У зв'язку з прийняттям Закону України від 24.12.2002 N 349 "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з метою забезпечення єдиного тлумачення окремих положень законодавства з питань оподаткування відповідно до підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та керуючись статтею 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"

1. Затвердити Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (додається).

<...>

Починаючи з першого січня 2003 року, у зв'язку з набуттям чинності Закону України від 24.12.2002 N 349 "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" змінився порядок відображення в податковому обліку платника податку на прибуток підприємств сумнівної, безнадійної заборгованості, який передбачено пунктом 12.1 статті 12 Закону України від 28.12.94 N 334 "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334). Такий порядок поширюється не тільки на продавця товарів (робіт, послуг), а також і на покупця.

Під терміном "сумнівна заборгованість" слід розуміти заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) або заборгованість по сплаті процентів (комісійних), по якій існує невпевненість щодо її погашення боржником і яка відрізняється від безнадійної заборгованості.

Починаючи з 1 січня 2003 року (відповідно до підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334), платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах, у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).

Згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334 зазначене вище право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Слід зазначити, що у випадку коли платник податку - продавець до 01.01.2003 звернувся до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство, або за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна, застосовується порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості, який діяв у відповідний період. Платник податку, який не зменшив суму валового доходу у відповідний податковий період до 01.01.2003, має право подати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за цей податковий період. Подання такого розрахунку здійснюється відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Якщо платник податку здійснює урегулювання сумнівної заборгованості на підставі абзацу "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334, то в цьому випадку право на збільшення валових витрат виникає тільки за умови обов'язкового надсилання претензії до покупця. У цьому разі право на збільшення валових витрат виникає у податковому періоді, на який припадає остання з таких подій:

а) закінчення дев'яностого календарного дня з моменту граничного строку погашення заборгованості, передбаченого договором;

б) отримання від покупця згоди про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або неотримання відповіді на претензію протягом строків, які встановлені розділом II "Досудове врегулювання господарських спорів" Господарського процесуального кодексу України від 6 листопада 1991 року N 1798-XII.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 5 перехідних положень Закону України від 24.12.2002 N 349 "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" порядок урегулювання безнадійної заборгованості, визначений статтею 12 Закону N 334, застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або до страхового резерву кредитора, після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, якщо остання з вказаних вище подій минула до 01.01.2003, платник податку не збільшує валових витрат.

Отримання від покупця відповіді на претензію протягом строків, що встановлені Господарським процесуальним кодексом України, у якій таку претензію відхилено, не дає права платнику податку - продавцю на збільшення валових витрат відповідно до абзацу "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334. У цьому випадку продавець повинен використовувати порядок врегулювання сумнівної заборгованості, передбачений абзацами "а" або "в" зазначеного підпункту.

Відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334 платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону N 334 або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цього Закону, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково, чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду), або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець протягом одного місяця з дня одержання покупцем претензії не отримав відповіді на таку претензію або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.