1. Відповідно до вимог підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон) платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, за винятком випадків примусового стягнення активів платника в рахунок погашення його податкових зобов'язань за рішенням суду (господарського суду). Таким чином, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та за їх рахунок.

Згідно з вимогами пункту 8.1 статті 8 Закону активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Відповідно до підпункту 8.2.2 статті 8 Закону право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань та/або податкового боргу. Тобто на момент виникнення права податкової застави боржник бюджету не може мати активів, вільних від заставних зобов'язань.

Таким чином, підпункт 3.1.1 статті 3 Закону за наявності в платника податків податкового боргу не передбачає можливості спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобов'язань, що мають більш пізні терміни виникнення.

Пункт 5.3 статті 5 Закону встановлює обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання та терміни її погашення. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань відповідно до Закону здійснюється у порядку, передбаченому статтею 14, шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань. Іншої можливості сплати платником податків податкових зобов'язань наступного періоду до сплати податкових зобов'язань попереднього періоду Закон не передбачає.

Пунктом 17.3 статті 17 Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Тобто норми закону, що встановлюють черговість погашення податкового боргу, у повній мірі розповсюджуються на суми штрафних санкцій.

Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Пункт 1 цього роз'яснення стосується випадків наявності податкового боргу та надходження коштів на сплату (здійснення погашення) по одному й тому самому платежу.

2. Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення - у рівній пропорції.