1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Наказ


ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ
Н А К А З
10.11.2004 N 366
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Державного агентства земельних ресурсів N 35 від 10.02.2014 )
Про затвердження Методичних рекомендацій щодо здійснення природно-сільськогосподарського районування (зонування) земель
Відповідно до статті 26 Закону України "Про охорону земель" та постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.04 N 681 "Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель"
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Методичні рекомендації щодо здійснення природно-сільськогосподарського районування (зонування) земель (додаються).
2. Довести наказ до відома начальників обласних головних, Київського та Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів.
3. Методичні рекомендації опублікувати у журналі "Землевпорядний вісник" та розмістити на веб-сайті Комітету.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника голови Комітету К.Г.Радченка.
Голова Комітету А.С.Даниленко
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного комітету
України по земельних
ресурсах
10.11.2004 N 366
УДК 332.122:338.43
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо здійснення природно-сільськогосподарського районування (зонування) земель України
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Відповідно до статті 179 Земельного кодексу України природно-сільськогосподарське районування є основою для оцінки земель і розробки землевпорядної документації щодо використання та охорони земель.
1.2. Згідно зі статтею 26 Закону України "Про охорону земель" природно-сільськогосподарське районування земель є основою для поділу земель за цільовим призначенням з урахуванням природних умов, агробіологічних вимог сільськогосподарських культур, розвитку господарської діяльності та пріоритету вимог екологічної безпеки, встановлення вимог щодо раціонального використання земель відповідно до району (зони), визначення територій, що потребують особливого захисту від антропогенного впливу, встановлення в межах окремих зон необхідних видів екологічних обмежень у використанні земель з урахуванням їхніх геоморфологічних, природно-кліматичних, ґрунтових, протиерозійних та інших особливостей територій.
1.3. Природно-сільськогосподарське районування є також інформаційною базою державного земельного кадастру й основою для розробки схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, систем ведення сільського господарства і проектів землеустрою.
1.4. Необхідність природно-сільськогосподарського районування земель викликана великим розмаїттям природних умов України, що зумовлюють обов'язкову науково обґрунтовану диференціацію земель сільськогосподарського використання, їх охорони та впровадження заходів щодо підвищення їхньої продуктивності.
1.5. Метою даних Методичних рекомендацій (надалі - Рекомендацій) є встановлення послідовності здійснення природно-сільськогосподарського районування земель України і визначення складу, змісту та організації робіт при проведенні районування.
1.6. Рекомендації підготовлені із дотриманням чинних нормативно-правових актів, які регулюють використання й охорону земель.
2. ПОБУДОВА ПРИРОДНО-СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО РАЙОНУВАННЯ
2.1. Природно-сільськогосподарське районування будується за системою, яка являє собою ієрархічні взаємопідпорядковані таксономічні виділи - від природно-сільськогосподарської зони до природно-сільськогосподарського району в межах рівнинної частини України і від гірської природно-сільськогосподарської області до природно-сільськогосподарського району в межах гірських систем України.
2.2. Природно-сільськогосподарська зона - найвища таксономічна одиниця районування території України, яка характеризується відповідним балансом тепла й вологи, що визначає головні особливості ґрунтоутворення, формує зональні типи та підтипи ґрунтів, яким притаманні зональні типи сільськогосподарського виробництва, визначені співвідношенням земельних угідь, у тому числі сільськогосподарських, а також певні системи агротехнічних і меліоративних заходів.
2.3. Природно-сільськогосподарська провінція - частина зони, що характеризується фаціальними особливостями ґрунтового покриву, з наростанням континентальності клімату (в тому числі тривалості вегетаційного періоду, його тепло- й вологозабезпеченості, сніжності зими, наявності суховійних явищ тощо). Для кожної провінції притаманні певний набір сільськогосподарських культур і відповідна агротехніка.
2.4. Природно-сільськогосподарський округ - частина провінції, яка відрізняється геоморфологічними та гідрологічними особливостями, характером ґрунтоутворювальних порід, макро- й мезокліматом, а також контурністю сільськогосподарських угідь і небезпекою прояву ерозійних процесів.
2.5. Природно-сільськогосподарський район - територіальний комплекс у межах адміністративної області, який є частиною природно-сільськогосподарського округу і характеризується відносно однорідними ґрунтово-кліматичними умовами, подібністю розчленованості й дренованості та інших показників, що впливають на продуктивність земель.
2.6. Гірська природно-сільськогосподарська область - гірська система, що відзначається різнорідними типами висотної поясності, з якими пов'язані особливості сільськогосподарського використання земель. Поділ гірської природно-сільськогосподарської області на провінції, округи і райони здійснюють аналогічно поділу природно-сільськогосподарської зони.
3. ПОСЛІДОВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДНО-СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО РАЙОНУВАННЯ
3.1. Природно-сільськогосподарське районування виконують у три стадії:
підготовчі роботи;
складання схеми природно-сільськогосподарського районування;
еколого-господарська характеристика одиниць районування.
3.2. На стадії підготовчих робіт проводять:
а) збір і аналіз необхідної інформації, в тому числі стосовно:
принципів, підходів та конкретних результатів існуючих видів природного районування - фізико-географічного, агрокліматичного, агроґрунтового, геоморфологічного, гідрогеологічного, ландшафтного;
регіональних особливостей господарського використання земель, у тому числі систем землеробства, структури посівних площ, продуктивності земель (родючості ґрунтів);
б) підготовку картографічної основи для схеми природно-сільськогосподарського районування.
3.3. На стадії складання схеми природно-сільськогосподарського районування межі природно-сільськогосподарських зон, провінцій та округів встановлюють у два етапи; на першому - виходячи з вимог до змісту відповідного таксона; на другому - уточнюють із таким розрахунком, і щоб вони збігалися з межами природно-сільськогосподарських районів.
3.4. Схему природно-сільськогосподарських зон районування розробляють послідовно - від найвищих таксономічних одиниць (природно-сільськогосподарських зон та гірських областей) до нижчих таксонів (провінцій, округів, районів). Для кожної таксономічної одиниці враховують притаманні їй поєднання природних умов і пов'язані з ними особливості використання земельного фонду, насамперед сільськогосподарського.
3.5. Оскільки природно-сільськогосподарським зонам властивий комплекс ґрунтово-кліматичних показників, що зумовлюють утворення зональних типів та підтипів ґрунтів, межі зон збігатимуться з ареалами зональних ґрунтів. Таким чином, у зонах панують певні типи й підтипи ґрунтів, із чим пов'язані відповідні особливості (сільськогосподарського виробництва, співвідношення між різними сільськогосподарськими та іншими земельними угіддями (зокрема, лісовими)).

................
Перейти до повного тексту