З метою побудови та вдосконалення в банках України систем управління їх діяльністю Правління Національного банку України

1. Схвалити Методичні рекомендації щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України, що додаються.

2. Департаменту бухгалтерського обліку (Ричаківська В.І.) довести зміст цієї постанови до відома структурних підрозділів центрального апарату, територіальних управлінь Національного банку України та банків України для керівництва і використання в роботі.

3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на територіальні управління Національного банку України.

4. Постанова набирає чинності з дня її підписання.

1. Методичні рекомендації щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України (далі - Рекомендації) визначають загальні методологічні підходи та принципи організації процесу формування фінансових показників управлінської звітності в банках України (далі - банки).

2. Рекомендації розроблено відповідно до Законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.98 N 566, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.02.99 за N 56/3349 (зі змінами), а також з урахуванням міжнародної практики з питань організації управлінського обліку та формування управлінської звітності в банках.

3. Банки самостійно визначають межі та зміст управлінської звітності, яка формується залежно від обсягів діяльності та рівня розвитку банку, специфіки і складності його діяльності, інших факторів.

4. Терміни, що використовуються в Рекомендаціях,уживаються в такому значенні:

RAROC - відношення скоригованого на ризик прибутку до капіталу під ризиком (економічного капіталу);

база розподілу витрат - кількісний вимір певного фактору, який чинить найбільший вплив на обсяг відповідних витрат;

бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення діяльності банку протягом бюджетного періоду (як правило, року);

ефективність - співвідношення між отриманим результатом (ефектом) і величиною фактору (ресурсу), який використаний з метою досягнення цього результату;

капітал під ризиком (економічний капітал) - капітал, необхідний для покриття неочікуваних втрат унаслідок сукупних ризиків, притаманних банку або відповідному об'єкту управління;

комерційна діяльність - діяльність із залучення та розміщення коштів, надання послуг з обслуговування, яка не пов'язана з торговими операціями банку та управлінням активами і пасивами;

маржа - різниця між відповідними доходами та витратами (процентними або непроцентними) об'єкта управління;

мультиплікатор капіталу - відношення активів до власного капіталу;

оперативне планування - процес розроблення способів вирішення конкретних завдань діяльності банку в короткостроковому періоді з метою досягнення безперебійної збалансованої роботи банку як у часовому розрізі (за день, тиждень, місяць, квартал, півріччя), так і за об'єктами управління;

план (програма або бізнес-план) - документ, який відображає результат процесу визначення цілей банку на майбутнє та шляхів їх досягнення (приблизний обсяг фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для реалізації цілей);

скоригований на ризик прибуток - чистий прибуток після оподаткування, розрахований з урахуванням резервів на покриття кредитного ризику, інших очікуваних втрат, що виникають унаслідок відповідних ризиків;

ставка розподілу витрат - відношення суми непрямих витрат до загальної величини бази розподілу;

стратегічне планування - процес визначення основних цілей і стратегії діяльності банку в умовах відповідного ринку;

тактичне планування - процес розроблення способів досягнення цілей та шляхів реалізації певних середньо- і короткострокових завдань, сформульованих у стратегічному плані, кожній сфері діяльності банку;

торгова діяльність - діяльність з придбання або створення активів і пасивів з метою продажу в близькому майбутньому та/або для отримання прибутку від короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі (торгові операції), а також діяльність з хеджування торгових операцій;

трансфертна ціна (трансфертна ставка) - внутрішня ставка, що встановлюється з урахуванням ринкових індикаторів та використовується для розподілу доходів і витрат між напрямами управління в усіх структурних підрозділах одного банку. Трансфертна ціна виражається у вигляді річної процентної ставки;

трансфертне ціноутворення - процес формування структури трансфертних цін банку;

управління активами і пасивами - діяльність банку щодо проведення фінансових операцій з метою підтримання ліквідності, оптимізації ризиків його комерційної діяльності, хеджування таких ризиків, коригування валютних позицій банку, здійснення операцій, що належать до інвестиційної та фінансової діяльності банку;

фінансовий план - документ, який відображає очікувані фінансові результати в плановому періоді (році), джерела формування коштів і напрями їх використання з метою забезпечення діяльності та розвитку банку, а також виконання його зобов'язань;

центр витрат - центр відповідальності, керівник якого контролює витрати, що належать до цього центру;

центр відповідальності - організаційний елемент банку (сфера діяльності банку), у межах якого встановлено особисту відповідальність його керівника за показники діяльності, які він контролює;

центр прибутку - центр відповідальності, керівник якого контролює доходи, витрати та відповідні ризики (залежно від напрямів діяльності), що належать до цього центру. Центр прибутку забезпечує реалізацію (просування) банківських операцій і послуг на ринку.

5. Система управлінського обліку формується в межах бухгалтерського обліку з урахуванням регуляторних вимог, інформації служби ризик-менеджменту та інших служб. Управлінський облік містить сукупність принципів, методик і процедур збору, оброблення і формування фінансової інформації про діяльність банку за об'єктами управління та складання звітності для забезпечення внутрішнього процесу прийняття керівництвом банку управлінських рішень.

З огляду на мету використання інформації та комплекс методик її формування управлінський облік поділяється на оперативний і стратегічний.

Оперативний управлінський облік надає керівництву інформацію, необхідну для прийняття поточних і короткострокових управлінських рішень.

У межах стратегічного управлінського обліку формується інформація, на підставі якої керівництво банку має змогу приймати обґрунтовані стратегічні рішення, у тому числі стосовно загальної конкурентної стратегії. У стратегічному управлінському обліку переважно використовується інформація, пов'язана із зовнішніми факторами, що впливають на діяльність банку.

6. Методологія управлінського обліку банку складається з таких методик:

оцінки прибутковості та ефективності діяльності;

планування, бюджетування, аналізу результатів і прогнозування діяльності;

контролю і складання відповідних форм управлінської звітності;

підготовки додаткової інформації для прийняття стратегічних управлінських рішень тощо.

7. Основними об'єктами управління банку є:

види діяльності;

центри відповідальності;

продукти та їх групи;

клієнти та їх групи.

8. Орган управління банку (спостережна рада або наглядова рада) має регулярно отримувати інформацію про результати діяльності банку за об'єктами управління та їх порівняння із запланованими показниками.

9. Виконавчий орган банку (правління або рада директорів) забезпечує організацію процесу формування управлінської звітності, узгодження та моніторинг політики і процедур щодо складу та ієрархії звітності. Такі політика та процедури мають відповідати типу й обсягам діяльності банку, складності його операцій, стану розвитку інформаційних технологій тощо.

10. Для досягнення більш ефективних результатів доцільно доручити ведення управлінського обліку та формування фінансових показників управлінської звітності окремому структурному підрозділу банку, зокрема службі управлінського обліку.

Функціями служби управлінського обліку мають бути оцінка та моніторинг фінансових показників діяльності банку за об'єктами управління і надання інформації керівництву різних рівнів для прийняття рішень.

11. Служба управлінського обліку відповідає за:

а) оцінку ефективності діяльності, а саме, за розроблення методики і процедур:

визначення центрів витрат і прибутку, інших об'єктів управління;

внутрішньої системи трансфертного ціноутворення;

розподілу витрат;

розрахунку і розподілу капіталу під ризиком (економічного капіталу);

визначення ефективності з урахуванням ризиків;

аналізу в рамках формування управлінської звітності;

б) контроль витрат;

в) фінансове планування та складання бюджету, складання та оновлення прогнозів діяльності;

г) підготовку періодичної звітності для керівництва банку про фінансовий результат та ефективність порівняно з бюджетом та аналіз відхилення фактичних показників від запланованих;

ґ) формування фінансової інформації, що включає деякі інші аспекти управління діяльністю банку, зокрема:

інформацію, яка необхідна для управління активами і пасивами, у тому числі управління довгостроковою ліквідністю;

стратегічну управлінську звітність і звітність щодо продажів банківських продуктів та послуг;

порівняльний аналіз;

результати управління матеріальними і трудовими ресурсами тощо;

д) підготовку матеріалів щодо оцінки запропонованих довгострокових інвестицій в основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення (в асоційовані, дочірні компанії, розширення діяльності);

е) підготовку інформації для прийняття рішень щодо альтернативних варіантів діяльності, у тому числі щодо ціноутворення;

є) іншу інформацію, необхідну керівництву.

12. Банк має використовувати стандартні для всіх структурних підрозділів одного банку методики, що сформовані на єдиній базі даних. Управлінський облік доцільно здійснювати службою управлінського обліку банку централізовано.

Служба управлінського обліку має забезпечити звірку даних управлінської звітності з відповідними даними бухгалтерського обліку та регулярне подання управлінської звітності.

13. Формування управлінської звітності потребує більш докладної інформації, ніж та, що подається у фінансовій звітності згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України (далі - Національний банк). У банку може виникнути потреба в розширенні внутрішнього плану рахунків з метою деталізації обліку доходів і витрат, резервів, активів та зобов'язань за об'єктами управління.

14. Ефективна система управлінської звітності забезпечує доступність керівників усіх рівнів до даних, потрібних для прийняття рішення в оптимальний строк. Управлінська звітність формується на базі адекватних інформаційних технологій, які мають ураховувати вимоги та потреби майбутнього розвитку банку, вимоги до управлінської звітності.

1.1. Організація управлінського обліку в банку повинна передбачити можливість збору, вимірювання, реєстрації, накопичення, оброблення, узагальнення інформації, необхідної для оцінки доходів, витрат, прибутковості та ефективності об'єктів управління банку.

Методологія управлінського обліку має періодично переглядатися з метою забезпечення її адекватності поточним умовам та в разі потреби змінюватися.

1.2. Об'єктами управлінського обліку є:

а) витрати;

б) доходи;

в) фінансовий результат (результативність) - прибуток (прибутковість) або збиток (збитковість);

г) ризики;

ґ) ефективність (ефект);

д) інші результати діяльності.

Об'єкти управлінського обліку можуть визначатись як абсолютними, так і відносними показниками.

1.3. З урахуванням специфіки організації управлінського обліку та формування управлінської звітності діяльність банку розподіляється на такі види діяльності:

а) комерційну діяльність;

б) торгову діяльність;

в) діяльність з управління активами і пасивами.

1.4. Центри відповідальності комерційної діяльності мають контролювати лише відповідні неторгові ризики, зокрема, кредитний ризик, операційний ризик. Ринкові ризики (процентний, валютний, інші ринкові ризики) та ризик ліквідності, що стосуються комерційної діяльності, за допомогою системи трансфертного ціноутворення передаються центрам відповідальності, які здійснюють діяльність з управління активами і пасивами.

До комерційної діяльності належать:

а) пасивні комерційні операції банку із залучення коштів від клієнтів з первісною метою утримування таких коштів до остаточного їх повернення власнику (до погашення):

залучення депозитів до строку погашення;

фінансовий лізинг;

випуск боргових цінних паперів власної емісії з метою продажу клієнтам;

б) активні комерційні операції банку з розміщення коштів з метою утримування до погашення чи анулювання або з метою довгострокового інвестування:

видача кредитів та їх утримування до строку погашення;

розміщення депозитів з метою отримання доходу;

лізинг;

операції з цінними паперами в портфелі до погашення;

в) операції з надання послуг, що безпосередньо не пов'язані з торговою діяльністю та діяльністю з управління активами і пасивами:

розрахунково-касове обслуговування;

кредитне обслуговування,

надання, отримання та обслуговування кредитних ліній;

довірче обслуговування;

консультаційні послуги, пов'язані з комерційною діяльністю, тощо.

1.5. Центри відповідальності торгової діяльності приймають на себе процентний, валютний, інші ринкові ризики, які є результатом використання торгових інструментів з метою отримання прибутку, а також усі інші ризики, крім ризику ліквідності. Вони не повинні порушувати ліміти, установлені комітетом з управління активами і пасивами щодо зазначених ризиків. Об'єктами торгових операцій можуть бути фінансові інструменти та товарні активи.

До торгової діяльності належать:

торгівля іноземною валютою;

торгівля на грошовому ринку (арбітраж);

торгівля цінними паперами з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі тощо.

1.6. До діяльності з управління активами і пасивами належать:

операції на грошовому ринку для управління ліквідністю (надання та отримання міжбанківських кредитів; операції з Національним банком щодо регулювання ліквідності шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій);

купівля-продаж цінних паперів у торговому портфелі та портфелі на продаж для управління ліквідністю;

операції з хеджування процентних, валютних та інших ринкових ризиків комерційної діяльності;

довгострокові вкладення в дочірні та асоційовані компанії;

операції з власними акціями;

операції з борговими цінними паперами власної емісії з метою управління довгостроковою ліквідністю;

залучення коштів на умовах субординованого боргу тощо.

Діяльність з оперативного управління активами і пасивами зазвичай здійснює казначейство відповідно до політики та процедур, затверджених комітетом з управління активами і пасивами.

1.7. У структурі казначейства в частині діяльності з управління активами і пасивами можуть бути виділені окремі центри прибутку, що відповідають за:

управління ліквідністю на грошовому ринку;

управління трансфертними (внутрішніми) коштами;

управління інвестиційною та фінансовою діяльністю.

1.8. Управлінський облік має надавати змогу відносити активи, пасиви, дохід, витрати та ризики на відповідні центри відповідальності.

Залежно від меж контролю керівниками об'єктів управлінського обліку центри відповідальності поділяються на:

а) центри витрат;

б) центри прибутку.

1.9. Для центрів витрат складається внутрішній звіт про фінансові результати в межах витрат, інші звіти.

1.10. Для центрів прибутку складаються внутрішні баланс і звіт про фінансові результати, інші звіти.

Внутрішній баланс містить дані про активи і пасиви, які контролюються центром прибутку, у тому числі ті, які умовно продаються (купуються) у межах функціонування системи трансфертного ціноутворення (внутрішні активи і пасиви).

Внутрішній звіт про фінансові результати містить дані про доходи, витрати та фінансовий результат, які відносяться до центру відповідальності, у тому числі внутрішні процентні доходи і витрати, які виникають у результаті умовної купівлі-продажу ресурсів за трансфертними цінами.

1.11. З метою організації ефективного управлінського обліку важливо чітко визначити класифікацію доходів і витрат банку за певними ознаками.

Доходи і витрати доцільно класифікувати на:

а) релевантні, нерелевантні;

б) контрольовані, неконтрольовані;

в) прямі, непрямі;

г) умовно-постійні, умовно-змінні тощо.

Наявність і кількість класифікаційних ознак залежить від потреб управління, обсягів та специфіки діяльності банку, методик управлінського обліку й інших факторів.

1.12. Процедури управлінського обліку доцільно формувати в такій послідовності:

а) облік процентної маржі (на основі трансфертного ціноутворення), а також облік інших прямих доходів і витрат за центрами відповідальності;

б) розподіл витрат центрів витрат між центрами прибутку;

в) розрахунок та розподіл капіталу під ризиком (ризиків) між центрами відповідальності;

г) розподіл центрами прибутку доходів, витрат, фінансових результатів та капіталу під ризиком (ризиків) між окремими продуктами (групами продуктів), клієнтами (групами клієнтів). На цьому етапі визначається собівартість, прибутковість та ефективність кожного виду діяльності, продукту (групи продуктів), кожного клієнта (групи клієнтів).

1.13. Формування інформації щодо доходів (витрат) передбачає визначення обсягу доходів (витрат), що виникли у відповідному об'єкті управління, а також визначення відповідного коефіцієнта дохідності (витратності).

Банк може визначати відповідні показники доходів (витрат) залежно від потреб управління та методик, які застосовуються.

1.14. Формування інформації щодо прибутковості передбачає визначення обсягу прибутку, отриманого відповідним об'єктом управління, його прибутковості та інших показників.

Ці показники розраховуються тільки за об'єктами управління, які мають як доходи, так і витрати.

1.15. Формування інформації щодо ефективності передбачає визначення прибутковості об'єктів управління з урахуванням витрат на покриття ризиків, що відносяться на ці об'єкти управління.

1.16. Методики і процедури управлінського обліку щодо формування інформації про дохідність (витратність) та прибутковість залежать від виду діяльності, центру відповідальності, виду продукту (групи продуктів) і клієнта (групи клієнтів).

2.1. Головним елементом формування внутрішньої інформації щодо прибутковості комерційної діяльності (у цілому по банку, за центрами прибутку, продуктами та їх групами, клієнтами та їх групами) є система трансфертного ціноутворення, у якій розрахунок процентної маржі за центрами прибутку, продуктами (або групами продуктів), що створюються в межах як активних, так і пасивних операцій, відбувається на підставі фінансування, урівноваженого за строком.

2.2. За допомогою системи трансфертного ціноутворення здійснюється аналіз за об'єктами управління, а також передається процентний, валютний, інші ринкові ризики та ризик ліквідності від центрів прибутку, що здійснюють комерційну діяльність, до центрів прибутку казначейства, які здійснюють діяльність з управління активами і пасивами.

2.3. Систему трансфертного ціноутворення доцільно застосовувати в межах брутто-підходу.

Брутто-підхід передбачає умовний продаж кожним центром відповідальності комерційної діяльності всіх залучених ним коштів центру прибутку з управління трансфертними (внутрішніми) коштами та умовну купівлю у цього центру прибутку всього обсягу коштів, необхідних для розміщення, з використанням трансфертних цін, які мають встановлюватися комітетом з управління активами і пасивами за валютами та строками погашення відповідних активів та пасивів з урахуванням ринкових індикаторів.

2.4. Використання системи трансфертного ціноутворення забезпечує коректний аналіз фінансового результату за центрами прибутку, надає можливість банку розраховувати чисту процентну маржу як за активними, так і за пасивними продуктами (групами продуктів) на об'єктивній основі.

2.5. Трансфертна ціна для кожного окремого продукту має фіксуватися в момент його створення (або надання кінцевому (зовнішньому) клієнту, або отримання від такого клієнта) і залишатися незмінною протягом усього строку дії цього продукту, за винятком продуктів з плаваючими ставками, де трансфертна ставка переглядається під час перегляду клієнтської (номінальної) ставки.

3.1. Центри прибутку, що належать до торгової діяльності, здійснюють операції (створюють продукти) на зовнішніх щодо банку ринках у межах лімітів, установлених комітетом з управління активами і пасивами.

3.2. Кошти для проведення торгових операцій центри прибутку торгової діяльності продають або купують у центрі прибутку діяльності з управління активами і пасивами, який здійснює управління ліквідністю, на підставі внутрішнього дилінгу. З цією метою казначейство встановлює відповідні ціни.

3.3. Внутрішні дилінгові ціни для торгової діяльності можуть установлюватися з урахуванням закладення додаткової маржі для фінансування управління ризиком ліквідності, яке здійснюється відповідними центрами прибутку діяльності з управління активами і пасивами.

4.1. Центри відповідальності, що здійснюють діяльність з управління активами і пасивами, проводять операції з внутрішньої (умовної) купівлі-продажу коштів (для комерційної діяльності) та внутрішнього дилінгу (для торгової діяльності), операції на відкритих ринках з метою управління активами і пасивами, у тому числі з метою управління ліквідністю, а також операції, пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

4.2. Розрахунок прибутковості та ефективності роботи центрів прибутку, що здійснюють діяльність з управління активами і пасивами, визначається з використанням системи трансфертного ціноутворення.