Відповідно до статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та статей 1, 12 та 13 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України та попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики,

1. Затвердити акти, що додаються:

1.1. Календар профілактичних щеплень в Україні.

1.2. Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень.

1.3. Перелік медичних протипоказів до проведення профілактичних щеплень.

1.4. Інструкцію щодо організації епідеміологічного нагляду за несприятливими подіями після імунізації при застосуванні вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного.

1.5. Положення про оперативне реагування за несприятливими подіями після імунізації при застосуванні МІБП, зокрема вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного, у разі госпіталізації або летального випадку.

1.6. Положення про групу оперативного реагування за несприятливими подіями після імунізації при застосуванні вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного, у разі госпіталізації або летального випадку.

1.7. Порядок реєстрації та подачі інформації про побічну дію медичних імунобіологічних препаратів.

1.8. Порядок відпуску громадянам медичних імунобіологічних препаратів для спецефічної профілактики інфекційних хвороб та умови їх зберігання.

1.9. Порядок забезпечення належних умов зберігання, транспортування, приймання та обліку медичних імунобіологічних препаратів в Україні.

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської та Управління охорони здоров'я Севастопольської міських державних адміністрацій, Головному державному санітарному лікарю Автономної Республіки Крим, головним державним санітарним лікарям областей, міст Києва та Севастополя, на залізничному, повітряному та водному транспорті забезпечити неухильне проведення на підпорядкованих адміністративних територіях профілактичних щеплень згідно з затвердженими документами та належний їх облік у закладах охорони здоров'я.

3. Уважати таким, що втратив чинність, наказ МОЗ України від 3 лютого 2006 року N 48 "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 2 червня 2006 року за N 665/12539.

4. Директору Департаменту організації санітарно-епідеміологічного нагляду забезпечити подання цього наказу в установленому чинним законодавством України порядку на реєстрацію в Міністерство юстиції України.

5. Цей наказ набуває чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на Першого заступника Міністра - головного державного санітарного лікаря України, заступника Міністра Мостовенко Р.В.

До Календаря профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) включено чотири розділи: щеплення за віком; щеплення за станом здоров'я; щеплення, які проводяться на ендемічних та ензоотичних територіях та за епідемічними показами; рекомендовані щеплення.

1.1. Щеплення для профілактики

(1) Щепленню підлягають усі новонароджені, що не мають до цього протипоказань. Для вакцинації недоношених дітей з масою тіла =2000 г необхідно застосовувати вакцину для профілактики туберкульозу із зменшеним вмістом антигену (далі - БЦЖ-М).

Щеплення для профілактики туберкульозу не проводять в один день з іншими щепленнями та іншими парентеральними маніпуляціями. Діти, які не були щеплені в пологовому будинку, підлягають обов'язковій вакцинації в дитячих поліклініках.

Якщо дитина не щеплена в пологовому будинку через медичні протипокази, щеплення проводиться вакциною БЦЖ-М в інших випадках щеплення проводиться вакциною БЦЖ.

Дітям, до другого місяця життя, щеплення проти туберкульозу проводиться без попередньої постановки проби Манту, всім іншим - після проби Манту. Щеплення проводиться при негативному результаті проби.

Ревакцинації проти туберкульозу підлягають діти у віці 7 та 14 років з негативним результатом проби Манту. Ревакцинація проводиться вакциною БЦЖ.

При відсутності поствакцинального (БЦЖ) рубчика дітям з негативною реакцією на пробу Манту слід здійснювати додаткове щеплення через 2 роки після вакцинації БЦЖ.

Проба Манту проводиться щороку з 2 Туберкуліновими Одиницями. У зв'язку з тим, що профілактичні щеплення можуть вплинути на чутливість до туберкуліну, туберкулінодіагностику необхідно планувати до проведення профілактичних щеплень. У разі, якщо з тих або інших причин пробу Манту проводять після проведення профілактичних щеплень, туберкулінодіагностика повинна здійснюватись не раніше ніж через 1 місяць після щеплення.

(2) Вакцинація проти гепатиту В проводиться моновалентною вакциною за схемою: (перша доба) - 1-6 місяців.

Вакцинація новонароджених, матері яких є носіями HBsAg, або мають невизначений HBsAg статус, проводиться за схемою: 0-1-2 та 12 місяців (0 - дата першого введення вакцини при народженні, мінімальний інтервал між першим, другим та третім щепленнями - 1 місяць, третім та четвертим щепленнями - 10 місяців). Перша доза вводиться у перші 12 годин життя дитини незалежно від маси тіла. За наявності специфічного імуноглобуліну проти гепатиту В разом з вакциною в іншу ділянку тіла необхідно ввести специфічний імуноглобулін з розрахунку 40 МО/кг маси тіла, але не менше 100 МО; у цьому випадку вакцинація проводиться за схемою: 0-1-6 місяців.

- Новонародженим з масою тіла менше 2000 г, що народилися від HBsAg позитивних матерів вакцинація проводиться обов'язково при народженні за схемою 0-1-2-7 (0 - дата першого введення вакцини, мінімальний інтервал між першим та другим щепленнями - 1 місяць, другим та третім щепленнями - 1 місяць, третім та четвертим - 5 місяців).

- Новонародженим з масою тіла менше 2000 г, що народилися від HBsAg негативних матерів, вакцинація проводиться при досягненні маси тіла більше 2000 г але не раніше ніж при досягненні дитиною віку 1 місяць.

Якщо мати новонародженого HbsAg "-" (негативна), що документально підтверджено, розпочинають вакцинацію дитини за тією ж схемою, що і інші діти. Інтервал між першим та другим щепленням повинен становити 1 місяць, між другим та третім - 5 місяців.

Якщо дитина не отримала щеплення проти гепатиту В до 6 років, що документально підтверджено, дитину щеплять у віці 6 років за схемою 0-1-6 місяців.

Для вакцинації підлітків та дорослих проти гепатиту В рекомендовано використовувати схему 0-1-6 місяців.

Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком з дотриманням мінімальних інтервалів (див. підрозділ 1.2 "Щеплення дітей з порушенням календаря" цього Календаря).

(3) Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку за віком у 3, 4, 5 та 18 місяців проводяться кашлюково (ацелюлярний компонент) - дифтерійно - правцевою вакциною (далі АаКДП). Інтервал між першим і другим, другим і третім щепленням АаКДП вакциною дорівнює 30 днів. Інтервал між третім і четвертим щепленням повинен становити не менше 12 місяців.

Щеплення дітей до 4 років поза строками календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразову імунізацію АаКДП до 3 років 11 місяців і 29 днів.

Першу ревакцинацію проти дифтерії, правця проводять у 6 років.

Для дітей, які отримали первинний вакцинальний комплекс (у 3, 4, 5 та 18 місяців) АаКДП, ревакцинація у 6 років проводиться комбінованою кашлюково (ацелюлярний компонент) - дифтерійно-правцевою вакциною із зменшеним вмістом антигенів (АаКДП-М) для інших - анатоксином дифтерійно-правцевим (далі - АДП).

Якщо дитина не була щеплена до 6 років 11 місяців 29 днів проти дифтерії, правця та кашлюку можна застосовувати АаКДП за схемою, яка наведена у підрозділі 1.2. "Щеплення дітей з порушенням календаря" цього Календаря.

Ревакцинації проти дифтерії та правця у 14 років та у 18 років проводиться анатоксином дифтерійно-правцевим із зменшеним вмістом антигену (далі - АДП-М). Дітям щепленим проти правця з приводу травми анатоксином правцевим (далі - АП) протягом останніх двох років, чергову ревакцинацію проводять дифтерійним анатоксином із зменшеним вмістом антигену (далі - АД-М).

Дітей у віці 5 років 11 місяців 29 днів, які перехворіли на кашлюк, щеплять АДП. Вакцинація проводиться триразово з інтервалом між першим та другим щепленням 30 днів, між другим і третім - 9-12 місяців.

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказами, які раніше були щеплені, проводять АД-М з інтервалом 5 років після останнього щеплення. Подальші планові ревакцинації дорослих проводяться АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

Підліткам та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо імунізації, проводять щеплення АДП-М триразово (інтервал між першим і другим щепленнями має становити 30-45 днів, між другим і третім - 6-12 місяців). Ревакцинація підлітків (які щеплюються поза схемою) здійснюється з мінімальним інтервалом 3 роки після останнього щеплення проти дифтерії та правця.

Для активної імунізації проти правця осіб старше 60 років, не щеплених останні 10 років, слід використовувати скорочену схему вакцинації (одноразове щеплення АП у подвійній дозі - 20 оз/мл, з обов'язковою ревакцинацією через 12 місяців дозою 10 оз/мл) та надалі кожні 10 років без обмеження віку.

Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів.

(4) Інактивована вакцина для профілактики поліомієліту (далі - ІПВ) застосовується для перших двох щеплень, а при протипоказах до введення оральної поліомієлітної вакцини (далі - ОПВ) - для усіх наступних щеплень за календарем.

Вакцина ОПВ застосовується для 3-6-го щеплень (вікової ревакцинації) при відсутності протипоказань до ОПВ.

Після щеплення ОПВ пропонується обмежити ін'єкції, парентеральні втручання, планові операції протягом 40 днів, виключити контакт з хворими та ВІЛ-інфікованими.

При поступовому переході на використання ІПВ схема імунізації передбачає проведення щеплень у віці - 3, 4, 5, 18 місяців та 6 років.

Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Ввести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів.

(5) Особливості вакцинації проти Hib-інфекції дітей поза календарем - див. підрозділ 1.2 розділу 1 "Щеплення дітей з порушенням календаря" Календаря.

(6) Вакцинація для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться у віці 12 місяців. Друге щеплення - у віці 6 років.

Дітям, що не були вакциновані проти кору, паротиту чи краснухи за віком у 12 місяців та в 6 років, щеплення можна починати у будь-якому віці до 18 років. У даному разі дитина має отримати 2 дози з дотриманням між ними мінімального інтервалу.

Особи старші 18 років, які не були раніше вакциновані проти зазначених інфекцій, можуть бути щеплені однією дозою за епідемічними показами в будь-якому віці до 30 років.

Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказами до щеплення.

Жінки дітородного віку, що не хворіли на краснуху і не були проти неї щеплені, можуть отримувати індивідуальні щеплення за власним бажанням згідно з інструкцією до вакцин.

1.2. Щеплення дітей з порушенням календаря

При вирішенні питання про щеплення дітей з порушенням календаря щеплення, необхідно планувати з дотриманням таких мінімальних інтервалів.

При плануванні щеплень із застосуванням окремих вакцин або анатоксинів для профілактики різних інфекційних хвороб необхідно дотримуватися таких особливостей:

При необхідності лікар має право ввести всі вакцини, анатоксини, що показані за планом (крім БЦЖ), за одне відвідування медичного закладу, проводячи ін'єкції у різні ділянки тіла. В іншому випадку лікар планує такі щеплення з урахуванням мінімальних інтервалів між вакцинами, анатоксинами та з урахуванням поєднання вакцин проти різних інфекційних хвороб.

1.3. Щеплення ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД дітей

1. При проведенні щеплень необхідно призначити вітаміни, що містять вітамін А.

2. Щеплення проводяться в амбулаторно-поліклінічних або стаціонарних умовах.

3. У післявакцинальному періоді здійснюється патронаж дитини медичним працівником на 3-4-ту та 10-11-ту добу.

4. Пасивна імунопрофілактика препаратами імуноглобулінів осіб з ВІЛ/СНІДом проводиться за епідемічними показами обов'язково незалежно від попередньо проведеної активної імунопрофілактики.

5. Особи з ВІЛ/СНІД підлягають обов'язковому додатковому щепленню, що передбачено в розділі 2 "Щеплення за станом здоров'я" Календаря.

Щеплення за станом здоров'я є обов'язковими в медичному супроводі пацієнтів з високим ризиком виникнення та тяжкого перебігу інфекції, щеплення проти яких не передбачені в плані щеплень за віком.

2.1. Схема щеплення дітей за станом здоров'я

2.2. Схема вакцинації проти вірусного гепатиту В дітей із злоякісними новоутвореннями, дітей що, перебувають на гемодіалізі та отримують багаторазові довготривалі переливання донорської крові або її препаратів

Щепленню підлягають:

1. Персонал пунктів, підприємств із заготівлі шкір промислових тварин, їх первинної переробки;

працівники овоче-, зерносховищ, цукрових заводів, елеваторів;

мисливці, лісники, меліоратори;

медичний персонал відділів і лабораторій особливо небезпечних інфекцій, протичумних установ, які працюють з живими культурами туляремії або зараженим матеріалом;

працівники млинів, комбікормових заводів, льонозаводів, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції та сировини тваринного походження, працівники, які працюють з фуражем, пастухи, рільники, меліоратори, геологи, будівельники, які працюють у природних осередках туляремії.

2. Працівники тваринницьких господарств, не благополучних щодо бруцельозу незалежно від форми власності;

працівники м'ясокомбінатів, забійних пунктів та інших підприємств з переробки сировини й продуктів тваринництва, у які надходять сільськогосподарські тварини або сировина тваринницького походження з господарств, не благополучних щодо бруцельозу;

ветеринарні працівники, які працюють з живими культурами бруцел або зараженим матеріалом, а також обслуговують господарства, не благополучні щодо бруцельозу;

інші категорії населення у разі стійкого неблагополуччя територій згідно з рішенням територіальних закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, надзвичайних протиепідемічних та протиепізоотичних комісій.

3. Працівники лабораторій відділів особливо небезпечних інфекцій санітарно-епідеміологічних станцій та працівники лабораторій ветеринарної медицини, які працюють з живими культурами сибірки або зараженим матеріалом.

4. Працівники водогінної та каналізаційної мереж;

інші.

5. Групи медичного ризику (висока можливість клінічних ускладнень грипу):

особи з хронічними захворюваннями (дихальної та серцево-судинної систем, нирок, обміну речовин);

особи віком понад 60 років;

особи, що перебувають у спеціалізованих колективах (інтернатах, будинках для осіб похилого віку, будинках дитини тощо).

Групи епідемічного ризику (висока можливість інфікування грипом):

діти дошкільного віку, школярі, підлітки, студенти середніх та вищих учбових закладів;

персонал медичних закладів;

персонал дошкільних, середніх та інших навчальних закладів, інтернатів, будинків дитини та осіб похилого віку тощо;

робітники сфери послуг, торгівлі, транспорту, військові, а також особи, що перебувають у контакті з великою кількістю людей;

персонал підприємств, установ, організацій (з метою запобігання спалахам).

6. Працівники ветеринарних лабораторій та клінік, мисливці, ветеринари, собаколови, працівники боєнь, таксидермісти;

особи при зверненні за медичною допомогою з приводу укусів, подряпин, ослизнення хворими або підозрюваними щодо захворювання на сказ тваринами.

7. При виникненні вогнища (наявність контактних осіб) дифтерії необхідно:

провести вакцинацію не щеплених осіб після закінчення карантину проти дифтерії у даному вогнищі (вакцинація та перша ревакцинація згідно з віком);

провести ревакцинацію згідно з календарем щеплень особам, які підлягають ревакцинації в поточному році;

провести додаткову імунізацію особам, щепленим без порушення схеми імунізації однією дозою АД або АД-М анатоксину згідно з віком, якщо після останнього щеплення для профілактики дифтерії минуло понад рік.

8. При епідемічному підйомі захворювання:

діти від 2 до 10 років, які мешкають на ендемічних територіях (середні показники захворюваності на гепатит А за останні 5 років перевищують аналогічні середні показники захворюваності по Україні більш ніж у 2 рази);

при виникненні вогнища вакцинацію контактним особам проводять протягом першого тижня;

персонал з обслуговування водоочисних споруд, водопровідних мереж, з обслуговування каналізаційних систем та каналізаційних очисних споруд;

особи, які беруть участь у миротворчих заходах, наданні гуманітарної допомоги тощо;

особи, які подорожують до регіонів з високою ендемічністю гепатиту А.

9. У разі завезення "дикого" поліовірусу на територію України.

10. При виникненні вогнища (наявність контактних осіб) кору, епідемічного паротиту або краснухи проводять вакцинацію в перші три дні від моменту контакту дітям старше 1 року, які не хворіли на зазначені інфекції і не були щеплені. Дорослим (у віці до 30 років) роблять щеплення, якщо вони не хворіли на зазначені інфекції і не отримали вакцинацію та ревакцинацію проти них.

11. При епідемічному підйомі захворюваності з генералізованими формами:

особи, які мешкають на ендемічних територіях;

у вогнищах інфекції, викликаної менінгококом відповідної серогрупи.

12. Медичні працівники, студенти середніх та вищих навчальних учбових закладів, які професійно мають контакт з кров'ю, її препаратами та здійснюють парентеральні маніпуляції;

особи, які контактували з хворими на гепатит В;

реципієнти донорської крові та її препаратів;

діти в дитячих будинках та будинках дитини;

члени родин, у яких є хворі на гепатит В та носії вірусу гепатиту В;

пацієнти з хронічними захворюваннями печінки;

пацієнти, які підлягають плановому оперативному втручанню.

Примітка.

Перелік ендемічних та ензоотичних територій визначається Міністерством охорони здоров'я України за поданням Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської та Управління охорони здоров'я Севастопольської міських державних адміністрацій та санітарно-епідеміологічних станцій Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських санітарноепідеміологічних станцій і Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України.

1. Профілактичні щеплення здійснюються в кабінетах щеплень при лікувально-профілактичних закладах (далі - ЛПЗ), медичних кабінетах дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах, медпунктах підприємств та кабінетах щеплень ЗОЗ суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на медичну практику, а також, у разі показів, у стаціонарних умовах.

2. Кабінет щеплень створюється, як окремий структурний підрозділ лікарняного та/або амбулаторно-поліклінічного лікувально-профілактичного закладу (далі по тексту - ЛПЗ) та діє у ЛПЗ, при медичних кабінетах дошкільних, загальноосвітніх, навчальних закладів I-IV рівнів акредитації, медичних пунктах підприємств.

3. Питання організації діяльності щодо щеплень покладається на заступника керівника ЛПЗ, в установленому порядку.

4. Кабінет щеплень може бути постійно діючим або тимчасовим.

Постійнодіючий або тимчасовий кабінет щеплень (далі - Кабінет щеплень) може створюватися у ЛПЗ незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

5. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами відповідно до показів і протипоказів щодо їх проведення згідно з календарем профілактичних щеплень в Україні та Інструкцією про застосування вакцин, затвердженими в установчому порядку.

6. Транспортування, зберігання і використання вакцин здійснюється з обов'язковим дотриманням вимог "холодового ланцюга" відповідно до Порядку забезпечення належних умов зберігання, транспортування, приймання та обліку медичних імунобіологічних препаратів в Україні, затвердженого цим наказом.

7. Для здійснення вакцинації можуть бути задіяні медичні працівники (лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою), які отримали спеціальну підготовку та володіють правилами організації і техніки проведення щеплень, туберкулінодіагностики, а також заходами надання невідкладної допомоги в разі розвитку після щеплення реакцій/ускладнень, що засвідчено відповідним документом про отримання такої підготовки за підписом керівника закладу, де проводилась підготовка та видається один раз на рік.

Медичний персонал, який не пройшов відповідну підготовку не допускається до проведення щеплень, туберкулінодіагностики.

8. Відповідальним за організацію і проведення профілактичних щеплень є заступник керівника ЛПЗ та особи, які здійснюють медичну практику як суб'єкти підприємницької діяльності та мають ліцензію на медичну практику відповідно до підпункту 26 статті 9 закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (із змінами). Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом керівника ЛПЗ з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов'язків медичних працівників, які беруть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються з територіальними санітарно-епідеміологічними станціями (далі - СЕС) у травні та листопаді кожного року.

9. Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою в усній або письмовій формі запрошує до ЛПЗ осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх - батьків або осіб, які їх замінюють) у день, визначений для проведення щеплень; у дитячій установі - попередньо інформує батьків або осіб, що їх замінюють, про проведення імунізації дітей, які підлягають профілактичному щепленню.

10. У день призначення профілактичного щеплення, безпосередньо перед його проведенням, проводиться обов'язковий медичний огляд лікарем з термометрією для виключення гострого захворювання. В разі необхідності лікар, що оглянув особу перед щепленням, може направити останню до лікарів-спеціалістів та для проведення додаткових лабораторних досліджень перед щепленням.

11. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вклеюється "Інформована згода та оцінка стану здоров'я особи/або дитини одним з батьків, законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики".

12. Профілактичні щеплення повинні проводитися при дотриманні санітарно-протиепідемічних правил і норм. Матеріально-технічне забезпечення кабінетів щеплень повинно бути відповідним до норм, визначених чинним законодавством.

Забороняється проведення профілактичних щеплень у перев'язувальних, маніпуляційних кабінетах.

13. Профілактичні щеплення проводять тільки одноразовими або самоблокувальними шприцами. Безпечність ін'єкцій при імунізації для пацієнта гарантують самоблокувальні шприци (точність дози, неможливість повторного використання).

Використані шприци знезаражують та утилізують. У разі використання відсікача для голок перед знезараженням, збирання відрізаних голок та шприців здійснюється в окремі герметичні контейнери.

Під час проведення дезінфекції та утилізації використаних шприців з метою уникнення ризику інфікування медичних працівників унаслідок отримання мікротравм забороняються маніпуляції щодо розбору колючих частин ін'єкційного обладнання.

14. Щеплення для профілактики туберкульозу і туберкулінодіагностика повинні проводитися в окремих приміщеннях, а за їх відсутності - в інший день. Забороняється застосування з іншою метою інструментарію, призначеного для проведення щеплень проти туберкульозу.

15. Запис про проведене щеплення робиться у формах медичної облікової документації, що затверджуються МОЗ України.

Дорослі пацієнти отримують відповідну довідку. При цьому вказуються такі дані: вид препарату, доза, серія, контрольний номер. У разі використання імпортного препарату вноситься оригінальне найменування препарату українською мовою. Унесені в карту імунізації дані засвідчуються підписом і печаткою лікаря або особи, яка займається приватною медичною практикою.

16. Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної вакцини. Якщо в інструкції про застосування вакцини не вказано термін спостереження, дитина повинна знаходитись під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після щеплення.

17. У медичних документах необхідно відмітити характер і терміни загальних і місцевих реакцій, якщо вони мали місце, та провести їх реєстрацію згідно з Інструкцією щодо організації епідеміологічного нагляду за несприятливими подіями після імунізації при застосуванні вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного, затвердженою цим наказом.

18. У разі підозри на групові реакції або ускладнення необхідно негайно повідомити заступника керівника ЛПЗ або особу, яка займається приватною медичною практикою, і направити екстрене повідомлення за формами медичної облікової документації, що затверджуються МОЗ України, до територіальної СЕС.

19. Медичні протипоказання до щеплень кожній конкретній дитині встановлюються комісією з питань щеплень, створеною наказом по ЛПЗ, відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого цим наказом. Для вирішення складних та суперечних питань щодо протипоказань до щеплень створюється комісія з питань щеплень при обласній дитячій лікарні.

20. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.

21. Факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз'яснення про наслідки такої відмови, оформляється у формах медичної облікової документації, що затверджуються МОЗ України (форма N 063-2/о) підписується як громадянином, так і медичним працівником, про що повідомляється до територіальної СЕС.

22. У кожному кабінеті щеплень повинні бути затверджені МОЗ України інструкції із застосування всіх препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов'язкових).

Вакцини різних виробників для профілактики однакових інфекційних захворювань можна взаємно замінювати.

23. Семінари з теорії техніки проведення профілактичних щеплень, дозування (в тому числі для вакцин, які вперше застосовуються) та проби Манту для фельдшерів, молодших спеціалістів з медичною освітою з обов'язковим проведенням заліків повинні організовуватися територіальними управліннями охорони здоров'я разом з територіальними СЄС не рідше ніж 1 раз на рік.

24. Семінари з питань імунопрофілактики для лікарів, фельдшерів, молодших спеціалістів з медичною освітою повинні проводитися територіальними управліннями охорони здоров'я разом з територіальними СЄС не менше 2 разів на рік, звіт про що надається до Департаменту розвитку медичної допомоги, Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення, Департаменту організації санітарно-епідеміологічного нагляду та ДП "Центр імунобіологічних препаратів" МОЗ України.

Примітки:

(1) Планова вакцинація відкладається до закінчення гострих проявів захворювання та загострення хронічних захворювань і проводиться після одужання або під час ремісії.

(2) Імуносупресивна терапія - терапія, що проводиться цитостатичними препаратами, у тому числі монотерапія циклоспорином А та іншими, кортикостероїдами в імуносупресивних дозах, променева терапія. Терапія кортикостероїдами визнається імуносупресивною, якщо з розрахунку на преднізолон складає більше 1 мг/кг/добу та триває більше 14 діб за умов системного використання. Планові щеплення інактивованими вакцинами та анатоксинами проводяться після закінчення терапії, щеплення живими вакцинами - не менше ніж через 1 місяць після припинення терапії. Якщо тривалість терапії кортикостероїдами складає менше 14 діб незалежно від дози або більше 14 діб при дозі за преднізолоном менше 1 мг/кг/добу, або використовується як замісна терапія, або використовується місцево, то така терапія не визнається імуносупресивною та не є протипоказом до проведення планового щеплення.

(3) Неприпустимо поєднувати в один день щеплення проти туберкульозу з іншими щепленнями та парентеральними маніпуляціями. Щеплення БЦЖ та проведення проби Манту не повинні проводитись протягом 4 тижнів після інфекційного захворювання, що супроводжувалось гарячкою, та під час карантину.

(4) Після щеплення ОПВ пропонується обмежити парентеральні втручання протягом 40 діб.

(5) Проведення щеплень проти кору, паротиту та краснухи після введення препаратів крові (цільна кров, плазма, препарати імуноглобулінів, еритроцитарна маса), за винятком відмитих еритроцитів, можливе в терміни, що вказані в інструкції до препарату, але не раніше як через 3 місяці. Після екстреної профілактики правця протиправцевим людським імуноглобуліном новонародженим вакцинація БЦЖ проводиться за загальноприйнятою схемою. Якщо інтервал між щепленням проти кору, епідемічного паротиту, краснухи та уведенням препарату крові з лікувально-профілактичною метою менше 14 днів, щеплення проти цих інфекцій слід повторити.

Рекомендовані інтервали між уведенням препаратів крові, що містять специфічні антитіла, та вакцинацією проти кору, епідпаротиту, краснухи та вітряної віспи