Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича - доповідача,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Пасенюка Олександра Михайловича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Петрова Романа Івановича щодо офіційного тлумачення статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та статті 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Заслухавши суддю-доповідача Вдовіченка С.Л. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Громадянин Петров Роман Іванович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення статті 368 КК України та статті 172-2 КУпАП в аспекті таких питань:

- за якими ознаками слід розмежовувати застосування наведених норм у разі одержання службовою особою, яка є суб’єктом відповідальності за корупційне правопорушення, неправомірної винагороди (вигоди) у розмірі, що не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та порушення нею встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень;

- який розмір неправомірної винагороди (вигоди) за вказаними статтями має враховуватися для визначення кваліфікації дій службових осіб, які її отримують у зв’язку з порушенням встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень.

Суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що стаття 368 КК України та стаття 172-2 КУпАП в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" від 7 квітня 2011 року № 3207-VI не містять чітких ознак, які дали б змогу правильно кваліфікувати дії службових осіб у разі притягнення їх до відповідальності за одержання неправомірної винагороди (вигоди), що призводить до довільного застосування судами України вказаних норм та порушення принципів верховенства права.

Необхідність в офіційному тлумаченні названих статей автор клопотання обґрунтовує наявністю неоднозначного, на його думку, їх застосування судами України, оскільки вони в одних випадках у разі доведеності вини службової особи в одержанні неправомірної винагороди (вигоди) в розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян оцінювали її дії як адміністративне корупційне правопорушення, а в інших - як кримінальний злочин.

На підтвердження своєї думки Петров Р.І. долучив рішення судів загальної юрисдикції у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення.