Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Первомайський Олег Олексійович (голова засідання),

Городовенко Віктор Валентинович (доповідач),

Юровська Галина Валентинівна,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Менчинського Сергія Віталійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису абзацу третього пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 42, ст. 238).

Заслухавши суддю-доповідача Городовенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Менчинський С.В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131-1 Конституції України (конституційність) припис абзацу третього пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон) "в частині оплати праці працівників органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України".

Згідно з абзацом третім пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону "за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури".

Автор клопотання зазначає, що оспорюваний припис Закону зменшує розмір визначеної частиною третьою статті 81 Закону України "Про прокуратуру" "заробітної плати прокурора, звужує зміст та обсяг прав <...> на заробітну плату". Менчинський С.В. вважає, що "заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а не постановою Кабінету Міністрів. Процес атестації працівників прокуратури, розпочатий відповідно до Закону <...> з вересня 2019 року ніяким чином не повинен був ставити прокурорів у нерівне становище в частині оплати їх праці при однакових службових обов’язках, що можна розцінювати як посягання на гарантію незалежності їх діяльності та порушення принципу належного матеріального забезпечення прокурорів, своєрідний прояв дискримінації".

До того ж суб’єкт права на конституційну скаргу вказує, що внаслідок застосування судами оспорюваного припису Закону були порушені "його конституційні права та гарантії, встановлені" статтею 21, частиною третьою статті 22, частинами першою, другою статті 24, частиною першою статті 41, частиною четвертою статті 43, частиною першою статті 64 Конституції України.

Обґрунтовуючи свої твердження, Менчинський С.В. цитує приписи Конституції України, законів України, міжнародні акти, посилається на рішення Конституційного Суду України, а також на судові рішення у його справі, а саме рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року, копії яких долучено до конституційної скарги.

Суб’єкт права на конституційну скаргу висловив також клопотання про поновлення пропущеного строку подання конституційної скарги.

2. Розв’язуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

2.1. Згідно зі статтею 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону ( абзац перший частини першої); якщо з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло не більше трьох місяців ( пункт 2 частини першої); як виняток, конституційна скарга може бути прийнята поза межами вимог, установлених пунктом 2 частини першої цієї статті, якщо Конституційний Суд України визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу ( частина друга ); якщо суб’єкт права на конституційну скаргу пропустив строк подання конституційної скарги у зв’язку з тим, що не мав повного тексту судового рішення, він має право висловити у конституційній скарзі клопотання про поновлення пропущеного строку ( частина третя).