1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Наказ


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
30.06.2004 N 325
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 590 від 28.02.2020 )
Про затвердження Протоколів лікування дітей з гострими отруєннями
На виконання доручення Президента України від 06.03.03 вих. N 1-1/152
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити:
1.1. Протокол лікування дітей з отруєнням алкоголем (додається).
1.2. Протокол лікування дітей з гострими отруєннями, які містяться у їжі (додається).
2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій, керівникам лікувально-профілактичних закладів, підпорядкованих МОЗ України, забезпечити:
2.1. Впровадження в діяльність закладів охорони здоров'я Протоколів лікування дітей з отруєнням алкоголем та гострими отруєннями, які містяться у їжі (далі Протоколи) починаючи з 1 травня 2004 року.
2.2. Щороку до 1 січня направляти до МОЗ України пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Протоколів.
3. Управлінню організації медичної допомоги дітям і матерям раз в три роки переглядати та вносити пропозиції щодо змін до Протоколів лікування дітей з гострими отруєннями, гострою та хронічною нирковою недостатністю.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на Першого заступника міністра Орду О.М.
Міністр А.В.Підаєв
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
30.06.2004 N 325
ПРОТОКОЛ
лікування дітей з отруєнням алкоголем
I. ТОКСИЧНА ДІЯ АЛКОГОЛЮ
Шифр МКХ-10: Т51
- Отруєння етанолом.
- Отруєння багатоатомними спиртами.
- Отруєння тетурамом.
Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ ЕТАНОЛОМ.
Класифікація отруєнь етанолом за ступенем тяжкості:
1. Легкого ступеню - концентрація етанолу в крові від 1 до 1,5%.
2. Середнього ступеню - концентрація етанолу в крові від 1,5 до 3%.
3. Тяжкого ступеню - концентрація етанолу в крові від 3 до 5%.
4. Алкогольна кома - концентрація етанолу в крові від 5% та більше.
Летальна доза 96% етанолу коливається в межах від 4 до 12 г/кг маси тіла. Концентрація етанолу в крові більш за 6% є смертельною.
1. Клінічні стадії захворювання:
1.1. Токсикогенна:
- Період резорбції (інтервал часу від моменту потрапляння етанолу в організм людини до досягнення його максимальної концентрації в крові), триває, в середньому, близько 1,5 год.
- Період елімінації.
1.2. Соматогенна.
2. Діагностичні критерії:
2.1. Коматозний стан (кома поверхнева або глибока, ускладнена або неускладнена).
2.2. Наявність специфічного запаху з рота постраждалого або дані, що свідчать про вживання алкоголю.
2.3. Порушення функцій зовнішнього дихання.
2.4. Порушення функцій серцево-судинної діяльності.
3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
3.1. Лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівню гематокриту в загальному аналізі крові.
3.2. Помірна протеїнурія з лейкоцитурією в загальному аналізі сечі.
3.3. Порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) у біохімічному аналізі крові.
3.4. Підвищення рівню а-амілази крові у біохімічному аналізі крові.
3.5. Порушення КОС (метаболічний ацидоз).
3.6. Зниження рівня глюкози крові (гіпоглікемія).
3.7. Наявність етанолу в крові та сечі постраждалого.
4. Лікування: загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій - виведення з організму токсинів, що не всмоктались у шлунково-кишковому тракті (ШКТ); виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ; ситуаційна та коригувальна терапія.
Заходи щодо виведення токсинів, які не всмоктались з ШКТ.
Промивання шлунку.
- Попереднє спорожнення шлунку перед його промиванням.
- Об'єм рідини для одномоментного введення не повинен перевищувати 75% від вікового об'єму шлунка постраждалого.
- Сумарний об'єм рідини для промивання шлунку у постраждалого повинен складати 0,5-1,0 л на рік життя, але не більше 10 л.
- Для промивання шлунку використовують ізоосмолярний водний розчин (1% розчин NaCL).
- Після промивання, в шлунок ввести обволікальні препарати (жирові емульсії або ін., в дозі 2-3 мл/кг маси тіла) та ентеросорбенти (активоване вугілля або ін., у віковій дозі).
Промивання кишечнику гіперосмолярним водним розчином (5% розчин NaCL).
Ентеросорбція на протязі усього гострого періоду захворювання (призначення ентеросорбентів у вікових дозах).
Заходи щодо видалення з організму токсинів, які всмокталися.
Ентеральне зондове водне навантаження 5% розчином глюкози, фізіологічним розчином (NaCL 0,9%), з швидкістю введення 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 годин лікування, та з стимуляцією діурезу.
- Ентеральне зондове водне навантаження здійснюється за умов припинення блювоти та наявності легкого ступеня тяжкості синдрому токсико-ексикозу (втрата маси тіла до 5%).
- Після 6 годин лікування, об'єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначається індивідуально.
- Стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах (Лазикс, Фуросемід).
Парентеральне водне навантаження 5-10% розчинами глюкози, реополіглюкіну, фізіологічним розчином (NaCL 0,9%), сольовими розчинами, з швидкістю інфузії 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 годин лікування зі стимуляцією діурезу.
- Парентеральне водне навантаження здійснюється за умов наявності середнього або тяжкого ступенів синдрому токсико-ексикозу (втрата маси тіла 5-10% або більше 10% відповідно).
- Після 6 годин лікування, об'єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначається індивідуально.
- Стимуляція діурезу салуретиками (ін'єкційні форми) у дозах 2-5 мг/кг (Лазикс, Фуросемід)
Еферентні методи детоксикації.
Заходи щодо проведення ситуаційної та коригувальної терапії.
1. Корекція електролітних порушень шляхом введення сольових розчинів під лабораторним контролем вмісту електролітів у крові.
2. Контроль та підтримка вітальних функцій.
3. Корекція КОС.
4. Глюкокортикоїдна терапія
( в/в 1-2 мг/кг/добу за преднізолоном )
.
5. Введення вітаміну Є дозі 2 мг/кг/добу перорально.
6. З метою прискорення окислення етанолу - внутрішньовенне введення 20% розчину глюкози з інсуліном та вітамінами C , B1, B6.
7. В разі наявності показань - використання ШВЛ.
8. Корекція гіпокальціемії.
5. Критерії ефективності: стабілізація життєво-важливих функцій організму, відновлення свідомості, зниження рівня клінічних проявів інтоксикаційного синдрому.
Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ БАГАТОАТОМНИМИ СПИРТАМИ
I. Отруєння метанолом.
Летальна доза метанолу при пероральному прийомі становить 30-100 мл.
Смертельна концентрація в крові - 0,4-1 г/л.
Високотоксичними є продукти біотрансформації метанолу - формальдегід та мурашина кислота.
1. Діагностичні критерії:
1.1. Дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого метанолу.
1.2. Порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом 2 діб після вживання етанолу.
1.3. Порушення зору та біль в очах (окулотоксична дія - може виникати як через 1 годину, так й на 2 добу після отруєння).
1.4. Однотипність виникнення скарг (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, порушення зору, загальна слабкість, порушення свідомості) в інших людей, які вживали алкогольний напій водночас з постраждалим впродовж перших 2-4 годин після контакту з метанолом.
Клінічна діагностика:
- Гіпотермія або блідість шкіри.
- Розлади зору (діплопія, медріаз, сліпота).
- Порушення функції ШКТ.
- Порушення діяльності серцево-судинної системи.
- Порушення свідомості (в тяжких випадках - втрата свідомості, судоми).
- Центральні порушення дихання.
3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
3.1. Лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівню гематокриту в загальному аналізі крові.
3.2. Помірна протеїнурія з лейкоцитурією в загальному аналізі сечі.
3.3. Порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у біохімічному аналізі крові.
3.4. Підвищення рівню а-амілази крові у біохімічному аналізі крові.
3.5. Порушення КОС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу).
3.6. Виявлення метанолу та його метаболітів в крові та сечі постраждалого.
4. Лікування: загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій (виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ; виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ; ситуаційна та коригувальна терапія), введення антидотів.
NB. Заходи щодо виведення з організму токсинів, що не всмоктались у шлунково-кишковому тракті (ШКТ); виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ; ситуаційна та коригувальна терапія детально викладені у розділі лікування отруєнь етиловим спиртом.
Антидотна терапія:
- Введення етанолу в/в в дозі 1 г/кг/добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу кожні 3 години. Введення етанолу слід проводити підтримуючи його концентрацію в крові на рівні 1 г/л протягом 2-3 діб до повного виведення метанолу з організму.
- Супраорбітальне введення атропіну, гідрокортизону.
NB. Ситуаційна та корегувальна терапія у випадках тяжкого перебігу отруєння передбачає використання методів підтримки або заміщення порушених життєво-важливих функцій організму - ШВЛ, мембранної оксигенації крові, застосування допаміну, протисудомних засобів та ін., як зазначено в протоколах лікування гострих порушень легеневої, серцево-судинної та церебральної недостатності.
5. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних та неврологічних порушень напротязі 3-5 днів лікування.
II. Отруєння ізопропанолом.
Летальна доза ізопропанола при пероральному потраплянні до організму становить 100-240 мл.
Рівень смертельної концентрації в крові коливається в межах від 0,04 мг/л до 4,4 мг/л. Токсичним продуктом біотрансформації є ацетон.
2. Діагностичні критерії:
2.1. Можливість вживання постраждалим ізопропанола за даними анамнезу.
2.2. Наявність характерного запаху від хворого спирту та ацетону.
2.3. Наявність гіпотензії, гіпотермії.
2.4. Порушення функцій шлунково-кишкового тракту (нудота, блювота, пронос).
2.5. Порушення діяльності ЦНС (швидке виникнення коматозного стану, судом).
2.6. Порушення серцево-судинної діяльності та дихання центрального походження.
2.7. Виникнення симптомів отруєння різного ступеня виразності, тяжкості, у різних інтервалах часу в усіх, хто вживав напій водночас з потерпілим.
3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
Характерними змінами у лабораторних дослідженнях будуть такі ж самі, що й при отруєнні метанолом. Відмінністю є необхідність визначення рівня ізопропанола та ацетону у крові та сечі постраждалого.
4. Лікування: не відрізняється від такого при отруєнні метанолом.
NB. Заходи щодо виведення з організму токсинів, що всмоктались у ШКТ; виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ; ситуаційна та коригувальна терапія детально викладені у розділі лікування отруєнь метанолом. Діалізні методи лікування проводиться у випадках виникнення гострої ниркової недостатності.
III. Отруєння етиленгліколем
Токсичним продуктом біотрансформації є глікоальдегід, щавлева кислота. Летальна доза етиленгліколю при пероральному потраплянні до організму становить 80-100 мл.
Смертельна концентрація у крові постраждалого - 0.5 г/л.
1. Клінічні стадії отруєння:
1.1. Перша стадія (період початкових змін 10-12 годин після отруєння, характеризується симптомами ураження ЦНС).
1.2. Друга стадія (характеризується поглибленням ураження ЦНС, порушеннями функцій дихальної та серцево-судинної систем, розвитком респіраторного дистрес-синдрому протягом 12-36 годин).
1.3. Третя стадія (характеризується розвитком токсичної нефропатії, гострої ниркової недостатності протягом 24-72 годин після отруєння).
3. Діагностичні критерії: аналогічні таким при отруєнні метанолом та ізопропанолом, але з більш значними проявами ССН та токсичної нефропатії.
4. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
4.1. Аналогічні змінам при отруєнні метанолом та ізопропанолом.
4.2. Визначення наявності та рівня етиленгліколю у крові та сечі постраждалого.
5. Лікування: не відрізняється від такого при отруєнні метанолом та ізопропанолом. Особливостями лікування може стати необхідність раннього використання гемодіалізу.
Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ ТЕТУРАМОМ.
Летальна доза тетураму при пероральному потраплянні до організму коливається в межах від 3 до 10 г. Токсичними є метаболіти біотрансформації тетураму - сірковуглець та діетілтіокарбаміди. Слід розрізняти моно отруєння тетурамом та специфічну "тетурам-етанолову " реакцію.
1. Клінічні періоди отруєння тетурамом:
1.1. Період початкових проявів (виникає протягом перших 12 годин після отруєння та характеризується головним болем, гіпотонією, нудотою, блювотою).
1.2. Період розгорнутих проявів (глибокі порушення функції ЦНС та ССС; зниження м'язового тонусу та атаксія внаслідок периферичної нейропатії, порушення функції печінки).
1.3. Період ісходу (припадає на 7-14 добу після однократного прийому).
2. Клінічні періоди "тетурам-етанолової" реакції:
2.1. Період гострої "реакції" ( розгортається миттєво - за 5-10 хвилин, триває 2-3 години та характеризується інтенсивним головним болем, діплопією, почервонінням шкіряних покривів, збудженням, нудотою, багаторазовою блювотою, тахікардією, гіпертермією, блефароспазмом).
2.2. Період виходу (за позитивним перебігом - починається з 4 години після прийому алкоголю, при гіпертоксичній реакції можлива зупинка дихання та серцевої діяльності).
3. Діагностичні критерії:
3.1. Можливість прийому тетураму постраждалим за даними анамнезу та факт прийому алкоголю постраждалим, який знаходиться на лікуванні тетурамом.
3.2. Порушення серцево-судинної діяльності та дихання центрального походження.
3.3. Наявність однакових клінічних проявів у всіх постраждалих в разі спільного вживання потенційно отруйного харчового продукту.
4. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
4.1. Проводяться загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, проте специфічних змін в їх параметрах при цьому виді отруєнь не зафіксовано.
4.2. Визначення рівня тетураму в крові пацієнта, однак слід враховувати можливість його відсутність в плазмі внаслідок його швидкого депонування у жировій тканині.
4.3. Визначення рівня етанолу в крові та сечі постраждалого.
5. Лікування: загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій - виведення з організму токсинів, ситуаційна та корегуюча терапія проводяться за правилами, що викладені в розділі отруєнь етанолом; специфічна терапія.
5.1 Специфічна терапія:
- Препаратом вибору вазопресорів має бути норадреналін (початкова доза складає 0,1-0,2 мкг/кг/хв), використання допаміну при отруєнні тетурамом небезпечно та недоцільно.
- Застосування піридоксину у віковій дозі.
- Застосування аскорбінової кислоти у віковій дозі.
- Введення унітіолу в дозі 0,3 мл/кг.
- Пролонговане введення ентеросорбентів (внаслідок гепатоінтестінальної рециркуляції тетураму).
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я
України
30.06.2004 N 325
ПРОТОКОЛ
лікування дітей з гострими отруєннями, які містяться у їжі
II. ТОКСИЧНА ДІЯ ЯДІВ, ЯКІ МІСТЯТЬСЯ У ЇЖІ
Шифр МКХ-10: Т62
- Отруєння рослинними ядами.
- Отруєння грибами.
Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ.
Класифікація грибних токсинів:
5. Гастро-ентеротропної дії (ентолома отруйна, рядовка отруйна, опеньок несправжній, печериця отруйна та ін.).
6. Нейро-вегетотропної дії (мухомор червоний, мухомор пантериновий та ін.).
7. Гепато-нефротропної дії (бліда поганка - зелена, біла та жовта; строчок звичайний, павутинник оранжево-червоний, гриб-зонтик коричнево-червоний, гриб-зонтик коричнево-вишневий та ін.).

................
Перейти до повного тексту