З метою врегулювання процесу підготовки, прийняття, подання на державну реєстрацію та систематизацію нормативно-правових актів у Фонді державного майна України

1. Затвердити Інструкцію про порядок підготовки, видання, подання на державну реєстрацію та систематизацію нормативно-правових актів Фонду державного майна України (додається).

2. Керівникам структурних підрозділів ФДМУ забезпечити неухильне дотримання вимог цієї Інструкції.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Фонду відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

Інструкція розроблена відповідно до вимог Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731, Порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 р. за N 381/10661, і з метою поліпшення організації роботи з питань підготовки, видання, подання на державну реєстрацію та систематизації нормативно-правових актів Фонду державного майна України (далі - Фонду).

1.1. Інструкція визначає обов'язковий для всіх структурних підрозділів апарату Фонду порядок підготовки, видання, подання на державну реєстрацію та систематизацію нормативно-правових актів.

1.2. Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Нормативно-правовий акт Фонду - це офіційний письмовий документ, підготовлений у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, який регулює відносини в сфері приватизації, оренди державного майна, управління державними корпоративними правами та з інших питань, що віднесені до компетенції Фонду, який містить у собі певні правила, спрямований на регулювання суспільних відносин та має неперсоніфікований характер, розрахований на багаторазове застосування і дія якого не вичерпується одноразовим виконанням.

1.3. Документи, що містять лише індивідуально-конкретні приписи та розпорядження, не є нормативно-правовими актами.

1.4. Нормативно-правові акти Фонду є підзаконними актами, які приймаються на основі Конституції України, законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Нормативно-правові акти Фонду видаються у формі інструкцій, положень, порядків, що затверджуються наказами Фонду.

Інструкція-нормативно - правовий акт, який детально визначає зміст і методичні питання правового регулювання у певній сфері діяльності.

Положення - нормативно-правовий акт, в якому міститься звіт правових норм, які визначають організацію діяльності органів приватизації у окремих сферах діяльності.

Порядок - нормативно-правовий акт, який конкретизує норми права загального характеру, встановлює певні вимоги, що регламентують окремі напрями діяльності та вирішує процедурні питання. Порядок має визначати чітку послідовність дій певного процесу.

Наказ - вид розпорядчого документа, який видається суб'єктом нормотворення.

Розпорядчий документ - акт, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції на основі і на виконання Конституції та законів України, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

2.1. Накази, розпорядження, інструктивні листи, що мають індивідуально-конкретний характер, є правозастосовуючими документами розпорядчого характеру і видаються на виконання законодавчих актів та нормативно-правових актів Фонду.

2.2. Правозастосовуючі документи перед їх підписанням підлягають обов'язковому розгляду і візуванню в Юридичному управлінні.

2.3. Відповідальність за дотримання зазначених вимог несуть керівники структурних підрозділів.

1.1. Проекти нормативно-правових актів розробляються на виконання законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, а також на підставі відповідних доручень та пропозицій Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародних зобов'язань України, протокольних рішень Кабінету Міністрів України, Фонду та вказівок Голови Фонду і його заступників.

1.2. У разі потреби розроблення нового нормативно-правового акта чи внесення змін до чинного акта структурні підрозділи Фонду подають мотивовані пропозиції у формі службової записки на розгляд Голові Фонду для прийняття відповідного рішення про доцільність підготовки такого акта.

1.3. Для виконання рішення щодо розроблення проекту нормативно-правового акта Голова Фонду або його заступники дають доручення про підготовку відповідного проекту, в якому, зокрема, визначають коло службових осіб, відповідальних за його розроблення, та строки підготовки проекту.

1.4. Підготовка проекту нормативно-правового акта покладається на один або декілька структурних підрозділів Фонду з урахуванням їх компетенції за дорученням керівництва Фонду або за власною ініціативою підрозділу, у разі якщо підготовка такого акта є доцільною.

Якщо підготовку нормативно-правового акта доручено кільком структурним підрозділам Фонду, то роботу над проектом організовує структурний підрозділ, який у дорученні зазначений першим. Керівники інших структурних підрозділів, зазначені у дорученні, мають призначити спеціалістів для участі у підготовці проекту і подати необхідні пропозиції.

1.5. Для підготовки найбільш важливих проектів рекомендується створювати робочі групи. У разі необхідності до розроблення проекту залучаються вчені, кваліфіковані спеціалісти-практики підприємств, установ і організацій тощо.

1.6. З метою одержання пропозицій та зауважень проект нормативно-правового акта може надсилатися на розгляд регіональним відділенням, представництвам, іншим заінтересованим органам і організаціям.

До Юридичного управління проект подається в порядку, визначеному пунктами 5.15 та 5.16 глави 5 розділу II цієї Інструкції.

2.1. При розробленні проектів нормативно-правових актів слід зважати на необхідність поліпшення правового регулювання діяльності державних органів приватизації, упорядкування раніше виданих нормативних актів з метою усунення їх множинності та дублювання.

2.2. Проект нового нормативно-правового акта готується:

- з метою врегулювання правовідносин, що виникають під час здійснення приватизації, передачі державного майна в оренду та управління державними корпоративними правами, оцінки, інших питань, віднесених законодавством до компетенції Фонду;

- у разі необхідності внесення істотних змін до нормативно-правових актів або для ліквідації існуючої множинності актів (якщо з одного і того ж питання є кілька актів);

- у разі необхідності внесення змін до більшості пунктів чинного акта.

2.3. На початку роботи над складанням проекту окреслюється коло питань, що їх необхідно вирішити у новому акті, коло осіб, на яких він поширюватиметься, визначається вид акта, що необхідно розробити (положення, інструкція, порядок). Для забезпечення повного правового врегулювання певної сфери доцільно:

вивчити відповідні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, відповідні акти Фонду, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та вивчити практику застосування цих актів для визначення оптимальних напрямів їх вдосконалення; виявити прогалини і суперечності, що містяться у таких актах;

визначити проблеми, що можуть виникнути на практиці у зв'язку з прийняттям нового акта, та врахувати їх при підготовці проекту.

3.1. Розроблення проектів нормативно-правових актів відповідно до порядку підготовки нормативно-правових актів, які підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, визначеному у розділі II Порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5, має здійснюватися з дотриманням правил нормопроектувальної техніки - системи вимог та способів створення найбільш доцільних за формою і досконалих за структурою, змістом та викладом нормативно-правових актів.

3.2. Відповідно до вимог нормопроектувальної техніки нормативно-правовий акт:

повинен бути чітким, конкретним і зрозумілим;

не повинен дублювати приписів інших нормативно-правових актів;

не повинен містити суперечливих нормативних приписів.

Нормативно-правовий акт затверджується розпорядчим документом.

3.3. Розпорядчий документ (наказ Фонду) (далі - розпорядчий документ) виготовляється на бланку та повинен мати обов'язкові реквізити й стабільний порядок їх розміщення: герб, найменування суб'єкта нормотворення (Фонд державного майна України) (далі - суб'єкт нормотворення), назву виду документа (наказ), дату і номер, місце видання, структурні складові, підпис, візи.

Датою розпорядчого документа (наказу Фонду) є дата його підписання, яка проставляється у лівій верхній частині бланка і оформляється цифровим способом. Елементи дати наводяться арабськими цифрами в один рядок у послідовності: число, місяць, рік. Наприклад: 03.11.2013 або 30.05.2015.

Номер документа проставляється у правому верхньому куті.

Під номером необхідно залишити вільне місце для напису про державну реєстрацію нормативно-правового акта (6 х 10 см).

Наказ Фонду, що підлягає державній реєстрації, підписується Головою Фонду. У разі відсутності Голови Фонду наказ підписується заступником Голови Фонду, який виконує його обов'язки. При цьому Міністерству юстиції України необхідно подавати відповідний наказ Фонду щодо виконання функціональних обов'язків.

3.4. Розпорядчий документ містить такі структурні складові:

а) заголовок;

б) преамбулу;

в) нормативний корпус:

положення щодо сфери застосування (за потреби);

загальні та спеціальні нормативні приписи;

способи реалізації нормативних приписів;

карно-правові положення (за потреби);

г) корелятивні зміни (за потреби);

ґ) форму оприлюднення (за потреби);

д) положення про набрання чинності;

е) додатки (за потреби).

3.5. Заголовок розпорядчого документа повинен бути лаконічним, стислим, указувати на предмет правового регулювання, відповідати на питання "про що?" та розміщуватися у лівій частині бланка під датою документа. Якщо в документі йдеться про кілька питань, його заголовок може бути узагальнений (наприклад, "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів").

Розпорядчий документ не може мати заголовок, тотожний заголовку іншого чинного нормативно-правового акта, крім актів про внесення змін або втрату чинності, скасування.

3.6. Розпорядчий документ повинен містити преамбулу - вступну частину, яка містить посилання на відповідну структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, дає стислу інформацію про необхідність та мету прийняття цього акта і підлягає врахуванню при роз'ясненні та застосуванні нормативно-правового акта.

Преамбула не може містити нормативних приписів і не повинна дублювати інших структурних одиниць нормативно-правового акта.

3.7. Розпорядчий документ може містити такі структурні одиниці: пункти, підпункти, абзаци.

Структурні одиниці розпорядчого документа починаються з абзацу і повинні мати:

пункти - наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками;

підпункти - наскрізну в межах пункту порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами до трьох знаків з крапкою (наприклад, 1.1.1., 1.2.1.) або українськими літерами з дужкою.

Абзаци пунктів та підпунктів починаються без будь-якої позначки (дефіс, крапка тощо).

Кожна структурна одиниця розпорядчого документа (крім абзацу) відокремлюється від попередньої пропуском рядка.

3.8. Не допускається включення до одною розпорядчого документа структурних одиниць, якими затверджуються, змінюються або визнаються такими, що втратили чинність, нормативно-правові акти, які підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, та акти, які не підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Наприклад, типовий договір (підлягає державній реєстрації) та примірний договір (не підлягає державній реєстрації) мають бути затверджені різними розпорядчими документами.

3.9. Нормативно-правовий акт Фонду (положення, порядок, інструкція) (далі - нормативно-правовий акт), затверджений розпорядчим документом, містить такі структурні складові:

а) заголовок;

б) визначення термінів (за потреби);

в) нормативний корпус:

положення щодо сфери застосування;

загальні та спеціальні нормативні приписи;

способи реалізації нормативних приписів;

карно-правові положення (за потреби);

г) прикінцеві положення (за потреби);

ґ) додатки (за потреби).

3.10. Заголовок нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, повинен бути лаконічним, стислим, указувати на предмет правового регулювання і відповідати заголовку, сформульованому у відповідній структурній одиниці розпорядчого документа, що його затверджує.

Нормативно-правовий акт не може мати заголовок, тотожний заголовку іншого чинного нормативно-правового акта.

3.11. Нормативно-правовий акт повинен включати визначення термінів лише в разі, коли вони необхідні.

Визначення термінів не можуть містити нормативних приписів.

Структурна складова нормативно-правового акта, яка містить у собі визначення термінів, розміщується після заголовка. Визначення термінів наводяться в алфавітному порядку і в називному відмінку. Зміни до такої структурної складової у вигляді доповнень новими термінами вносяться із збереженням алфавітного порядку.

Терміни мають відповідати нормам ділового мовлення і не повинні суперечити їх загальновживаному значенню.

Спеціальні терміни, необхідні для врегулювання конкретного виду суспільних відносин, використовуються у нормативно-правовому акті тільки в тому розумінні, у якому вони вживаються в даній спеціальній сфері.

Зміст термінів, які використовуються у нормативно-правовому акті, не повинен відрізнятися від їх змісту, визначеного в Конституції та законах України, актах Президента України та Кабінету Міністрів України, що регулюють відповідну сферу.

Можливе посилання на пояснення термінів, визначених в інших нормативно-правових актах, наприклад: "У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про акціонерні товариства".

3.12. Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом (наказом), може містити такі структурні одиниці: розділи, глави, пункти, підпункти, абзаци.

Основною, первинною структурною одиницею нормативно-правового акта є пункт. Пункт може містити підпункти, які за своїм змістом уточнюють, конкретизують і розвивають пункт. Пункти нормативно-правового акта можуть об'єднуватися в глави - самостійні відокремлені частини предмета правового регулювання. Глави, пов'язані за змістом і предметом правового регулювання, можуть об'єднуватися в розділи.

Структурні одиниці нормативно-правового акта повинні мати: розділи і глави - короткий, чітко сформульований заголовок;

розділи - наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається римськими цифрами з крапками;

глави - наскрізну в межах розділу порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками;

пункти - наскрізну в межах глави (розділу) порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками, і починаються з абзацу;

підпункти - наскрізну в межах пункту порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами до трьох знаків з крапкою (наприклад, 1.1.1., 1.2.1.) або українськими літерами з дужкою, і починаються з абзацу.

Абзаци пунктів та підпунктів починаються без будь-якої позначки (дефіс, крапка тощо).

У тексті нормативно-правового акта посилання на номери розділів, глав, статей, пунктів нормативно-правового акта зазначаються цифрами, номери частин статей і абзаців - словами, номери підпунктів - цифрами або літерами в лапках. Наприклад: "згідно з розділом III", "главою 2", "у статті 25", "пунктом 5", "частина перша статті 7", "в абзаці шостому підпункту "б" пункту 13", "у підпункті "а" пункту 3 глави 2 розділу IV", "підпункт 4.23 пункту 4 глави 2 розділу V".

Кожна структурна одиниця нормативно-правового акта (крім абзацу) відокремлюється від попередньої пропуском рядка.

Не допускається розміщення у розділі однієї глави, у главі - одного пункту, у пункті - одного підпункту.

Не дозволяється в межах однієї структурної одиниці нормативно-правового акта групувати нормативні приписи під проміжними назвами.

Структурні одиниці, які дублюються або не мають смислового навантаження, у нормативно-правовому акті не допускаються.

3.13. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормативам державної мови, не повинні вживатися звороти розмовної мови, нечіткі словосполучення, загальні міркування, гасла, заклики.

Положення нормативно-правового акта мають бути викладені однозначно і не допускати різного тлумачення.

У тексті нормативно-правових актів наводяться повні найменування державних органів або їх офіційні скорочення, зазначені в законодавчих актах, положеннях.

Дати в тексті нормативно-правового акта оформляються цифровим або словесно-цифровим способом відповідно до вимог Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1242 "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади".

3.14. Мовні конструкції в тексті нормативно-правового акта викладаються, як правило, в активній формі, яка є необхідною для покладення обов'язку або надання повноваження.

Нормативно-правовий акт викладається в теперішньому часі. Майбутній та минулий часи застосовуються лише тоді, коли необхідно зробити часове співвідношення між двома подіями.

3.15. Бажано уникати включення до нормативно-правових актів приміток.

Примітки допускаються, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта.

Примітки не повинні містити нормативних приписів.

3.16. До розпорядчого документа можуть бути додані:

додатки, що вводяться в дію розпорядчим документом і позначаються грифом "Додаток", - це переліки актів, що визнаються такими, що втратили чинність, тощо;

додатки, що затверджуються розпорядчим документом і позначаються грифом "ЗАТВЕРДЖЕНО", - це нормативно-правові акти (положення, порядки, інструкції, які становлять невід'ємну частину розпорядчих документів, якими затверджені, і мають однакову з ними юридичну силу); зміни до нормативно-правових актів.

При цьому до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, можуть бути додані додатки, що пояснюють або доповнюють його зміст і позначаються грифом "Додаток".

За наявності кількох додатків, що позначаються словом "Додаток", на них вказуються порядкові номери. Знак "N" перед цифровим позначенням не ставиться. Наприклад: Додаток 1, Додаток 2 тощо.

Якщо обсяг додатка перевищує одну сторінку, то на кожній наступній сторінці додатка (угорі праворуч) слід зазначати слова "Продовження додатка 1 (або 2, 3...)".

3.17. Додаток, що вводиться в дію розпорядчим документом, розміщується на стандартних аркушах, містить посилання на дату і номер цього розпорядчого документа. Відмітка до додатка розміщується на верхньому правому полі першого аркуша додатка за такою формою:

Додаток, що вводиться в дію розпорядчим документом, підписується на лицьовому боці останнього аркуша керівником структурного підрозділу Фонду, що готував нормативно-правовий акт. Підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ, особистого підпису, ініціалів та прізвища. Ініціали та прізвище керівника друкуються на рівні останнього рядка найменування посади.

3.18. Затверджений розпорядчим документом нормативно-правовий акт розміщується на стандартних аркушах, без оформлення титульного аркуша та змісту. У правому верхньому куті першого аркуша нормативно-правового акта розміщується гриф за такою формою:

Під грифом необхідно залишити вільне місце для напису про державну реєстрацію нормативно-правового акта (6 х 10 см).

Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом, підписується керівником структурного підрозділу Фонду, що його готує, на лицьовому боці останнього аркуша. Підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ, особистого підпису, ініціалів та прізвища, ініціали та прізвище керівника друкуються на рівні останнього рядка найменування посади.

Нормативно-правові акти, затверджені розпорядчим документом, додаються у послідовності, у якій вони затверджені у розпорядчому документі.

3.19. Додатки до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, доповнюють, пояснюють окремі питання нормативно-правового акта або акт у цілому (переліки суб'єктів, об'єктів, форми, зразки документів, таблиці, графіки, схеми, інші відомості, спрямовані на застосування нормативно-правового акта). Про наявність додатків зазначається у відповідних структурних одиницях нормативно-правового акта, наприклад, за такою формою: "згідно з додатком", "межі заказників (додатки 1 - 4)", "зразок розрахунку наводиться у додатку 2".

Назва додатка в тексті нормативно-правового акта повинна дослівно відповідати назві самого додатка.

Додатки до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, оформляються на стандартних аркушах. Відмітка до додатка включає номер додатка та заголовок нормативно-правового акта і розміщується на верхньому правому полі першого аркуша додатка за такою формою:

У разі наведення в додатку таблиці, що розміщується на декількох аркушах, на кожному аркуші, крім першого, у правому верхньому куті повинні розміщуватись напис "Продовження таблиці" та її номер. Знак "N" при цьому не ставиться.

Додатки до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, не підписуються.

3.20. Розпорядчий документ, нормативно-правові акти, затверджені розпорядчим документом, та додатки до них повинні мати окрему нумерацію сторінок арабськими цифрами, яка розміщується посередині верхнього поля без слова "сторінка" та розділових знаків. Перша сторінка не нумерується.

3.21. Унесення змін до нормативно-правового акта або визнання його таким, що втратив чинність, здійснюється самим суб'єктом нормотворення або його правонаступником шляхом прийняття нормативно-правового акта того самого виду й однакової юридичної сили або в іншому порядку, передбаченому законодавством.

Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований самим суб'єктом нормотворення. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований в установленому законодавством порядку.

У разі припинення нормотворчих повноважень відповідного суб'єкта нормотворення питання про внесення змін, визнання таким, що втратив чинність, чи скасування нормативно-правового акта такого суб'єкта нормотворення вирішуються уповноваженим відповідно до Конституції чи законів України органом.

3.22. Змінами, що вносяться до нормативно-правового акта, може бути передбачено:

заміну слів, цифр, доповнення словами, цифрами та їх виключення;

нову редакцію розділів, глав, пунктів, підпунктів, абзаців, речень;

доповнення розділами, главами, пунктами, підпунктами, абзацами, реченнями або їх виключення.

3.23. Зміни вносяться до основного нормативно-правового акта, а не до акта про внесення змін до нього.

Унесення зміни до нормативно-правового акта про внесення змін є можливим у виняткових випадках. У такому разі зміни вносяться тільки до пункту розпорядчого документа, який стосується порядку набрання ним чинності, зокрема якщо необхідно змінити термін набрання актом чинності. При цьому внесення таких змін є можливим виключно до набрання чинності розпорядчим документом про внесення змін.

3.24. Зміни до нормативно-правового акта оформлюються розпорядчим документом того самого виду, що й основний документ.

Зміни до розпорядчого документа формулюються виключно у розпорядчому документі. При цьому у відповідному пункті розпорядчого документа зазначаються вид розпорядчого документа, до якого вносяться зміни, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття, заголовок, дата і номер державної реєстрації у Міністерстві юстиції України і після двокрапки в лапках викладається текст змін. Наприклад: "Унести до постанови правління Національного банку України від 31 серпня 2001 року N 375 "Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2001 року за N 906/6097, такі зміни".

У разі внесення змін до заголовка нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, відповідні зміни повинні бути внесені також до заголовка та тексту розпорядчого документа.

3.25. Зміна нормативно-правового акта здійснюється шляхом внесення змін і доповнень до тексту або прийняття його в новій редакції.

У разі внесення до нормативно-правового акта значних за обсягом змін (більше двох сторінок) до розпорядчого документа окремо додається текст змін під грифом "ЗАТВЕРДЖЕНО", а в розпорядчому документі дається таке формулювання: "Затвердити Зміни до (заголовок нормативно-правового акта, вид розпорядчого документа, яким він затверджений, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття, дата та номер державної реєстрації у Міністерстві юстиції України), що додаються".

На окремому аркуші у верхньому правому куті зазначається гриф "ЗАТВЕРДЖЕНО", під яким залишається місце для напису про державну реєстрацію нормативно-правового акта, а нижче розміщується заголовок та текст змін.

Наприклад:

У разі внесення до нормативно-правового акта (структурної одиниці) змін, що за обсягом становлять більше половини тексту або істотно впливають на зміст, акт (структурну одиницю) доцільно викласти в новій редакції.

Доповнення, що містять нові правові норми, оформляються, як правило, у вигляді окремих пунктів та абзаців.

3.26. Нормативно-правовий акт може бути прийнятий спільно декількома суб'єктами нормотворення або одним із них за узгодженням з іншими.

Нормативно-правовий акт вважається прийнятим спільно, якщо він підписаний керівниками декількох суб'єктів нормотворення.

Спільний розпорядчий документ суб'єктів нормотворення одного рівня оформляється на чистих аркушах паперу формату А4 (210 х 297 міліметрів). Державний Герб України під час оформлення таких наказів не відтворюється. Найменування суб'єктів нормотворення розміщуються на одному рівні, а назва виду документа - посередині. Дата спільного розпорядчого документа (наказу) повинна бути єдиною, відповідати даті останнього підпису, а реєстраційний індекс документа - складатися з реєстраційних індексів, які проставляються через правобічну похилу риску в послідовності підписання наказу керівниками установ. Розпорядча частина починається із слова "НАКАЗУЄМО". Підписи керівників установ розташовуються нижче тексту на одному рівні і скріплюються гербовими печатками цих установ.

Кількість примірників спільних наказів повинна відповідати кількості суб'єктів нормотворення, що їх видають.

У разі, якщо спільний нормативно-правовий акт приймається суб'єктами нормотворення, які мають різні види розпорядчих документів, кількість розпорядчих документів має відповідати кількості суб'єктів нормотворення, при цьому такі розпорядчі документи повинні мати одну дату та однаковий заголовок (наприклад, наказ Фонду державного майна України від 09.04.2012 N 481, рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.04.2012 N 508, розпорядження Антимонопольного комітету України від 09.04.2012 N 216-р "Про внесення змін до нормативно-правового акта").