З метою забезпечення належної організації діяльності органів прокуратури з питань захисту інтересів дітей та протидії насильству, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру" ,

1. Першим заступникам та заступникам Генерального прокурора, заступнику Генерального прокурора - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (з урахуванням вимог частини 5 статті 8 Закону України "Про прокуратуру" ), керівникам обласних, місцевих (окружних) прокуратур, відповідних структурних підрозділів забезпечувати здійснення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства, додержання прав і свобод дітей, гарантованих Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, Кримінальним процесуальним кодексом України та законами України, іншими міжнародно-правовими актами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. З цією метою комплексно використовувати функції прокуратури щодо організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до вимог закону інших питань під час кримінального провадження, нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, підтримання публічного обвинувачення в суді, представництва інтересів держави в суді в порядку, передбаченому законом, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи дітей, згідно з вимогами наказів Генерального прокурора з урахуванням особливостей, визначених цим наказом.

3. Вказану діяльність організовувати та здійснювати: в Офісі Генерального прокурора і обласних прокуратурах - підрозділам захисту інтересів дітей та протидії насильству; у місцевих (окружних) прокуратурах - керівникам, їх першим заступникам або заступникам, прокурорам, спеціально уповноваженим керівником на виконання функцій прокуратури щодо захисту інтересів дітей та протидії насильству.

3.1. Безпосереднє виконання функцій прокуратури щодо захисту інтересів дітей та протидії насильству доручати прокурорам, які мають високі моральні, ділові та професійні якості (ювенальні прокурори). Ювенальним прокурорам у найкоротший строк проходити навчання за спеціалізацією в Тренінговому центрі прокурорів України або його регіональних відділеннях з отриманням документа про проходження спеціального навчання.

4. Основними принципами роботи на вказаному напрямі визначити:

- отримання дітьми інформації про їхні права, забезпечення вільного доступу дітей до правосуддя та можливості повідомляти про факти порушення їхніх прав;

- забезпечення найкращих інтересів дитини;

- повагу до гідності дитини та її захист від дискримінації;

- захист дитини від усіх форм насильства, зловживань, включаючи сексуальні, особливо з боку батьків, опікунів (піклувальників) чи інших осіб, які турбуються про дитину, а також її експлуатації.

5. Ювенальним прокурорам забезпечити виконання передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України функцій прокурора у кримінальних провадженнях:

- у сфері охорони дитинства;

- у яких неповнолітня особа залучена до провадження як потерпілий або є особою, права та інтереси якої порушено чи може бути порушено внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

- щодо неповнолітньої особи, у тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, стосовно особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності.

5.1. Керівнику відповідного органу прокуратури визначати ювенального прокурора:

- у кримінальних провадженнях щодо неповнолітньої особи, у тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, а також стосовно особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, - з моменту встановлення особи;

- у кримінальних провадженнях у сфері охорони дитинства, а також у яких неповнолітня особа залучена до провадження як потерпілий або є особою, права та інтереси якої порушено чи може бути порушено внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - невідкладно після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, прийняття рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування або зміни повідомлення про підозру.

5.2. У разі створення групи прокурорів у таких провадженнях старшим групи визначати ювенального прокурора.

5.3. За рішенням керівника органу прокуратури включати ювенального прокурора до групи прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у провадженнях, передбачених пунктом 5.1 цього наказу, про кримінальні правопорушення, вчинені організованою групою чи злочинною організацією.

5.4. В актуальних, резонансних кримінальних провадженнях, зазначених у пункті 5.1 цього наказу, а також провадженнях щодо особливо тяжких злочинів процесуальне керівництво забезпечувати в межах компетенції підрозділам захисту інтересів дітей та протидії насильству Офісу Генерального прокурора та обласних прокуратур.

6. При здійсненні повноважень прокурора у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх, а також у яких неповнолітня особа залучена до провадження як потерпілий або є особою, права та інтереси якої порушено чи може бути порушено внаслідок вчинення кримінального правопорушення, забезпечувати безумовне виконання вимог Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням положень чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Законів України "Про охорону дитинства", "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та інших нормативно-правових актів.

6.1. Особливу увагу приділяти законності та обґрунтованості затримання неповнолітніх, застосування до них запобіжних заходів. Процесуальним керівникам особисто допитувати неповнолітніх перед вирішенням питання про застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

6.2. При допиті дитини, потерпілої від сексуального насильства, враховувати вимоги Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція).

6.3. З метою зменшення негативного психологічного впливу на дитину:

- вживати заходів щодо застосування під час допиту неповнолітньої особи аудіо- та/або відеофіксації слідчих дій;

- активно застосовувати визначену статтею 232 Кримінального процесуального кодексу України можливість здійснення дистанційного досудового розслідування, зокрема проведення допиту неповнолітнього потерпілого, свідка згідно з правилами, передбаченими статтями 225 - 227 цього Кодексу , впізнання осіб чи речей відповідно до статей 228 та 229 цього Кодексу ;

- у всіх передбачених законом випадках для захисту прав неповнолітніх потерпілих, свідків звертатись до суду з клопотанням про їх допит поза залою судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції згідно зі статтями 352 - 354 Кримінального процесуального кодексу України.

6.4. Перед зверненням до суду з клопотанням про передання неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених під нагляд осіб, визначених у частині першій статті 493 Кримінального процесуального кодексу України , доручати слідчим з'ясування відомостей про особу батьків, опікунів або піклувальників та їхні стосунки з неповнолітніми. Такі клопотання надсилати до суду лише за наявності даних про те, що вказані особи можуть належно здійснювати нагляд за неповнолітніми, раніше не притягувалися до відповідальності за невиконання обов'язків щодо виховання та догляду за дітьми і за інші правопорушення стосовно дітей.

6.5. Вживати заходів щодо роз'яснення неповнолітнім підозрюваним і потерпілим, їх законним представникам права на укладання угод про примирення. За наявності підстав ініціювати укладання угод про визнання винуватості. При цьому ретельно з'ясовувати питання про відсутність примусу в будь-якій формі до укладання угод неповнолітніми підозрюваними та потерпілими, реальне усвідомлення ними передбачених законом наслідків таких дій, зокрема обов'язку відшкодування матеріальної шкоди, обмеження права на оскарження вироків.

6.6. За наявності законних підстав сприяти ранньому виведенню із кримінального процесу неповнолітніх, які вчинили кримінальні проступки або нетяжкі злочини, шляхом звернення до суду з клопотаннями про звільнення від кримінальної відповідальності та про застосування примусових заходів виховного характеру.

6.7. Забезпечувати неповнолітній особі, чиї права та інтереси внаслідок вчинення кримінального правопорушення порушено чи може бути порушено, можливість безпосередньо звернутися із заявою або повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до органу, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і користуватися у визначених законом випадках процесуальними правами потерпілого та заявника відповідно.

6.8. Вживати заходів щодо притягнення до передбаченої законодавством відповідальності осіб, які втягнули неповнолітніх у кримінально протиправну діяльність, пияцтво, проституцію, вживання наркотичних засобів тощо. У кожному випадку вчинення неповнолітнім кримінального правопорушення з'ясовувати можливість його втягнення у протиправну діяльність.

6.9. Забезпечувати вжиття заходів щодо виявлення можливого негативного впливу на дитину повнолітніми особами внаслідок домашнього, сексуального насильства, злісного невиконання обов'язків із догляду за дитиною, зловживання опікунськими правами, що призвело до вчинення нею кримінального правопорушення.

7. Особливу увагу приділяти повноті реалізації прав неповнолітніх потерпілих у кримінальному провадженні, використанню передбачених кримінальним процесуальним законодавством додаткових гарантій. Застосовувати процесуальні повноваження з метою недопущення шкоди їхнім інтересам, зокрема шляхом обмеження участі певних осіб у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунення від участі у кримінальному провадженні, ініціювання заміни законного представника, якщо дії чи інтереси останнього суперечать інтересам особи, яку він представляє.

8. Ювенальним прокурорам підтримувати публічне обвинувачення, забезпечувати участь у розгляді клопотань про звільнення осіб від кримінальної відповідальності, застосування, продовження, зміну або припинення примусових заходів медичного та виховного характеру, у судовому провадженні за нововиявленими або виключними обставинами, під час вирішення питань про застосування амністії та пов'язаних із виконанням судових рішень, відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.

8.1. При орієнтуванні суду щодо призначення покарання неповнолітньому дотримуватися вимог статей 98 - 103 Кримінального кодексу України про врахування умов його життя та виховання, впливу дорослих, рівня розвитку та інших особливостей особи неповнолітнього, брати до уваги досудову доповідь. За наявності підстав, передбачених законом, насамперед розглядати питання про можливість звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів виховного характеру, призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.