1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Наказ


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
20.07.2005 N 364
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 590 від 28.02.2020 )
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "Дитяча гематологія"
( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 617 від 23.07.2010 ) ( Забезпечити впровадження в діяльність закладів охорони здоров'я змін до Наказу починаючи з 1 вересня 2010 року згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 617 від 23.07.2010 )
На виконання спільного наказу Міністерства охорони здоров'я та Академії медичних наук України від 11 вересня 2003 року N 423/59 та з метою покращання надання медичної допомоги дітям з гематологічними і онкогематологічними захворюваннями в Україні
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити протоколи лікування дітей за спеціальністю "Дитяча гематологія" (далі Протоколи):
1.1. Протокол лікування дітей з неходжкінськими злоякісними лімфомами (додається);
1.2. Протокол лікування дітей з лімфогранулематозом (додається);
1.3. Протокол лікування дітей з гострими мієлоїдними лейкозами (додається);
1.4. Протокол лікування дітей з гістіоцитозу клітин Лангерганса (додається);
1.5. Протокол лікування дітей з набутої апластичної анемії (додається);
1.6. Протокол лікування дітей з гострого лімфобластного лейкозу (додається).
2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій:
2.1. Забезпечити впровадження в діяльність закладів охорони здоров'я Протоколів починаючи з 1 червня 2005 року.
2.2. Щороку до 1 січня направляти до МОЗ України пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Протоколів.
3. Департаменту організації медичної допомоги населенню, при необхідності готувати пропозиції щодо внесення змін до Протоколів.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на Першого заступника Міністра С.М.Ханенко.
Міністр М.Є.Поліщук
СКЛАД РОБОЧОЇ ГРУПИ
з розробки протоколів лікування дітей по спеціальності "Дитяча гематологія"
1 Донська С.Б. - головний позаштатний спеціаліст
МОЗ України з питань "Дитяча
гематологія", к.м.н., доцент,
завідуюча Центром дитячої
онкогематології і ТКМ УДСЛ
"ОХМАТДИТ", голова
2 Дроздова В.Д. - к.м.н., старший науковий
співробітник,керівник відділу
гематології дитячого віку
Інституту гематології і
трансфузіології АМН України
3 Бруслова Е.М. - д.м.н., завідуюча відділом дитячої
гематології УНЦРМ АМН України
4 Рижак О.А. - завідуючий відділенням
трансплантації кісткового мозку
Центру дитячої онкогематології і
ТКМ УДСЛ "ОХМАТДИТ"
5 Стецюк І.В. - завідуючий відділенням інтенсивної
хіміотерапії Центру дитячої
онкогематології і ТКМ УДСЛ
"ОХМАТДИТ"
6 Кубаля Н.О. - завідуюча відділенням
онкогематології Центру
дитячої онкогематології і ТКМ УДСЛ
"ОХМАТДИТ"
7 Усаченко В.П. - завідуючий гематологічним
відділенням Кримської
Республіканської дитячої лікарні
8 Вільчевська К.В. - завідуюча відділенням дитячої
гематології Інституту невідкладної
та відновлювальної хірургії
ім. Гусака АМН України
9 Шаніна В.Л. - завідуюча гематологічним
відділенням Одеської обласної
дитячої клінічної лікарні
10 Караманешт Є.Є. - завідуючий відділенням
трансплантації кісткового мозку
Київського міського Центру
трансплантації кісткового мозку
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
20.07.2005 N 364
ПРОТОКОЛ
лікування дітей з неходжкінськими злоякісними лімфомами
Шифри МКХ-10: С 82, С 83, С84, С 85
Неходжкінські злоякісні лімфоми - це група захворювань, які відносяться до первинно локалізованих злоякісних пухлин лімфатичної системи. Середня частота цих захворювань становить 0,8-1,0 на 100 000 дітей у віці 0-14 років. Найчастішими первинними локалізаціями є лімфатичні вузли шиї, кишковик і ретроперитонеальна зона, межистиння і кільце Вальдеєра. Інші часті місця маніфестації - це кістки, центральна нервова система (далі ЦНС), епідуральний простір, яєчка, яєчники, шкіра, м'які тканини.
Існує декілька класифікацій, відповідно з якими неходжкінські злоякісні лімфоми (далі НХЛ) поділяються за своїм походженням з В- чи Т-клітин, а також відрізняються у відповідності до ступеню диференціації на лімфоми низького і високого ступеню злоякісності (Кільська, REAL, ВОЗ-класифікації).
Крім того, за гістологічними ознаками НХЛ поділяються на дифузні (найбільш часті у дітей), фолікулярні та нодулярні (лімфоми "дорослого" типу).
З клінічних міркувань різні види дифузних лімфом дитячого віку крім того поділяються на "лімфобластні" та "нелімфобластні", оскільки вони значно розрізняються за чутливістю до хіміопрепаратів і потребують внаслідок цього різних типів протокольного лікування.
Найбільш частим симптомом є безболісне збільшення лімфатичних вузлів; при абдомінальній локалізації з'являються болі у череві, може розвинутись кишкова непрохідність; при медіастинальній локалізації відмічається кашель, у провинених стадіях - стридор, синдром верхньої пологової вени (далі ВПВ); для ЦНС ураження характерні симптоми ураження черепно-мозкових нервів, головний біль. Найчастішим симптомом загального характеру є підвищення температури тіла. У продвинених стадіях захворювання може відмічатись збільшення розмірів печінки та селезінки. Симптомами, що вимагають невідкладної допомоги можуть стати синдром ВПВ, трахеокомпресія, тампонада перікарду і плеврит при лімфомі межистиння, олігоанурія з небезпечною гіперкаліємією при інфільтрації нирок, спинальні прояви при епідуральній лімфомі та амавроз при лімфомі передньої камери ока.
Діагноз неходжкінської лімфоми вимагає обов'язкового морфологічного дослідження уражених лімфатичних вузлів або інших уражених тканин. При появі у різних порожнинах тіла ексудатів (асцит, плеврит, перикардіт), або при значному ураженні кісткового мозку (до 20% і більше патологічних клітин) діагноз може бути встановлений цитологічно (з обов'язковою верифікацією цитологічного варіанту лімфомних клітин за ФАБ-класифікацією) шляхом здійснення морфо-цитохімічних, імуноцитологічних, а також цитогенетичних і молекулярно-генетичних досліджень. За відсутності таких умов необхідно здійснити хірургічну біопсію ураженого лімфовузла/тканини з наступним їх гістологічним дослідженням (цитологічне дослідження шляхом пункційної біопсії не є за таких умов достатнім). У пацієнтів з великою пухлиною межистиння і наявністю дихальних розладів або синдрома ВПВ інвазивні маніпуляції у хворого протипоказані до стабілізації стану після курсу лікування преднізолоном (інколи разом з циклофосфамідом).
Після підтвердження діагнозу лімфоми обов'язковим є терапевтичне стадіювання патологічного процесу. Стадіювання передбачає обстеження тіла хворого (особливо усіх груп лімфатичних вузлів), вивчення неврологічного статусу, яєчок, здійснення загального аналізу крові, дослідження кісткового мозку (декілька функційних біопсій і, а деяких випадках трепанобіопсія), дослідження ліквору. Базисними крім того є:
- Комп'ютерна томографія (та/або МРТ) уражених зон (обов'язково з внутрішньовенним контрастуванням);
- сонографія черева, шиї та інших зон периферичних вузлів, яєчок;
- рентгенографія грудної клітини в двох проекціях;
- сцинтіграфія скелету;
- лактатдегідрогеназа (далі ЛДГ) сироватки крові.
Перед початком лікування показане визначення електролітів сироватки, креатініну і сечовини, білірубіну та трансаміназ, коагулологічних показників і імуноглобулінів крові, серологічного статусу у відношенні цитопатогенних вірусів, а також вірусів гепатитів А,В,С і ВІЛ. Обов'язкові електрокардіографія (далі ЕКГ), фонокардіографія з визначенням скорочувальної функції шлуночків серця, електроенцефолографія (далі ЕЕГ).
Лікування
Неходжкінські лімфоми дитячого віку є передусім дуже чутливими до хіміопрепаратів, тому поліхіміотерапія є ультимативним видом їх лікування. Навіть для обмежених за локалізацією НХЛ без системної полі хіміотерапії (далі ПХТ) виживання хворих можливе лише у 20-30% випадків.
Лікування дітей з лімфобластною неходжкінською лімфомою повинно здійснюватись за схемою лікування гострого лімфобластного лейкозу, тобто у відповідності до Протоколу лікування гострої лімфобласної лейкемії (далі ГЛЛ) (див. додаток. Для пацієнтів з обмеженими стадіями захворювання (I і II) обсяг хіміотерапії обмежується виконанням
Протоколу I і М-фази, після чого проводиться підтримуюче лікування; для пацієнтів з продвиненими стадіями (III і IV) Протоколу лікування ГЛЛ виконується у повному обсязі (див. додаток.
Лікування дітей з В-клітинними лімфомами та зі спорідненим з ними В-"зрілоклітинним" гострим лімфобластним лейкозом передбачає повторні короткі курси поліхіміотерапії з включенням середньо/високодозованого метотрексату і високодозового цитозару (див. додаток до протоколу). Критеріями для визначення обсягу поліхіміотерапії - загальної кількості блоків - є стадія захворювання і резектабельність пухлинної маси. По закінченні блокової терапії підтримуюча терапія не проводиться.
Хворим з крупноклітинними лімфомами проводиться блокова терапія у обсязі, що відповідає стадії захворювання (див. додаток).
Обов'язковим елементом лікування дітей з неходжкінськими лімфомами є профілактика або (у випадку ініціального ураження) лікування ЦНС-захворювання шляхом інтратекальних введень цитостатичних препаратів.
У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку інфекційних ускладнень під час проведення протокольної хіміотерапії, який обумовлений не тільки глибиною мієлосупресії, так і значним пригніченням імунітету, велике значення мають елементи супроводжуючого лікування.
Хворим з первинно-резистентними процесами, а також в рецидиві захворювання показане проведення алогенної або аутологічної трансплантації стовбурових гемопоетичних клітин.
При лікуванні хворих з CD 20-позитивними нелімфобластними неходжкінськими лімфомами може використовуватись таргетний препарат "Ритуксимаб" (анти CD 20 антитіла), який у пацієнтів з продвиненими стадіями захворювання може підвищити рівень досягнення повних ремісій та рівень довготривалого безподійного виживання.
( Розділ "Лікування" доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я N 617 від 23.07.2010 )
Начальник управління
організації медичної
допомоги дітям і матерям


Р.О. Моісеєнко
Додаток
до Протоколу лікування
дітей з НХЛ,
затвердженого
наказом МОЗ України
20.07.2005 N 364
СХЕМА ЛІКУВАННЯ
лімфобластних лімфом Терапевтична група
( va364282-05 )
СХЕМА ЛІКУВАННЯ
нелімфобластних (В-зрілоклітинні) лімфом Терапевтична група
( va364282-05 )
СХЕМА ЛІКУВАННЯ
крупноклітинної анапластичної лімфоми, лімфогістіоцитарної лімфоми Терапевтична група
( va364282-05 )
СХЕМА ЛІКУВАННЯ
(фор фази) для нелімфобластних лімфом (Терапевтичні групи)
( va364282-05 )
Начальник управління
організації медичної
допомоги дітям і матерям


Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України від
20.07.2005 N 364
ПРОТОКОЛ
лікування дітей з лімфогранулематозом (хвороба Ходжкіна)
Шифр МКХ-10 : С 81
ЛІМФОГРАНУЛЕМАТОЗ (або хвороба Ходжкіна) відноситься до групи злоякісних лімфом і вражає переважно лімфатичну систему, але може також вражати нелімфатичні органи і тканини. Специфічними для захворювання вважаються одноядерні пухлинні клітини Ходжкіна і багатоядерні клітини Березовського-Ріда-Штернберга, які визначаються у гістологічних препаратах уражених тканин.
За гістологічною класифікацією на основі вмісту різних клітин у специфічній гранульомі виділяють чотири основних типи лімфогранулематозу:
- збагачений лімфоцитами варіант (нодулярний або дифузний);
- варіант нодулярного склерозу (1 та 2 типу за ступенем злоякісності);
- варіант змішаної клітинності;
- збіднений на лімфоцити (варіант лімфоцитарної деплеції).
За класифікацією REAL лімфогранулематоз у варіанті лімфоцитарної переваги має назву "збагаченого лімфоцитами класичного типу хвороби Ходжкіна".
Розрізняють також чотири стадії захворювання за класифікацією Ann Arbor, які у свою чергу поділяються на категорії A і B в залежності від відсутності (А) або наявності (В) під час встановлення діагнозу симптомів загальної інтоксикації (втрата ваги тіла на >=10% на протязі останніх 6 місяців та/або поява чи персистенція лихоманки понад 38* С та/або підвищена пітливість у нічні години).
Провідними симптомами є безболісне збільшення лімфатичних вузлів (найчастіше шийної та медиастинальної груп), які формують конгломерати/пакети, що може спричинити порушення функцій сумісних органів (трахеї, бронхів або судин), можуть збільшуватись печінка і селезінка. Ураженні екстранодальних структур може проявлятись у вигляді пухлини, випоту, болю, а також порушенням функцій внутрішніх органів.
Абсолютно необхідним заходом діагностики захворювання є здійснення біопсії ураженого лімфатичного вузла (перевага надається ексцизійній біопсії лімфовузла, яка надає можливість вивчити його архитектоніку) Пункційна біопсія не є достатньою для встановлення діагнозу лімфогранулематозу. Так само вивчення цитологічних препаратів, отриманих під час пункції кісткового мозку або іншого нелімфоїдного органу не є достатнім для визначення їх ураження (для встановлення IV стадії захворювання внаслідок ураження кісткового мозку абсолютно необхідним є здійснення трепанобіопсії). У випадках масивної медиастинальної пухлини та при небезпеці загрозливих для життя дихальних розладів біопсія проводиться під місцевою анестезією або після попереднього лікування кортикостероїдами. Уражені тканини досліджуються цитологічно (відбитки), гістологічно, імуногістохімічно та, в сумнівних випадках (для диференційної діагностики з неходжкінськими лімфомами), молекулярно-генетичними методами. Обов'язковим є підтвердження гістологічного діагнозу референтною лабораторією.
Терапевтичне стадіювання передбачає наступний обсяг необхідних клінічних і лабораторних обстежень:
ретельна документація усіх визначених пальпаторно уражених лімфатичних вузлів (включно з їх розмірами), розмірів печінки і селезінки, обстеження носоглотки (кільця Вальдейєра);
- УЗД органів черевної порожнини та периферічних груп лімфовузлів;
- рентгенівське дослідження органів грудної клітини у двох проекціях;
- комп'ютерна томографія грудної клітини (обов'язково з технікою дослідження легенів та м'яких тканин);
- комп'ютерна або магніторезонансна томографія усіх клінічно або сонографічно зареєстрованих як уражені регіонів (для планування променевої терапії та оцінки відповіді на лікування);
- загальний аналіз крові, коагулограмма, аланінамінотрансфераза (далі АЛТ), аспартатамінотрансфераза (далі АСТ), гамма-ГТ, лужна фосфатаза (далі ЛФ), лактатдегідрогеназа (далі ЛДГ), креатінін сироватки крові; серологічне дослідження вірусів (вірус Епштейн-Бар (далі ЕБВ), цитомегаловірус (далі ЦМВ), герпесу простого, варіцелли, ВІЛ), токсоплазмозу, кандід, аспергілли, електрокардіографія (далі ЕКГ), сонокардіографія.
Тільки у деяких випадках додатково потрібні:
- комп'ютерна томографія (далі КТ) або ядерно магнітно-резонансна томографія (далі ЯМРТ) черевної порожнини (при сумнівних результатах УЗД);
- Сцинтіграфія скелету (при підозрі на ураження кісток);
- КТ або ЯМРТ-дослідження підозрілих на наявність ураження регіонів.
Починаючи від II B-стадії обов'язково здійснюються 1-2 трепанобіопсії кісткового мозку.
При підозрі на ураження скелету може проводитись біопсія одного з вогниш. При неможливості точного визначення стадії за даними ультразвукове дослідження (далі УЗД) або КТ органів черевної порожнини може виконуватись лапаротомічна/лапароскопічна біопсія підозрілих лімфовузлів, тканини селезінки та печінки. Показана біопсія збільшених периферичних лімфовузлів, якщо це необхідно для стадіювання процесу або планування променевої терапії.
Лікування лімфогранулематозу включає комбінацію поліхіміотерапії з опроміненням ініціально уражених регіонів. Найбільш ефективними для дітей та одночасно найменш небезпечними з точки зору віддалених наслідків є схеми OEPA/ОРРА і COPP (Протоколи DAL-HD-90 та GPOH-HD-95), необхідна кількість яких обумовлена стадією захворювання і врахуванням ступеню ураження нелімфоїдних органів (див. додаток. В залежності від кількості циклів поліхіміотерапії в свою чергу планується кумулятивна доза опромінення уражених хворобою регіонів. Не проводиться опромінення ініціально уражених легенів та печінки.
Рішення про обсяг променевої терапії (зони та дози опромінення) повинно прийматись відразу після встановлення діагнозу і визначення стадії захворювання сумісно лікарем - гематолом дитячим (онкологом дитячим) і лікарем-радіотерапевтом.
Для підлітків від 15 років більш ефективним є лікування у відповідності до Протоколів терапії дорослих хворих за схемами ABVD і BEACOPP у різних комбінаціях (у відповідності до Протоколів GHSG-LP HD та HD 10-12), при цьому найбільш ефективним для лікування продвинених стадій є використання схеми BEACOPP - "підсиленого" (див. додаток. Враховуючи існуючий ризик зниження фертильності після виконання 8 блоків хіміотерапії за схемою BEACOPP, пацієнтам до початку лікування можуть бути запропоновані заходи з консервації гамет. Оскільки загальний обсяг хіміотерапії при даному типі лікувального протоколу значно перевищує хіміотерапевтичне навантаження, передбачене Протоколом DAL-HD-90 і -95, опроміненні здійснюється тільки з зонах, в яких не відбулася нормалізація розмірів лімфатичних вузлів або присутні інші прояви лімфогранулематозного ураження по закінченні блоків полі хіміотерапії (за винятком ураження кісток, зона якого опромінюється у будь-якому разі).
Супроводжуюче лікування передбачає мінімізацію можливих інфекційних ускладнень, викликаних як розвитком клінічно значущої нейтропенії, так і значним ступенем імуносупресії, яка зберігається на протязі до 6 місяців від закінчення лікування, а при опроміненні селезінки - більш ніж 1-1,5 роки після його проведення. Обов'язковим є застосування орального ко-тримоксазолу, протигрибкових препаратів, бактеріальної деконтамінації (при загрозі нейтропенії), профілактичне вживання ацикловіру при зниженні абсолютного рівня лімфоцитів (<300/мкл), ретельне дотримання правил гігієни ротової порожнини, інших слизових.
Оцінка відповіді на лікування здійснюється, крім пальпації, шляхом повторних рентгенографічних, сонографічних, КТ і ЯМРТ-досліджень первинно уражених хворобою регіонів після кожних 1-2 циклів ПХТ. Ремісія констатується після нормалізації розміру ініціально збільшених груп лімфатичних вузлів, печінки, селезінки.
Моніторинг первинно уражених зон здійснюється кожні три місяці на протязі перших двох років після закінчення лікування, кожні 6 місяців на 3-му і 4-му році, а потім - при виникненні підозри на рецидив захворювання.
При підозрі на рецидив лімфогранулематозу його діагноз обов'язково мусить бути підтвердженим гістологічно,тобто повинна бути здійснена біопсія підозрілої на специфічне ураження тканини/органу.
Лікування рецидиву та первинно-резистентних форм лімфогранулематозу здійснюється шляхом використання сальвадж-поліхіміотерапії та опромінення уражених зон (у випадку прогностично сприятливого рецидиву) або шляхом інтенсивної сальваджної поліхіміотерапії з метою досягнення ремісії з наступним здійснена аутотрансплантації стовбурових гемопоетичних клітин (далі ТСГК), яка показана в усіх інших випадках.
Ранні рецидиви (на протязі року по закінченні ініціального лікування) а також усі рецидиви що виникли в первинно опромінених зонах потребують ТСГК як інтенсифікації лікування.
У випадку наявності абсолютних протипоказань для здійснення мегадозової хіміотерапії з ауто-ТСГК та при рецидиві після ауто-ТСГК показаним є проведення алогенної ТСГК або паліативне лікування.
Начальник управління
організації медичної
допомоги дітям і матерям


Р.О.Моісеєнко
Додаток
до Протоколу лікування дітей
з лімфогранулематозом
(хвороба Ходжкіна),
затвердженого наказом
МОЗ України
ДОЗИ І ТИП
введення препаратів в циклі ОРРА
------------------------------------------------------------------
| | Дні | Дози |
|---------------+------------+-----------------------------------|
|Доксорубіцин | 1, 15 |40 мг/кв.м в/в інфузією за 2 години|
|---------------+------------+-----------------------------------|
|Вінкристин | 1, 8, 15 |1,5 мг/кв.м в ін'єкцію (максимальна|
| | |одноразова доза 2 мг) |
|---------------+------------+-----------------------------------|
|Прокарбазин | 1 до 15 |100 мг/кв.м р.о. за 2-3 прийоми |
|---------------+------------+-----------------------------------|
|Преднизолон | 1 до 15 |60 мг/кв.м р.о. за 3 прийоми |
------------------------------------------------------------------
ДОЗИ І ТИП
введення препаратів в циклі ОЕРА
------------------------------------------------------------------
| | Дні | Дози |
|---------------+------------+-----------------------------------|
|Доксорубіцин | 1, 15 |40 мг/кв.м в/в інфузією за 2 години|
|---------------+------------+-----------------------------------|
|Вінкристин | 1, 8, 15 |1,5 мг/кв.м в ін'єкцію (максимальна|
| | |одноразова доза 2 мг) |
|---------------+------------+-----------------------------------|
|Етопозид | з 3 до 6 |125 мг/кв.м в/в за 120 хвилин |
|---------------+------------+-----------------------------------|
|Преднизолон | з 1 до 15 |60 мг/кв.м р.о. за 3 прийоми |
------------------------------------------------------------------
ДОЗИ І ТИП
введення препаратів в циклі СОРР
------------------------------------------------------------------
| | Дні | Дози |
|---------------+------------+-----------------------------------|
|Циклофосфамід* | 1, 8 |500 мг/кв.м в/в за 30 - 60 хвилин |
|---------------+------------+-----------------------------------|
|Вінкристін | 1, 8 |1,5 мг/кв.м в/в ін'єкцією |
| | |(максимальна одноразова доза 2 мг) |
|---------------+------------+-----------------------------------|
|Прокарбазин | 1 до 15 |100 мг/кв.м р.о. за 2-3 прийоми |
|---------------+------------+-----------------------------------|
|Преднізолон | 1 до 15 |40 мг/кв.м р.о. за 3 прийоми |
------------------------------------------------------------------
---------------
* Разом вводиться 200 мг/кв.м MESNA (Уромітексан) у 0, 4, 8, годин по відношенню до початку інфузії Циклофосфаміду.
Схема блоку ВЕАСОРР
------------------------------------------------------------------
|Циклофосфамід |650 mg/sqr.m |в/в | день | 1 |
|-----------------+------------------+-----------+-------+-------|
|Уромітексан |650 mg/sqr.m |в/в 0,4,8 | день | 1 |
| | |год. | | |
|-----------------+------------------+-----------+-------+-------|
|Доксорубіцин |25 mg/sqr.m |в/в | день | 1 |
|-----------------+------------------+-----------+-------+-------|
|VP-16 |100 mg/sqr.m |в/в | день | 1 - 3 |
|-----------------+------------------+-----------+-------+-------|
|Прокарбазин |100 mg/sqr.m |per os | день | 1 - 7 |
|-----------------+------------------+-----------+-------+-------|
|Преднізолон |40 mg/sqr.m |per os | день |1 - 14 |
|-----------------+------------------+-----------+-------+-------|
|Вінкристин |1,4 mg/sqr.m |в/в | день | 8 |
| |(max 2 mg) | | | |
|-----------------+------------------+-----------+-------+-------|
|Блеоміцин |10 mg/sqr.m |в/в | день | 8 |
|----------------------------------------------------------------|
| Повторюється з 22 дня |
------------------------------------------------------------------
Схема блоку ВЕАСОРР + Г-КСФ ("підсилений")
------------------------------------------------------------------
|Циклофосфамід |1250 |mg/sqr.m |в/в | день | 1 |
|--------------+-----+---------------+-----------+-------+-------|
|Уромітексан |1250 |mg/sqr.m |в/в 0,4,8 | день | 1 |
| | | |год. | | |
|--------------+-----+---------------+-----------+-------+-------|
|Доксорубіцин | |35 mg/sqr.m |в/в | день | 1 |
|--------------+-----+---------------+-----------+-------+-------|
|VP-16 |200 |mg/sqr.m |в/в | день | 1 - 3 |
|--------------+-----+---------------+-----------+-------+-------|
|Прокарбазин |100 |mg/sqr.m |per os | день | 1 - 7 |
|--------------+-----+---------------+-----------+-------+-------|
|Преднізолон | |40 mg/sqr.m |per os | день |1 - 14 |
|--------------+-----+---------------+-----------+-------+-------|
|Вінкристин |1,4 |mg/sqr.m |в/в | день | 8 |
| | |(max 2 mg) | | | |
|--------------+-----+---------------+-----------+-------+-------|
|Блеоміцин | |10 mg/sqr.m |в/в | день | 8 |
|--------------+-----+---------------+-----------+-------+-------|
|Г - КСФ | | | | | |
|--------------+-----+---------------+-----------+-------+-------|
|m < 75 кг | |300 mkg | | | |
|--------------+-----+---------------+-----------+-------+-------|
|m > 75 кг | |480 mkg |sub cut. | з дня | 8 |
|----------------------------------------------------------------|
| Повторюється з 22 дня |
------------------------------------------------------------------
Ризик-фактори:
а - велика (bulky) медиастинальна пухлина (>1/3 максимального поперечного діаметру грудної клітини)
в - ураження екстралімфатичних зон
с - ШОЕ >= 50 мм/год для "А"-стадій та >=30 мм/год для "В"-стадій
d - 3 або більше уражених лімфатичних зон (не плутати з "лімфатичними регіонами" за класифікацією "Ann Arbor!")
СХЕМА
лікування ЛГМ у дітей у відповідності до стадії захворювання (0 - 15 років)
( vb364282-05 )
СХЕМА
лікування хворих з продвиненими стадіями захворювання (15 - 18 років) (HD 12)
( vb364282-05 )
СХЕМА
лікування хворих з непродвиненими стадіями захворювання (15 - 18 років) (HD 11)
( vb364282-05 )
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України від
20.07.2005 N 364
ПРОТОКОЛ
лікування дітей з гострими мієлоїдними лейкозами
Шифри МКХ-10: С 92.0, С 93.0, С 94.0
Гострі мієлоїдні лейкози відносяться до досить поширених у дитячому віці онкологічних захворювань: частота їх в середньому становить 0,7 випадки на 100 000 дитячого населення на рік. Поняття "гострих мієлолейкозів" об'єднує групу захворювань, які за ВООЗ-класифікацією (сучасна модернізована ФАБ-класифікаційна система) розділяються на 8 варіантів:
- М0 (гострий недиференційований мієлоїдний лейкоз);
- М1 (гострий мієлобластний лейкоз без ознак диференціонування);
- М2 (гострий мієлобластний лейкоз з ознаками диференціонування);
- М3 (гострий промієлоцитарний лейкоз);
- М4 (гострий мієломоноцитарний лейкоз);
- М5 (гострий монобластний лейкоз);

................
Перейти до повного тексту