На виконання рішення колегії Міністерства транспорту України від 31.05.2002 N 29 "Про затвердження транспортної політики України"

1. Затвердити Методичні рекомендації визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Державному департаменту автомобільного транспорту (Закіров Є.О.) довести Методичні рекомендації до відома всіх суб'єктів господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Державного секретаря Л.Ф.Дунаєва.

1.1. Методичні рекомендації визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування (далі - Методичні рекомендації) розроблені на виконання положень Закону України "Про автомобільний транспорт".

1.2. Методичні рекомендації розроблені з метою:

- забезпечення єдиного методичного підходу і порядку визначення рівня тарифів, їх прозорості і прогнозованості;

- створення рівних економічних умов для діяльності на ринку пасажирських транспортних послуг суб'єктів господарювання всіх форм власності;

- захисту прав споживачів пасажирських послуг - пасажирів; перевізників, які надають послуги з перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

1.3. Методичні рекомендації розроблені з урахуванням положень Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про ціни і ціноутворення", "Про оподаткування прибутку підприємств" та інших нормативно-правових актів, які є базою при формуванні вартісної основи послуг з перевезень пасажирів автотранспортом загального користування, ведення господарської діяльності суб'єктів господарювання (додаток 1).

1.4. Дія Методичних рекомендацій поширюється на всі суб'єкти господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

1.5. Методичні рекомендації визначають:

- порядок формування тарифів на автобусні перевезення маршрутами загального користування в міському, приміському і міжміському сполученнях з урахуванням конкретних умов експлуатації;

- порядок розрахунків собівартості перевезень на основі економічно обгрунтованих величин витрат;

- порядок розрахунку тарифів на автобусні перевезення в міському і приміському сполученнях з урахуванням обсягів перевезень пільгових категорій пасажирів та фінансових можливостей відповідних бюджетів щодо відшкодування втрат доходів перевізників.

1.6. Терміни, що наведені в положеннях Методичних рекомендацій, мають таке значення:

Дотація - державна допомога суб'єктам господарської діяльності на відшкодування збитків чи інших цілей, доплата.

Зарплата тарифна - зарплата (грошовий доход), яка нарахована працівнику за відпрацьований час (виконану роботу) за тарифними ставками, посадовими окладами чи відрядними розцінками.

Калькулювання собівартості - визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво продукції, виконання певного виду робіт (послуг) за окремими статтями витрат.

Субвенція - вид грошової допомоги місцевим органам влади із загальнодержавного бюджету, яка надається на фінансування цільових заходів і підлягає поверненню у випадку порушення її цільового використання.

Суб'єкт господарювання - юридичні особи і громадяни, які займаються діяльністю з виробництва, реалізації продукції, робіт (послуг).

Тариф - ставка плати за послуги пасажирського автотранспорту загального користування.

* Примітка. Для цілей планування питома вага тарифної частини в заробітній платі водіїв на маршрутних автобусних перевезеннях повинна бути не нижчою ніж 0,5-0,6.

1. Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. N 43.

2. Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 08.12.97 р. N 420.

3. Норми витрат на технічне обслуговування і поточний ремонт по базових марках автомобілів, затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.95 р.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за N 288/4509.

5. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. N 102, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.04.98 р. за N 268/2708.

6. Угода між Міністерством транспорту України та профспілками працівників автомобільного транспорту по галузі автомобільного транспорту на 2002-2003 роки.

7. Інструкція про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затверджена наказом Міністерства статистики України від 27.05.96 р. N 150 (зі змінами і доповненнями), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.05.96 р. за N 258/1283.

8. Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. N 65.

До статті "Заробітна плата" належать пов'язані з веденням господарської діяльності витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно із системою оплати праці, прийнятою суб'єктом господарювання, включаючи будь-які виплати у грошовій або натуральній формі.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), годинних розрахункових ставок, кілометрових та інших відрядних розцінок для робітників, посадових окладів для службовців.

В додатку N 1 до Угоди по галузі автомобільного транспорту (далі - Угода), укладеної між Міністерством транспорту України і профспілками працівників автомобільного транспорту України, наведені тарифні ставки і оклади робітників автомобільного транспорту на конкретний рік. Дія Угоди поширюється на працівників автомобільного транспорту, що працюють на умовах найму на підприємствах незалежно від форм власності і підпорядкування.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Перелік та розміри доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників автомобільного транспорту наведені в додатку N 2 Угоди.

Виплати, які відносяться до додаткової заробітної плати:

1) виплати, передбачені законодавством про працю за невідпрацьований на виробництві час:

- оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку;

- оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм при підсумованому обліку робочого часу та інших випадках, передбачених законодавством;

- оплата спеціальних перерв у роботі у випадках, передбачених законодавством (оплата перерв працюючим матерям для годування дитини і оплата часу, пов'язаного з проходженням обов'язкових медичних оглядів, оплата пільгового часу працюючим підліткам, яким не виповнилось 18 років);

- оплата працівникам - донорам днів обстеження, здачі крові та відпочинку;

- оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються у робочий час відповідно до законодавства;

- доплата за роботу у вихідні і святкові дні та в наднормативний час;

- оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи у випадках, передбачених законодавством;

- виплати вихідної допомоги, що передбачені чинним законодавством;

- інші виплати за невідпрацьований на виробництві час, які передбачені законодавством.

2) передбачені законодавством доплати до тарифних ставок та посадових окладів, пов'язані з організацією праці (доплати за керівництво бригадою не звільненим від основної роботи бригадирам з числа робітників; доплата працівникам за роботу в багатозмінному режимі та за роботу в нічний час).

3) надбавки та доплати до тарифних ставок у розмірах, передбачених законодавством, і виплати, що мають компенсуючий характер, а саме:

- доплати працівникам за шкідливі умови праці (за роботу у важких, шкідливих умовах);

- плата працівникам за роботу у вихідні та святкові (неробочі) дні, в наднормативний час за розцінками, встановленими законодавчими актами;

- винагорода працівникам за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), передбачені законодавством;

- доплата працівникам за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшенім обсягу виконуваних робіт;

- надбавка за класність водіям автомобілів;

- надбавка за знання та використання в роботі іноземної мови;

- персональні надбавки;

- надбавки керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливих завдань на термін їх виконання;

- доплата працівникам до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавствам;

- інші передбачені законодавством надбавки, доплати і виплати, що мають компенсуючий характер.

До цієї статті відносяться відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду України), до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відрахування здійснюються за встановленими законодавством нормами та порядком від витрат на оплату праці незалежно від джерел їх фінансування.

До цих статей включається вартість усіх видів пальномастильних матеріалів, (включаючи транспортно-заготівельні витрати), що використані як безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологічні операції в процесі підготовки рухомого складу до експлуатації (витрати пальномастильних матеріалів при виконанні робіт з технічного обслуговування і ремонту, внутрішньогаражні роз'їзди т.і.).

До цієї статті включаються такі витрати:

- витрати на всі види ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування рухомого складу, що безпосередньо приймає участь у перевезеннях;

- витрати, пов'язані з поліпшенням рухомого складу і/або забезпеченням відповідності його технічного стану експлуатаційним вимогам та вимогам безпеки руху;

- вартість запасних частин, матеріалів, які витрачаються для виконання ремонту власними підрозділами;

- витрати на оплату прані і відповідні відрахування від неї працівникам, які виконують ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів;

- вартість ремонтних робіт і технічних послуг, виконаних сторонніми підприємствами.

До цієї статті включаються всі витрати, пов'язані з експлуатацією автомобільних шин:

- витрати, пов'язані із заміною та встановленням автомобільних шин на колеса;

- транспортно-заготівельні витрати і націнка підприємств-постачальників у частині, що припадає на вартість автомобільних шин, виданих зі складу в поточному місяці;

- витрати, пов'язані з ремонтом автомобільних шин.

Амортизаційні відрахування автотранспорту нараховуються згідно з порядком, нормами та умовами, встановленими чинним законодавством та ПБО-7 "Основні засоби".

Суб'єкти господарювання самостійно визначають термін експлуатації рухомого складу і обирають метод нарахування амортизації відповідно до власних економічних інтересів.

До цієї статті калькуляції включаються витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробничого процесу:

- витрати на утримання апарату управління виробництвом (оплата праці, відрахування на соціальні заходи, витрати на оплату службових відряджень працівників апарату управління виробничих структурних підрозділів підприємства, технічне та інформаційне забезпечення управління виробництвом тощо);

- амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію, капітальний та поточний ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів, обладнання загальновиробничого призначення, в т.ч. утримання резервного рухомого складу;

- витрати на вдосконалення технології і організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва, поліпшенням якості робіт, послуг, підвищенням їх надійності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на утримання виробничих будівель, споруд і приміщень (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення тощо);

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці, в тому числі за невідпрацьований, але оплачений час на виробництві, відрахування на соціальні заходи, обов'язкове страхування загальновиробничого персоналу, сума пільг у зв'язку з продажем форменого одягу виробничого персоналу за зниженими цінами, витрати на відрядження та на переміщення виробничого персоналу, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю робіт, послуг, утримання воєнізованої, пожежної та сторожової охорони);