Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Лемак Василь Васильович (голова засідання, доповідач),

Головатий Сергій Петрович,

Мойсик Володимир Романович,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Сапсая Івана Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 42, ст. 238) у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" щодо окремих аспектів дії перехідних положень" від 15 червня 2021 року № 1554-IX (Відомості Верховної Ради України, 2021 р., № 35, ст. 294) у системному зв’язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12).

Заслухавши суддю-доповідача Лемака В.В. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Сапсай І.В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" щодо окремих аспектів дії перехідних положень" від 15 червня 2021 року № 1554-IX (далі-Закон № 113) у системному зв’язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697).

Згідно з пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 прокурори, які на день набрання чинності Законом № 113 займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: "рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури" ( підпункт 2).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 прокурор звільняється з посади у разі: "ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури".

Автор клопотання просить перевірити приписи підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 у системному зв’язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 на відповідність першому, третьому реченням частини другої статті 3, частині другій статті 43 Конституції України.

До конституційної скарги долучено копії рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 серпня 2022 року.

Обґрунтовуючи свої твердження, Сапсай І.В. посилається на окремі приписи Конституції України, законів України, а також на судові рішення у своїй справі.

2. Розв’язуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

2.1. Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону та якщо, зокрема, з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (окремі його положення), сплинуло не більше трьох місяців ( абзац перший, пункт 2 частини першої статті 77 ).

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів убачається таке.

Остаточним судовим рішенням у справі суб’єкта права на конституційну скаргу є постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 серпня 2022 року. Сапсай І.В. звернувся з конституційною скаргою до Конституційного Суду України 17 лютого 2023 року, тобто автор клопотання пропустив строк її подання.

Сапсай І.В. у конституційній скарзі порушує перед Конституційним Судом України питання про поновлення строку подання конституційної скарги у зв’язку з тим, що "не мав повного тексту остаточного судового рішення, яке отримав 06.02.2023 року під час ознайомлення захисника з матеріалами справи". Також автор клопотання зазначає, що "розгляд даної скарги є необхідним із мотивів суспільного інтересу".