Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" та наказу Міністерства фінансів України від 22 червня 2015 року № 587 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міністерства фінансів України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 липня 2015 року за № 793/27238,

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що їх містять, що додаються.

2. Департаменту забезпечення діяльності Міністра (патронатна служба) (Юрик І.І.) забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Макеєву О.Л.

1.1. Методичні рекомендації застосовуються юридичними особами усіх форм власності та фізичними особами - підприємцями (далі - суб'єкти), які здійснюють операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням (далі - дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння), для розробки та затвердження суб'єктами внутрішніх інструкцій щодо обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що їх містять.

1.2. Терміни та поняття у цих Методичних рекомендаціях вживаються в таких значеннях:

багатокристальні інструменти з природних алмазів - алмазні відрізні круги, сегменти від відрізних кругів, круги алмазні шліфувальні для оптико-механічного виробництва, алмазні олівці для правлення шліфувальних абразивних кругів, алмазні бруски і ролики для правлення абразивних кругів, алмазні фрези, зенкери, кільцеві свердла, притири, бурові алмазні коронки і розширювачі, алмазні долота і бурові головки;

брухт із вмістом дорогоцінних металів - деталі, вузли, вироби та матеріали, що стали непридатними чи втратили експлуатаційну цінність і містять дорогоцінні метали у будь-якому вигляді;

відправник - суб'єкт, який передає брухт та відходи іншим суб'єктам;

відходи із вмістом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - технологічні відходи виробництва або виробничий брак, які містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння;

лігатура - сумарна маса всіх компонентів (крім основного) сплаву і визначуваних домішок (тобто масова частка домішок у сплаві);

маса в лігатурі - загальна маса сплаву;

маса дорогоцінного металу в чистоті - маса хімічно чистого дорогоцінного металу без домішок у сплаві або в інших сполуках, брухті та відходах;

маса нетто - загальна маса речовини (матеріалу, виробу, брухту тощо);

одержання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - набуття у власність, приймання на комісію або під заставу, скуповування, приймання на відповідальне зберігання або на умовах давальницької сировини для виготовлення виробів або переробки дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

одержувач - суб'єкт, який отримує брухт та відходи від інших суб'єктів для подальшої первинної обробки або переробки;

однокристальні інструменти з природних алмазів - алмазні різці і вставки, склорізи, вигладжувачі, алмази в оправі і алмазні голки для правлення різьбошліфувальних абразивних кругів, голки граверні, наконечники до приладів для вимірювання твердості, алмазні наконечники для контрольно-вимірювальних приладів (лінійних розмірів та шорсткості поверхні), компенсатори, волоки, філь'єри, дюзи тощо;

ювелірний виріб з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - виріб культурно-побутового призначення з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" .

2.1. Організація обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння має забезпечити контроль за їхнім рухом на всіх стадіях та операціях технологічних, виробничих та інших процесів, пов'язаних з переробкою, обробкою, використанням, застосуванням, витрачанням і реалізацією дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

2.2. Облік дорогоцінних металів організовується суб'єктами відповідно до затверджених ними схем руху дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

2.3. Для забезпечення контролю за використанням, цільовим призначенням, витрачанням в межах норм витрат, а також за зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на кожній стадії технологічного процесу виготовлення продукції або її реалізації за кожною матеріально відповідальною особою, кожним місцем зберігання організовується оперативний облік. Дані оперативного обліку використовуються в бухгалтерському обліку.

Організацію оперативного обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння забезпечують керівник та головний бухгалтер (бухгалтер) суб'єкта, виконання вимог щодо оперативного обліку у структурних підрозділах забезпечують керівники цих підрозділів.

2.4. Облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також виробів із їх вмістом у всіх місцях використання, реалізації та зберігання здійснюється в облікових регістрах.

Книги, журнали, інші документи, в яких ведеться облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ще до початку записів мають бути пронумеровані, прошнуровані, підписані керівником суб'єкта або іншою уповноваженою особою і скріплені печаткою суб'єкта (за наявності).

Книги, журнали, інші документи, в яких ведеться облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, мають містити всі необхідні реквізити дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, визначені в пункті 2.5 цього розділу, дату їх видачі в роботу та дату повернення виготовлених деталей, виробів та відходів до місць зберігання та інші реквізити, необхідні для ведення обліку.

Облік може вестися в електронному вигляді. Засади ведення електронного документообігу та використання електронних документів встановлено Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" . Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються в бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Строки зберігання облікових та звітних документів, у тому числі документів оперативного обліку, визначаються внутрішньою інструкцією суб'єкта, але не можуть бути менше строків, встановлених законодавством України для зберігання бухгалтерської документації.

2.5. Облік дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них ведеться за кожною номенклатурно-обліковою позицією з відображенням таких реквізитів:

1) для дорогоцінних металів і виробів з ними або з них (крім ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння):

назва дорогоцінного металу (основного металу в сплаві);

назва виробу (зливки, проволока, прокат тощо);

розмір напівфабрикату (ширина, товщина, діаметр, об'єм тощо);

проба або масова частка дорогоцінних металів у розчині, зливку тощо;

марка сплаву;

маса в лігатурі або маса нетто;

маса дорогоцінного металу в чистоті;

кількість (за необхідності);

номер партії або шифр виробу (за необхідності);

2) для дорогоцінного каміння:

назва;

група, підгрупа;

якість, характеристика каміння;

форма огранування;

кількість у штуках;

маса в каратах;

маса у грамах (для дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

3) для ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння:

назва дорогоцінного металу (основного металу в сплаві);

назва виробу;

проба;

маса в лігатурі;

маса дорогоцінного металу в чистоті;

кількість (штук/пар);

назва вставки дорогоцінного каміння;

якість, характеристика дорогоцінного каміння;

форма огранування дорогоцінного каміння;

кількість у штуках дорогоцінного каміння;

маса в каратах дорогоцінного каміння;

маса у грамах (для дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

маса вставки з недорогоцінних металів і недорогоцінного каміння;

номер партії або шифр виробу (за потреби).

2.6. Одиниці виміру реквізитів, зазначених у пункті 2.5 цього розділу, зазначаються відповідно до вимог ДСТУ 3651.0-97 "Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні одиниці фізичних величин міжнародної системи одиниць. Основні положення, назви та позначення" та ДСТУ 3651.1-97 "Метрологія. Одиниці фізичних величин. Похідні одиниці фізичних величин міжнародної системи одиниць та позасистемні одиниці. Основні поняття, назви та позначення" або інших нормативних документів, нормативно-правових актів з питань державного пробірного контролю.

2.7. Запис в облікових регістрах дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них здійснюється відповідальними особами суб'єкта на підставі актів приймання, прибуткових ордерів, лімітних карт, приймально-здавальних накладних, актів на використання або вибуття інструменту, обладнання, лабораторного посуду, приладів, актів на оприбуткування зібраних відходів і брухту та іншої первинної бухгалтерської, супровідної і технічної документації, яка належним чином оформлена.

2.8. Запис операцій щодо надходження і відпуску дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів здійснюється після виконання кожної операції. Маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відображається в документах бухгалтерського обліку у точній відповідності з вихідними даними первинної документації, хімічних аналізів та показаннями ваг чи інших вимірювальних приладів.

2.9. Передача дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, а також виробів і відходів з їх вмістом між матеріально відповідальними особами здійснюється тільки з оформленням приймально-здавальних накладних, в яких обов'язково зазначаються кількість і маса цінностей.

2.10. Видача цінностей з місця зберігання для виконання роботи здійснюється під особисту відповідальність виконавця. Списання цінностей з матеріально відповідальної особи здійснюється після передачі іншій матеріально відповідальній особі деталей, виробів та залишків дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння у вигляді сировини, напівфабрикатів і відходів, зношеного, затупленого, поламаного інструменту тощо.

Фактичні втрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визначаються як різниця між масою їх перед виконанням робіт і масою у готових деталях, виробах, зданих залишках і відходах, у тому числі за результатами аналізів.

Деталі, заготовки, напівфабрикати з дорогоцінних металів, їх сплавів і сполук підлягають зважуванню і враховуються за кількістю і масою до їх фактичного використання у виробництві; дорогоцінні метали у розчинах враховуються за об'ємом розчину і концентрацією дорогоцінних металів, яка визначається хімічними аналізами.

2.11. Облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що знаходяться у матеріально відповідальної особи, ведеться в журналах, роздавальних відомостях, маршрутних листах, особових рахунках, інших документах, в яких зазначаються всі необхідні реквізити облікових дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дата видачі і здачі їх у місця зберігання.

2.12. Відповідні служби, призначені наказом суб'єкта, не рідше одного разу на квартал проводять на місцях перевірку правильності ведення обліку, підтверджуючи це своїм підписом на документах.

2.13. Дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, які використовуються суб'єктами у процесі виробництва (виготовлення), витрачаються у межах затверджених норм витрат. Норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння розробляються та затверджуються суб'єктами виходячи з умов організації власного виробництва, особливостей технологічного процесу і порядку руху дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

2.14. Норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння мають такі складові:

корисні (чисті) витрати на готову продукцію;

поворотні відходи;

безповоротні втрати.

Зведені норми витрат дорогоцінних металів затверджуються у грамах на одиницю виготовленої продукції із зазначенням витрат на виріб, відходів та втрат.

Для виробництва ювелірних виробів суб'єктом можуть затверджуватись тільки норми втрат дорогоцінних металів (безповоротних втрат та поворотних відходів).

Норми витрат солей та кислот дорогоцінних металів затверджуються в масі солей та кислот, за винятком випадків, коли дорогоцінні метали, які в них містяться, витрачаються для покриття виробів гальванічним методом. У такому разі норми затверджуються у перерахунку на масу дорогоцінного металу в чистоті.

2.15. Зведені норми витрат алмазів на виготовлення алмазних інструментів затверджуються на одиницю продукції із зазначенням витрат на вироби, відходи та втрати.

Зведені норми витрат алмазів при використанні алмазних інструментів затверджуються в перерахунку на одиницю виконаної роботи.

2.16. При виготовленні продукції з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, отриманих на умовах давальницької сировини, норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння розробляються суб'єктом з урахуванням власної технології та погоджуються із замовником.

Витрачання отриманих на умовах давальницької сировини дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння можливе без затверджених норм витрат, якщо у договорі (контракті) встановлені інші критерії використання (коефіцієнт валютної ефективності, виходу придатної продукції тощо).

2.17. Подетальні або поопераційні норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які складають зведену норму витрат на продукцію, доводяться суб'єктом до відповідних структурних підрозділів (цехів, відділів, дільниць, бригад, лабораторій тощо), а до бухгалтерії, крім того, - зведені норми витрат на продукцію.

2.18. Зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння організовується таким чином, щоб забезпечити повне збереження їх від розкрадання, пожеж, псування, зміни фізичного та/або хімічного стану та маси в місцях зберігання, використання, транспортування та реалізації.

3.1. Приміщення, де отримують і видають дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, забезпечуються вагами, гирями та іншими засобами вимірювальної техніки із метрологічними характеристиками, які повинні пройти повірку або метрологічну атестацію в територіальних органах, уповноважених (акредитованих) на її проведення, та мати чинне свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

3.2. Похибка визначення (зважування та обліку) маси дорогоцінних металів не більше ніж:

1) золота, платини, металів платинової групи у вигляді, сировини, напівфабрикатів, виробів, брухту і відходів:

±0,01 г - для маси не більше 1 кг;

±0,1 г - для маси більше 1 кг до 10 кг включно;

±0,2 г - для маси більше 10 кг до 20 кг включно;

±0,5 г - для маси більше 20 кг до 50 кг включно;

2) срібла у вигляді сировини, напівфабрикатів, виробів, брухту і відходів:

±0,1 г - для маси не більше 1 кг;

±1 г - для маси більше 1 кг до 10 кг включно;

±2 г - для маси більше 10 кг до 20 кг включно;

±5 г - для маси більше 20 кг до 50 кг включно,

що відповідає метрологічним характеристикам ваг II-го класу Технічного регламенту неавтоматичних зважувальних приладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 190.

Вироби, матеріали, брухт і відходи з масовою часткою дорогоцінних металів менше ніж 5 відсотків зважуються на вагах з похибкою зважування, не більшою ±0,05 відсотка маси, яка зважується.