді заступників начальників управлінь освіти і науки з питань виховної роботи обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, заступника Міністра освіти і науки АР Крим, а 24.11.06 р. на нараді-зустрічі представників Асоціації батьківської громадськості та Всеукраїнської Ради старшокласників з керівництвом міністерства, проведено колегії, міжвідомчі наради в регіонах. Однак стан справ суттєво не покращився.

Спостерігається тенденція щодо скоєння правопорушень у навчальних закладах, проявів жорстокості та насильства серед підлітків, які вони знімають на фото, відео камери та мобільні телефони. Ця тема стає провідною в засобах масової інформації.

Враховуючи викладене

1. Міністрові освіти і науки Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

1.1. Довести до відома керівників органів управління освітою і наукою, навчальних закладів інформаційну довідку відділу позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини Міністерства освіти і науки України (Додаток 1).

1.2. Забезпечити неухильне виконання педагогічними працівниками Конвенції ООН про права дитини, Закону України "Про охорону дитинства", законодавства України в галузі освіти в частині збереження фізичного, духовного, психічного здоров'я та поваги до людської гідності дитини.

1.3. Протягом 2006/2007 навчального року здійснити позачергову атестацію директорів шкіл, заступників директорів шкіл з навчально-виховної та виховної роботи у тих закладах освіти області, в яких є випадки порушення прав дитини, трудової дисципліни, а також складний морально-психологічний клімат в учнівському і педагогічному колективах.

1.4. Спільно з управліннями юстиції провести цикл семінарів-нарад з питань застосування в навчальних закладах Закону України "Про охорону дитинства", Конвенції ООН про права дитини, законодавства України в галузі освіти в частині збереження фізичного, духовного, психічного здоров'я та поваги до людської гідності дитини та інших нормативно-правових актів щодо запобігання насильства над дітьми.

1.5. Постійно пропагувати в засобах масової інформації досвід роботи навчальних закладів щодо формування навичок здорового способу життя серед дітей та молоді, запровадження в навчально-виховний процес високої педагогічної культури та толерантного ставлення до дітей.

2. Керівникам навчальних закладів:

2.1. Проаналізувати стан виконання вимог Законів України "Про освіту", у частині забезпечення конституційного права дітей на здобуття повної загальної середньої освіти, попередження правопорушень та шкідливих звичок серед учнівської молоді.

2.2. Не допускати випадків фізичного і психологічного насильства, образ, недбалого і жорстокого поводження з дітьми, експлуатації, включаючи сексуальні домагання, у т.ч. з боку батьків або осіб, які їх замінюють; втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин та до екстремістських релігійних психокультурних угрупувань та течій; використання дітей для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушення до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення у азартні ігри тощо.

2.3. Організувати правовий всеобуч з учнями та забезпечити системне вивчення та дотримання школярами Правил для учнів, які передбачені пп. 42, 43 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року N 964.

2.4. Звернутись до органів учнівського та батьківського самоврядування та розробити спільні плани дій щодо формування у дітей та молоді потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної культури тощо.

3. Звернути увагу начальників управлінь освіти і науки Івано-Франківської (Болюк З.О.) Миколаївської (Олійник А.М.), Одеської (Демченко Д.М.), обласних та Севастопольської (Чербаджі М.І.) міської державних адміністрацій на неналежне виконання п 1.2 наказу від 23.08.06 р. N 631 "Про вжиття вичерпних заходів, спрямованих на дотримання законодавства, щодо захисту прав неповнолітніх".

4. Українському науково-методичному центру практичної психології і соціальної роботи (Панок В.Г.) забезпечити проведення соціально-психологічних досліджень серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів з метою вивчення проблеми підліткового насильства та розробити рекомендації для попередження фактів психологічного розладу, агресивності і жорстокості серед неповнолітніх.

5. Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (Кудіну А.В.), відділу позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини (Рудковська Р.А.) вивчити та видати матеріали кращого міжнародного досвіду роботи із питань організації виховної роботи.

6. Про проведену роботу інформувати міністерство до 1 липня. 2007 року.

7. Опублікувати даний наказ в Інформаційному збірнику та розмістити на сайті Міністерства освіти і науки України.

8. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Жорстоке поводження з дітьми - проблема держави та кожної свідомої особистості. Прояви проблеми - в тисячах дітей, які не отримують освіти, не мають постійного місця проживання, жебракують з однолітками або з дорослими, примушуються до важкої праці, потерпають від побиття та насильства. Вона виявляється і в поширенні дитячої проституції та розповсюдженні дитячої порнографії, в комерційній сексуальній експлуатації дітей, торгівлі дітьми, виявляється і в тих фактах страшенної агресії та жорстокості по відношенню до дітей, які завдяки засобам масової інформації стають відомими широкій громадськості.

Проблема жорстокості та насильства в нашому суспільстві стає дедалі актуальнішою. Це пов'язано із багатьма соціально-економічними та психологічними чинниками, серед яких слід відзначити: збільшення кількості неповних сімей в результаті розлучень та виїзду батьків за кордон, відвертої неконтрольованої пропаганди насильства та агресії на відео- та телеекранах, масове відкриття комп'ютерних та ігрових залів, де підлітки можуть "втекти", "відірватися" від реальності та відчути себе героями -"вбивцями" тощо.

Серед важливих психологічних чинників варто зазначити особливості підліткового віку (це критичний період в житті людини, коли відбуваються значні зміни на фізичному та психологічному рівнях, формуються життєві цінності, виникає потреба у самоствердженні серед однолітків; це час суперечностей, коли з одного боку, підлітки прагнуть бути автономними, самостійними, а з іншого - потребують розуміння і підтримки з боку дорослого). Виникає нове відчуття дорослості - перехід від дитячих форм поведінки до дорослого бажання проявити себе, інколи за будь-яку ціну. Часто таке визнання дорослості у підлітка набуває форм самоствердження за рахунок кривдження інших. Такий шлях самоствердження, досить часто, не усвідомлюється старшокласниками і є "копіюванням" та відображенням дій дорослих.

Педагогічні шляхи щодо вирішення цієї проблеми обговорювались 10.11.06 р. на Всеукраїнській нараді заступників начальників управлінь освіти і науки з питань виховної роботи обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, заступника Міністра освіти і науки АР Крим, а також це питання розглядалось під час проведення наради - зусрічі представників Асоціації батьківської громадськості та Всеукраїнської Ради старшокласників з керівництвом міністерства 24 листопада цього року.

Шість випускників Чернівецької школи-комплексу N 27 відзняли восьмихвилинний відеофільм "Лох - это судьба". На відео зафіксовано сцени побиття ними своїх однокласників та молодших дітей, викручування рук, знущання, використання окремих "прийомів" армійської дідівщини, голову однієї жертви засовували в унітаз шкільного туалету; на одному хлопцеві імітували статевий акт. Сцени знущання були відзняті в навчальних класах, спортзалі, буфеті, коридорах, біля центрального входу в школу. Фільм з'явився на одному із сайтів мережі Інтернет.

Диск з фільмом потрапив до старшого помічника прокурора Чернівецької області з питань захисту прав дітей (анонімно ), про що вона 23 серпня 2006 року повідомила управлінню освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації. Було порушено дві кримінальні справи : одну - за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України - хуліганство, скоєне групою осіб; іншу - за статтею 300 Кримінального кодексу України - ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості.

Правоохоронними органами перевіряються педагогічні працівники школи-комплексу N 27 на предмет неналежного виконання ними своїх службових обов'язків, оскільки встановлено, що про цей випадок їм стало відомо ще у червні 2006 року, однак він замовчувався.

У кінці серпня - на початку вересня 2006 року сцени із фільму та коментарі до нього були оприлюднені на каналах місцевого телебачення, а згодом і Всеукраїнських. Це сколихнуло громадськість краю і держави, знайшло глибокий осуд та занепокоєність суспільства в духовному і моральному падінню молодого покоління та їхніх наставників.

Продемонстрований фільм свідчить про факти жорстокості і насильства, які мають місце у школах м. Чернівців. Психологічний аналіз дає право визнати, що фільм актуалізував проблеми учнівських взаємостосунків.

Факти жорстокості, насильства в ньому очевидні. Якщо припустити, що діти грали свої ролі (чомусь такої думки притримуються окремі вчителі), то "жертви" все одно не мали вибору, тобто вони не могли відмовити групі лідерів, хоча й не бажали грати свої ролі, а це - вже примус, насильство.

Також фільм відобразив пріоритети, які сформувалися у підлітків цього навчального закладу. Фільм впливає на свідомість, формування ціннісних орієнтацій у середовищі підлітків і популяризує та насаджує асоціальний стереотип поведінки.

Школа-комплекс N 27 м. Чернівців має такий соціальний паспорт: із 1271 дитини 18 (1,4 %) дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, 22 (1,7 %) дитини-напівсироти, 41 (3,2 %) - батьки яких виїхали за кордон (по області 13 %; 15 тис.), 34 (2,6 %) - із багатодітних сімей, 11 (0,9 %) - діти-інваліди, 7 (0,5 %) - із неблагополучних сімей, 27 (2,1 %) - схильних до правопорушень стоять на шкільному обліку.

Шість "героїв" фільму закінчили школу на достатньому і високому рівнях і навчаються у вищих начальних закладах IV рівня акредитації (5 - на економічних і комп'ютерних технологій спеціальностях, 1 - на педагогічній);четверо з них із благополучних сімей, їхні батьки мають вищу освіту і займаються підприємницькою діяльністю;двоє - із неповних сімей, де вихованням займаються мами; один - із малозабезпеченої сім'ї (одна мати з вищою освітою, інша - має загальну середню освіту);один учень із цих сімей - член Чернівецької обласної збірної команди з футболу; один переможець III-го етапу олімпіади з інформатики - з повної сім'ї. Всім цим учням була дана позитивна характеристика педагогічними працівниками закладу. Педагоги школи публічно не осудили вчинок випускників школи і не визнали своїх помилок у вихованні учнів, навпаки провину за те що трапилось перекладали на державу, батьків тощо, тільки не на себе. А такі висловлювання вчителів, як "хлопці хотіли прикольнутися", "головою в унітаз - це сміх" - не піддаються ніякій критиці.

Не знайшов свого місця в той час і громадський осуд цього факту на рівні загальношкільного і класних батьківських комітетів, ради навчального закладу, педагогічної ради школи, учнівського самоврядування.

У закладі був відсутній елементарний щоденний контроль змісту зайнятості учасників навчально-виховного процесу, зокрема впродовж уроків, перерв між уроками і в позаурочний час, вхід і вихід із школи під час відеозаписів не контролювався, на шкільному подвір'ї, як і в приміщенні школи не було чергових педагогів, що передбачено у посадових обов'язках, інструкціях, правилах внутрішкільного розпорядку. Були і залишилися проблеми із відвідуванням учнями занять. Відсоток учнів, які не відвідують школу становить 15 % щоденно (190 дітей), в тому числі 17 учнів - систематично і довготривалий час (по 10-15 днів). У психолога школи стосовно випадків жорстокості і насильства відсутня будь-яка професійна інформація.

Адміністрація навчального закладу, педагоги виявилися нездатними працювати з групою підлітків кризового віку;за масовими заходами не проводилася конкретна індивідуальна робота з учнями; недостатньо велася правоосвітницька робота: не було організовано поглиблене вивчення правознавства, не використовувалися години варіативної складової робочого навчального плану для організації роботи факультативів, введення курсів, спецкурсів з правознавчих дисциплін; у 2005/2006 н.р. не вивчалися курси "Християнська етика і мораль", "Етика релігії", які у 2006/2007 н.р. введені у 5-х класах;недостатньо працював колектив, як педагогів та і учнів, в практичній реалізації програм "Рівний-рівному", "Діалог", "За здоровий спосіб життя"; згідно з вимогами управління освіти і науки облдержадміністрації у м. Чернівцях не проводилися щорічні дослідження соціального самопочуття дітей у сімейному та шкільному оточенні та опитування "Діти школи про свої права". Робота "телефонів довіри" була організована формально; не вивчаються протягом навчального року Правила для учнів практично в усіх загальноосвітніх навчальних закладах м. Чернівців

До складу школи-комплексу входять ДНЗ, ДЮСШ і будинок дитячої творчості однак існує проблема зайнятості та розвитку творчих задатків учнів - позашкільною освітою охоплено лише 30 % школярів.

З метою вивчення ставлення старшокласників до проблеми насильства в нашому суспільстві та в шкільному середовищі, зокрема, виявлення моделей поведінки учнів у різних ситуаціях проявів насильства, дослідження причин і факторів, що породжують насильство та жорстоке поводження серед старшокласників Центром практичної психології і соціальної роботи Чернівецького міського управління світи і науки 05 вересня 2006 року проводилось соціально-психологічне дослідження 133 старшокласників школи-комплексу N 27 за анкетою "Життєві цінності старшокласників".

Аналіз результатів опитування виявив, що, на думку старшокласників, насильство є надзвичайно актуальною проблемою для сучасного українського суспільства. Про це зазначили 73,7% опитаних; не думали про це - 24, 8%; заперечили - 1,5 %.

Найбільш поширеними типами насильства в нашому суспільстві респонденти вважають:

- насильство старших дітей над молодшими - 45,1%;

- насильство дорослих над дітьми - 44,4%;

- насильство між представниками різної статі - 37,6%.

Менш поширеними: насильство в дорослому середовищі (23,3%), насильство між однолітками (11,3%). 9,0% опитаних утруднюються відповісти на дане запитання.

Особливу небезпеку для розвитку особистості, на думку учнів, становлять такі види насильства як сексуальні кривдження (61,7% від числа респондентів); психологічне (емоційне) насильство у сім'ї - (57,1%); фізичне насильство - (48,1%). Не менш небезпечними для дитини залишаються моральне насильство з боку вчителів (14,3 %); фізичний недогляд (занедбаність дітей) - (14,3%); невиправдані покарання дітей зі сторони батьків - (12,3%); фізичні покарання зі сторони вчителів - (12,0%). Відповіді респондентів віддзеркалюють актуальні проблеми, що існують у нашому суспільстві, у так званому "дорослому світі". Саме дорослий світ - основа формування психіки підлітків, адже молоді люди наслідують моделі та користуються зразками поведінки дорослих (батьків, вчителів, інших значимих дорослих).

Основні причини насильства серед молоді можна умовно розділити на три групи факторів, які пов'язані: із зовнішніми впливами (виховні проблеми, криза в суспільстві, вплив ЗМІ); із вживанням алкоголю і наркотиків, а також із неефективною дією окремих соціальних інституцій.

Найбільш вагомим у виникненні насильства, на думку респондентів, є вплив ЗМІ (40,6%) та вживання наркогенних речовин (40,6%), далі за рейтинговою шкалою - наслідування поведінки дорослих (30,8%) та низький рівень виховної культури батьків (30,1%).

Варто відзначити, що на недостатній виховний вплив школи вказало 5,3% учнів.

На запитання: "Чи існує проблема насильства, проявів жорстокості у Вашій школі?" "ні" відповіло 51,9% опитаних, "так" - 19,6%; "утруднююсь відповісти" - 28,6%.

Таким чином, самі підлітки відзначили вплив ЗМІ, як одного із найпотужніших стимулів до прояву насилля. Це підтверджується і наступними показниками. На питання: "Що ви думаєте з приводу демонстрації на теле- і кіноекрані бойовиків та фільмів з елементами насилля?" отримані такі відповіді:

- Я іноді переглядаю такі фільми - 53,4%;

- Вважаю, що вони негативно впливають на психіку людини - 38,4%;

- Я байдужий(а) до них - 34,6 %;

- Це "школа життя", що загартовує особистість - 23,3%;

- Такі фільми відволікають від буденної "сірої" дійсності - 21,1%;

- Вважаю, що потрібен контроль спеціалістів, які б забороняли -демонстрацію таких фільмів на телеекранах - 19,6%;

- Мені подобається дивитись такі фільми - 13,5%.

Варто зазначити, що підліток, який спостерігає фільми з елементами насильства навчається вербальним і фізичним агресивним діям, які раніше не були йому притаманні. У таких глядачів зменшується контроль над проявами власної агресії: "Якщо інші безкарно проявляють агресію та жорстокість, чому не можна і мені?" Окрім того, спостереження за сценами насильства сприяє поступовій втраті емоційної чутливості до агресії та чужого болю, робить людину байдужою. З часом агресія, насильство та жорстокість можуть стати звичайним, буденним явищем.

Це яскраво підтверджують і відповіді на наступне запитання: "Які почуття викликають у вас такі фільми?":

- байдужість, ніяких почуттів - 25,6 %;

- співчуття та жалість - 13,5%;

- страх, жах - 12,8%;

- цікавість - 11,3%;

- неприємні відчуття, знервованість, погіршення настрою - 10,5%

- злість, обурення, гнів - 7,5%;

- захват, захоплення, адреналін, драйв, збудження - 6,8%;

- відраза, огида, гидота - 6,0%;

- це реальність, це є в нашому житті - 5,3%.

12,3% респондентів не відповіли на дане запитання.

Щодо свого реального життя, то свідками насильства (жорстокого поводження з друзями, однолітками, школярами) були 42,1% респондентів; не стикались з подібним явищем - 49,6%; не хочуть про це говорити - 8,3%.

Хоч раз в житті зазнавали:

- морального приниження - 48,1% учнів;

- фізичного кривдження - 27,1%;

- нападу з боку групи - 14,3%;

- пограбування - 12,0%;

- сексуальної загрози - 8,3%.

Щодо прохання уявити собі ситуацію, в якій опитані можуть стати жертвами фізичного насильства були отримані наступні відповіді: звернуться до батьків і все їм розкажуть - 43,6%; не будуть звертатися до дорослих, діятимуть на власний розсуд - 38,4%; будуть кликати на допомогу - 30,1%, до друзів звернуться - 5,3% і лише 3,0% звернуться по допомогу до вчителів. Виходячи з низького показника звернень до педагогів у розв'язанні гострих конфліктних ситуацій, важливо посилити роботу із вчителями по формуванню психологічної компетентності та розвитку навичок ефективної взаємодії з підлітками.

На питання: "Якою буде Ваша реакція, якщо на Ваших очах кривдитимуть іншу людину?" втрутяться самі - 42,1% опитаних; викликатимуть міліцію - 37,6%; звернуть увагу перехожих - 34,6%; розгубляться - 16,5%, злякаються - 13,5%; пройдуть і не звернуть увагу - 6%. Отриманий розподіл відповідей дає можливість виявити дві можливі домінуючі стратегії поведінки підлітків. Перша з них визначає активні дії старшокласників і передбачає їх включення у події, що відбуваються, інша - пасивну поведінку учнів. Крім цього, байдужість може бути свідченням бажання скоріше керуватися інстинктами самозбереження та егоїстичними інтересами.