Заслухавши і обговоривши доповідь Міністра освіти і науки України Кременя В.Г. "Вища освіта і наука - пріоритетні сфери розвитку суспільства у XXI столітті", колегія відзначає, що за складних умов перехідного періоду освіта і наука проголошені на державному рівні пріоритетними, зорієнтованими на потреби особистості, регіонів, держави, сприяють формуванню базових цінностей: державності, суспільної свідомості та національної безпеки, забезпечують нарощення інтелектуального потенціалу нації.

Поетапно реалізується державна політика у сфері вищої освіти і науки. Діяльність Міністерства освіти і науки, центральних органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів у звітному періоді була спрямована на реалізацію політики і стратегії розвитку вищої освіти і науки, що визначені законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, окреслені Національною доктриною розвитку освіти України.

У системі вищої освіти відбулися певні позитивні зміни. Прийнято Закон України "Про вищу освіту". Оптимізується мережа вищих навчальних закладів шляхом їх ліцензування та акредитації, більш повного врахування потреб особистості, регіону, держави.

Мережа вищої освіти включає 130 університетів, 63 академії, 137 інститутів, 169 коледжів, 301 технікум та 197 училищ усіх форм власності, що здійснюють підготовку кадрів з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, спеціаліста, магістра за денною, вечірньою та заочною формами навчання.

Система заходів щодо вдосконалення правил прийому, нарощування потенціалу вищих навчальних закладів, диверсифікації джерел фінансування підготовки обумовили розширення доступу до вищої освіти, суттєве зростання контингенту студентів та обсягів прийому на перший курс. Чисельність студентів з розрахунку на 10 тис. на початок 2002/2003 навчального року становить 468 осіб, з них 348 - це студенти вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Таким чином, вища освіта забезпечує також соціальний захист молоді, надаючи "робочі" місця в студентських аудиторіях, особливо це стосується великої групи ризику - випускників загальноосвітніх середніх навчальних закладів.

Приділено значну увагу соціальному захисту окремих категорій громадян України - на сьогодні в системі навчається 7,0 тис. осіб з фізичними вадами та 5,3 тис. студентів-сиріт.

Розширено доступ молодих громадян до здобуття якісної освіти шляхом впровадження дистанційної форми навчання, екстернату тощо. Вжито заходів щодо соціального захисту певних категорій громадян при вступі на навчання за кошти державного бюджету (сироти, інваліди, постраждалі від катастрофи на ЧАЕС, цільова підготовка сільської молоді тощо).

Вищими навчальними закладами формуються власні маркетингові стратегії, що орієнтуються на потреби галузей, ринку праці. Сегментація ринку освітніх послуг засвідчує, що основними споживачами послуг вищих навчальних закладів є випускники основної і старшої школи, які вступають у рік закінчення загальноосвітнього навчального закладу. Так, у 2002 році із 713,9 тисячі випускників загальноосвітніх навчальних закладів II ступеня (основна школа) 87,4 тисячі (12,2 відс.) стали студентами технікумів, коледжів та училищ. Із 472,2 тис. випускників загальноосвітніх навчальних закладів III ступеня (старша школа) 355,3 тисячі (75,2 відс.) стали студентами вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації.

Здійснюється диверсифікація структури та обсягів підготовки фахівців відповідно до потреб особистості, регіону та держави в цілому. Введено нові напрями та спеціальності, які орієнтовані на підготовку фахівців для інфраструктури ринкової економіки та на інформатизацію суспільства. Державою надається підтримка вищим навчальним закладам, які здійснюють підготовку фахівців для галузей, що є визначальними для науково-технічного прогресу (енергетика, металургія, гірництво, інформатика тощо).

Практично завершено впровадження системи ступеневої підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Актуалізовано Перелік напрямів підготовки фахівців з вищою освітою за професійним спрямуванням, спеціальностей різних кваліфікаційних рівнів та робітничих професій. Розроблено та впроваджено освітньо-професійні програми вищої освіти за професійним спрямуванням та освітньо-професійні програми підготовки молодших спеціалістів. Розроблено проекти Державних стандартів вищої освіти. Сформовано засади для створення "дієвого освітнього ланцюжка" в системі ступеневої освіти.

Запроваджується дієвий контроль якості освітніх послуг і нові механізми ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації та форм власності. Визначено порядок та процедуру створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів.

В окремих галузях досягнуто помітного поліпшення післядипломної освіти як заключної та постійно діючої ланки в національній системі безперервної освіти. Здійснюється перенавчання кадрів з питань банкрутства, конкурентоспроможності, охорони інтелектуальної власності, корпоративного управління, фахівців по роботі з цінними паперами, аварійних комісарів, арбітражних керуючих, а також інших актуальних напрямків професійної діяльності. Організовано навчання державних службовців, керівників підприємств, військовослужбовців, які звільнені у запас, митників тощо. Відкрито нові спеціалізації напрямів перепідготовки для роботи у нових господарських структурах і сфері малого підприємництва та бізнесу, банківській та страховій діяльності. Система післядипломної освіти створює умови здобуття освіти особистістю впродовж усього життя.

У системі вищої освіти створено цілісну систему підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів. Міністерство впроваджує нову концепцію розвитку системи підготовки кандидатів і докторів наук, яка спрямована на підвищення якості і ефективності підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів. Аспірантуру та докторантуру відкрито передусім зі спеціальностей, що визначають сьогодні темпи реформ в економічній та соціально-політичній сферах держави. Робота щодо оптимізації мережі аспірантури і докторантури та підвищенню її ефективності супроводжувалась розширенням методичної бази. Майже всі наукові спеціальності забезпечені відповідними програмами.

Поліпшуються умови атестації аспірантів та докторантів. У вищих навчальних закладах та наукових установах держави діють 672 спеціалізовані вчені ради, з яких 472 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук і 200 кандидата наук. У 2002 році захищено 4232 дисертації - 560 докторських та 3672 кандидатських.

Запроваджено більш чіткий механізм формування складу керівників вищих навчальних закладів. Впровадження контрактної форми прийому їх на роботу дозволило зробити більш демократичною і прозорою процедуру наймання та продовження термінів перебування на посадах керівників, враховуючи думку трудових колективів та органів місцевої виконавчої влади. Загалом все це сприяло підвищенню відповідальності керівників за стан справ у навчальних закладах, залученню до керівництва молодих перспективних докторів наук, професорів.

Має місце прогрес у розвитку науки як важливої складової функціонування вищої освіти. Наука системи вищої освіти, у секторі якої сконцентровано більше докторів та кандидатів наук, має переконливі результати й довела свою життєздатність та конкурентоспроможність. Започатковано реальну співпрацю вищих навчальних закладів та академічних установ у питаннях підготовки магістрів-науковців через створення спільних інститутів, факультетів, кафедр. Підтвердженням цьому є динаміка кількості лауреатів державних премій з числа вчених вищих навчальних закладів: у 2000 році відзначено 17, у 2001 - 12, у 2002 - 21 особу.

Поступового розвитку в системі вищої школи набуває така форма організації науки як створення технологічних парків. Тільки за 9 місяців минулого року на розвиток науково-дослідної та дослідно-конструкторської бази технологічних парків було спрямовано понад 20 млн. гривень.

Результати наукових досліджень вищої школи поступово викликають все більшу зацікавленість з боку зарубіжних держав. Так, за конкурсом, що проводиться Українським науково-технологічним центром, міжнародні гранти отримали 496 проектів, серед них - 36 проектів вищих навчальних закладів на суму більше 3,5 млн. доларів США. Ще 60 спільних проектів виконують 20 вищих навчальних закладів в рамках 13 міждержавних програм науково-технічного співробітництва.

У сфері вищої освіти запроваджуються більш ефективні механізми міжнародного співробітництва. Розширюється підготовка у вищих навчальних закладах України фахівців для зарубіжних країн, сьогодні вищу освіту здобувають 25 тис. іноземних громадян.

Певні досягнення мають вищі навчальні заклади у розвитку фізичного виховання і спорту. За 10 років у змаганнях різного виду студенти вибороли 134 медалі, у тому числі 55 золотих, 32 срібних та 47 бронзових.

Разом з тим, заходи, які вживалися Міністерством освіти і науки, іншими центрами й місцевими органами влади, вищими навчальними закладами, не завжди забезпечували ефективне вирішення складних проблем розвитку вищої освіти і науки, не повною мірою задовольняли потреби суспільства.

Потребує подальшого вдосконалення мережа вищих навчальних закладів на регіональному та державному рівнях.

Гострою є проблема вирівнювання освітнього потенціалу. Диференціація регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку створює передумови для кадрової перенасиченості в одних регіонах з одночасним кадровим "голодом" в інших. Низькі освітні потенціали окремих регіонів спонукають молодь до міграції в інші регіони через невідповідність ринку освітніх послуг потребам споживачів.

Процес створення позабазових структурних підрозділів вищих навчальних закладів поки що недостатньо керований. Це призводить до дискредитації вищої освіти, яка надається в цих підрозділах неякісно через відсутність відповідних фінансових, матеріальних, кадрових та організаційних ресурсів.

Зростання в загальній структурі контингенту студентів осіб з фізичними вадами, сиріт; осіб, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи; сільської молоді тощо потребує особливої уваги до них з боку адміністрації та колективів вищих навчальних закладів, створення відповідних умов для ефективного навчання та адресного соціального захисту згідно з чинним законодавством.

Вища освіта повинна більш активно впливати на розвиток усієї системи освіти через удосконалення педагогічної освіти, розробку інтегрованих навчальних програм і відповідних новітніх технологій навчання, проведення наукових досліджень у цій сфері. Реалізація системи "наука - освіта - технології" у навчально-виховному процесі потребує посилення процесів інтеграції між наукою, освітою та виробництвом, що сприятиме підвищенню ефективності та якості професійно-практичної підготовки.

Особливе занепокоєння викликають процеси, що погіршують склад науково-педагогічних кадрів, перш за все їх старіння. На сьогодні половина докторів наук, які працюють у вищій школі, - це особи віком 60 і більше років; кожен четвертий доктор наук віком понад 65 років; лише 14 відсотків докторів віком від 40 до 50 років. Кандидатів наук у віці від 60 років і більше майже третина; така ж частка кандидатів наук віком 40 - 49 років; до 40 років - кожен п'ятий. Причому в останні два роки не виконується державне замовлення щодо прийому в докторантуру, знижується її ефективність (захищається в установлений строк лише кожен десятий докторант). Кафедри вищих навчальних закладів не поповнюють випускники аспірантури.

У ряді вищих навчальних закладів низька вимогливість і відповідальність наукових керівників та консультантів, кафедр за ефективність підготовки науково-педагогічних кадрів. Так, у 2002 році у встановлені терміни не захищена жодна кандидатська дисертація у 25 вищих навчальних закладах, жодної докторської - у 46. У ряді закладів ситуація стала тенденцією. За останні 3 - 4 роки не захищена у встановлені терміни жодна докторська дисертації у 19 університетах, серед яких 8 мають статус національних.

Враховуючи зазначене, з метою поглиблення і прискорення якісних змін у вищій освіті та науці колегія У Х В А Л Ю Є:

1. Основні завдання, визначені у доповіді Міністра освіти і науки Кременя В.Г. "Вища освіта і наука - пріоритетні сфери розвитку суспільства у XXI столітті", спрямовані на реалізацію Послання Президента України до Верховної Ради України "Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки: "Європейський вибір" і Національної доктрини розвитку освіти України, взяти до відома та виконання.

2. Підтримати пропозицію учасників підсумкової колегії про вилучення частини четвертої статті 23 Закону України "Про вищу освіту" щодо співвідношення 51:49 між кількістю студентів, прийнятих на перший курс на навчання у вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності за державним замовленням та за кошти фізичних і юридичних осіб.

3. Керівникам структурних підрозділів Міністерства освіти і науки, центральним і місцевим органам виконавчої влади, яким підпорядковані вищі навчальні заклади, ректорам і директорам вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти з метою подальшої розбудови національної вищої школи і науки, адаптації їх до умов ринкової економіки та інтеграції у європейський освітній простір, головними завданнями наступного періоду вважати такі:

забезпечення рівного доступу громадян до здобуття якісної вищої освіти;

формування нового змісту вищої освіти в системі безперервної освіти та його стандартизацію, впровадження сучасних інформаційних технологій;

оптимізація мережі вищих навчальних закладів з урахуванням загальнодержавних та регіональних потреб;

поглиблення інтеграції вищої школи з наукою та виробництвом;

розширення підготовки кадрів із спеціальностей, що забезпечують інноваційний розвиток національної економіки;

вироблення ефективного економіко-господарського механізму функціонування вищих навчальних закладів;

підвищення рівня соціального захисту учасників навчально-виховного процесу.

4. Ректорам (директорам) вищих навчальних закладів:

4.1. Розробити та впровадити маркетингову стратегію вищого навчального закладу для формування структури підготовки кадрів з вищою освітою відповідно до потреб ринку праці з урахуванням демографічної ситуації на найближчі 6 - 7 років.

4.2. При проведенні вступної кампанії головну увагу зосередити на відбір талановитої молоді, зокрема переможців предметних олімпіад школярів, а також інвалідів, дітей-сиріт та дітей із малозабезпечених сімей.

Забезпечити суворе дотримання вимог Умов прийому до вищих навчальних закладів щодо форм вступних випробувань та строків їх проведення.