З метою реалізації Указу Президента від 12.09.95 р. N 832 "Про основні напрями реформування вищої освіти України", Закону України "Про освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. N 65 "Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)" та наказу Міністерства освіти України від 04.03.98 р. N 86 "Про введення в дію "Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)" та про нормативне і навчально-методичне забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою"

1. Затвердити комплекс нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти: освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця, освітньо-професійної програми підготовки фахівця, засобів діагностики рівня якості освітньо-професійної підготовки фахівця (додаток 1).

2. Затвердити склад робочих груп з розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою за спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів: молодший спеціаліст (додаток 2); спеціаліст, магістр (додаток 3) (додатки 2, 3 відсутні).

3. Затвердити голів робочих груп з розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами підготовки (додаток 4) (додаток 4 відсутній).

Головам робочих груп сформувати склад робочих груп з розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр із складу робочих груп з розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів молодший спеціаліст, спеціаліст, магістр. Залучити до роботи над стандартами всіх напрямів і спеціальностей фахівців освіти і інших галузей щодо екологічної, праці тощо для розробки відповідних змістовних елементів стандартів.

4. Робочим групам розробити освітньо-кваліфікаційні характеристики фахівців, освітньо-професійні програми підготовки фахівців, засоби діагностики рівня якості освітньо-професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр згідно з затвердженим комплексом нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти у терміни, визначені наказом Міносвіти від 04.03.98 р. N 86. Розроблені документи подати для експертизи та затвердження в двох примірниках.

5. Експертизу складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців покласти на науково-методичні комісії Науково-методичної Ради Міносвіти України з відповідних напрямів та Інститут змісту і методів навчання.

6. Головному управлінню вищої освіти (Степко М.Ф.), Інституту змісту і методів навчання (Доній В.М.):

6.1. забезпечити робочі групи комплексом нормативних документів для розробки системи стандартів вищої освіти;

6.2. до 1 серпня 1998 року визначити графік і порядок проведення організаційних семінарів для представників робочих груп, призначити керівників семінарів, визначити вищі навчальні заклади, на базі яких проводяться семінари (додаток 5) (додаток 5 відсутній);

6.3. до 1 серпня 1998 року розробити вимоги до експертизи розробок складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою;

6.4. до 1 листопада 1998 року визначити перелік міністерств, відомств, інших державних установ, з якими необхідно погодження освітньо-кваліфікаційних характеристик за напрямами підготовки та за спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

6.5. до 1 грудня 1998 року при Інституті змісту і методів навчання створити Експертну групу з залученням фахівців міністерств, відомств, інших державних установ, визначених для погодження освітньо-кваліфікаційних характеристик.

7. Головному управлінню економіки та планування (Кіпень М.І.):

7.1. виділити на 1998-2000 роки вищим навчальним закладам, на базі яких створюються робочі групи для розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою, додаткові штатні одиниці (додаток 6) (додаток 6 відсутній).

8. Головному управлінню науки (Сидоренко С.І.):

8.1. віднести тематику досліджень, пов'язаних зі створенням освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм, навчальних планів, засобів навчання та діагностики рівня якості вищої освіти до актуального напряму науково-дослідних робіт на 1998-2000 роки;

8.2. пропозиції вищих навчальних закладів щодо включення робіт за цією тематикою погодити з Інститутом змісту і методів навчання;

8.3. організувати разом з Інститутом змісту і методів навчання обговорення проблемних питань вищезгаданих робіт на науково-методичних конференціях.

9. Головам науково-методичних комісій Науково-методичної ради Міністерства освіти України, директору Інституту змісту і методів навчання забезпечити якісну експертизу розробок складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців відповідно до затвердженого комплексу нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти.

10. Ректорам (директорам) вищих навчальних закладів, на базі яких створюються робочі групи:

10.1. встановити дійовий контроль за своєчасною і якісною розробкою складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою згідно з термінами, встановленими наказом Міносвіти України від 04.03.98 N 86;

10.2. створити необхідні умови для роботи робочих груп; забезпечити канцтоварами, комп'ютерною і розмножувальною технікою;

10.3. дозволити використання власних коштів та коштів із інших джерел для заохочення безпосередніх учасників робочих груп по розробці складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою;

10.4. для тиражування розроблених складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою (освітньо-кваліфікаційна характеристика фахівця, освітньо-професійна програма підготовки фахівця, засоби діагностики рівня якості освітньо-професійної програми підготовки фахівця) представити в Головне управління вищої освіти їх копії на магнітному носії (дискеті 3,5") згідно вимог (додаток 7).

11. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника міністра освіти України Бабака В.П.

Проект комплексу нормативних документів з розробки складових системи стандартів вищої освіти розроблений робочою групою відділення вищої освіти Інституту змісту і методів навчання Міністерства освіти України. Проект розглянуто та ухвалено нарадою Міністерства освіти України 28-29 квітня 1998 р. В остаточній підготовці проекту до затвердження брали участь:

Антоненко Г.Я. - Київський державний університет будівництва і архітектури.

Афанасьєв М.В. - Харківський економічний університет.

Булах І.Є. - Науково-методичний центр Міністерства охорони здоров'я.

Ведерніков Ю.А. - Науково-методичний центр Національної академії внутрішніх справ.

Великий Ю.М. - Харківський економічний університет.

Даниленко В.І. - Інститут змісту і методів навчання Міносвіти.

Журавель В.Ф. - Науково-методичний центр Міністерства агропромислового комплексу.

Зінченко Л.М. - Головне управління вищої освіти Міносвіти України.

Ільясов Р.А. - Українська академія державного управління при Президентові України.

Іванова І.В. - Київський торговельно-економічний університет.

Калиниченко В.І. - Державна інспекція закладів освіти.

Картенко В.А. - Головне управління військової освіти Міністерства оборони України.

Котоловець Л.О. - Інститут змісту і методів навчання Міносвіти.

Кохановський Л.М. - Інститут змісту і методів навчання Міносвіти.

Кузнецов В.О. - Інститут змісту і методів навчання Міносвіти.

Кульчаківська В.І. - Одеський комерційний технікум.

Левківський К.М. - Інститут змісту і методів навчання Міносвіти.

Лисяк Г.М. - Державний університет "Львівська політехніка".

Лозинський О.Ю. - Державний університет "Львівська політехніка".

Молчанов Є.О. - Одеська державна морська академія.

Петренко В.Л. - Інститут змісту і методів навчання Міносвіти.

Салімон В.І. - Київський міжнародний університет цивільної авіації.

Салов В.О. - Національна гірнича академія (м. Дніпропетровськ).

Селютіна Г.С. - Одеський технічний коледж.

Смирний М.Ф. - Східноукраїнський державний університет (м. Луганськ)

Сухарніков Ю.В. - Київський міжнародний університет цивільної авіації.

Тихонова Н.П. - Київський торговельно-економічний університет.

Трофімов К.Б. - Науково-методичний центр з проблем якості, Харківський авіаційний інститут.

Цехмістрова Г.С. - Науково-методичний центр Міністерства агропромислового комплексу.

Черних Ю.О. - Головне управління військової освіти Міністерства оборони України.

Шпильовий В.Д. - Відділ з питань освіти, культури та охорони здоров'я Кабінету Міністрів України.

Ямковий В.А. - Головне управління вищої освіти Міносвіти.

Загальні аспекти структурно-змістовного формування системи стандартів вищої освіти (Укладачі: Антоненко Г.Я., Петренко В.Л., Салов В.О., Сухарніков Ю.В.)

1. Нормативно-методичні положення по розробці освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу (Укладач: Петренко В.Л.)

1.1. Структура та зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

1.2. Методика розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

1.3. Структура та зміст варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

1.4. Методика розробки варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

2. Нормативно-методичні положення по розробці освітньо-професійної програми підготовки фахівця (Укладачі: Котоловець Л.О., Петренко В.Л.)

2.1. Структура та зміст освітньо-професійної програми підготовки фахівця

2.2. Методика розробки освітньо-професійної програми підготовки фахівця

3. Нормативно-методичні положення по розробці засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки випускника вищого навчального закладу (Укладачі: Булах І.Є., Петренко В.Л.)

3.1. Педагогічний контроль у системі вищої освіти

3.2. Педагогічні тести

3.3. Структура та зміст стандарту засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки

3.4. Методика розробки засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки

4. Основні терміни та визначення (Укладач: Петренко В.Л.)

Згідно з "Положенням про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 65 від 20 січня 1998 р., система вищої освіти України наказом Міносвіти N 86 від 4 березня 1998 р. зобов'язана розробити нове покоління нормативної (освітньо-кваліфікаційні характеристики, засоби діагностики якості вищої освіти) та навчально-методичної (освітньо-професійні програми, навчальні плани, програми навчальних дисциплін тощо) документації, що регламентує підготовку фахівців з вищою освітою, частина якої входить до складу системи стандартів вищої освіти.

Розробка цих документів грунтується на результатах вивчення та прогнозування структури соціальної та виробничої діяльності фахівців з вищою освітою з урахуванням потреб ринку праці.

Концепція формування змісту і технологія розробки нормативної та навчально-методичної документації нового покоління базується на суб'єктно-діяльнісному підході, графічна інтерпретація якого наведена на рис. 1. На рисунку ліворуч відображено об'єктивні засади структурно-змістовного формування єдиних вимог до системи вищої освіти як таких, що базуються на концепції суспільного поділу праці. Праворуч наведено послідовність змістовно адекватних їм нормативних документів адміністративно-регулюючих на певних рівнях діяльність відповідних суспільних структур (1).

(1) Визначення основних термінів і понять галузі вищої освіти подано у розділі 4.

Задовольняючи освітні потреби особи та потреби суспільства в кваліфікованих фахівцях, держава повинна контролювати результати освітньої діяльності всіх її учасників на всіх етапах. Йдеться про назрілі потреби формування системи контролю якості "готового продукту освіти" - тобто відстеження відповідності сформованих у випускника вищого навчального закладу соціально і професійно важливих знань, умінь і навичок вимогам ринку праці. Іншими словами, надаючи однакові можливості всім членам суспільства здобувати освіту, суспільство повинно мати гарантію сумлінного використання цих можливостей.

Реалізація цих гарантій базується на використанні державою системи стандартів вищої освіти як нормативної бази функціонування системи вищої освіти, що встановлює загальні принципи педагогічної діяльності, яка має на меті досягнення оптимального ступеню упорядкування діяльності в галузі вищої освіти.

Структура системи стандартів вищої освіти, що відповідає вимогам Закону України "Про освіту", являє собою ієрархічну сукупність взаємопов'язаних стандартів. Вони належать до галузі стандартизації вищої освіти і встановлюють взаємопогоджені вимоги до змісту, обсягу і рівня якості вищої освіти, що визначаються загальною метою освітньої та професійної підготовки.

З урахуванням положень Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1.0-93. Основні положення) в Україні встановлюються такі компоненти державних стандартів вищої освіти:

- державна компонента;

- галузева компонента;

- компонента вищого навчального закладу.

Державна компонента державних стандартів вищої освіти (рис.2) визначає структури переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, та переліку кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, а також вимоги до кожного освітньо-кваліфікаційного рівня та відповідного їм освітнього рівня вищої освіти.

Галузева компонента державних стандартів вищої освіти базується на державній компоненті державних стандартів і являє собою систему нормативних і навчально-методичних документів за певними напрямами підготовки та спеціальностями, що наведені у "Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N 507 від 24 травня 1997 р.. Крім того галузева компонента включає терміни та визначення, які вживаються у сфері вищої освіти, і перелік спеціалізацій за спеціальностями вищої освіти.

Склад, спрямованість і послідовність розробки складових галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти наведено на рис.3.

Розробка освітньо-кваліфікаційних характеристик базується на результатах виконаних навчальними закладами робіт по створенню кваліфікаційних характеристик, що проводились відповідно наказу Державного комітету СРСР по народній освіті від 7 квітня 1988 року N 19.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про освіту" державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Аналіз освітньо-професійних програм, які діють зараз у вищих навчальних закладах, вказує на те, що зміст професійної підготовки зведено до переліку навчальних дисциплін, інформаційний обсяг підготовки - до навчальних годин, що відведені на їх викладання, а потрібний рівень підготовки не відбитий взагалі. До 1994 року при регулюванні навчальною процесу основна увага приділялася нормуванню змісту навчання: створювалися типові програми навчальних дисциплін, основні підручники тощо. Навчальний час, потрібний для вивчення цього навчального матеріалу, встановлювався, як правило, на підставі оцінки можливостей його засвоєння на потрібному рівні, а потім він фіксувався в типових навчальних планах.

Порушення цього принципу призвело до тенденції внесення в освітньо-професійні програми назв навчальних дисциплін, зміст яких був або недостатньо визначений, або не відповідав цілям підготовки фахівців. Тому, у структурі та змісті освітньо-професійної програми, що пропонується, з одного боку зміст, обсяг і рівень підготовки визначається вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики, а з другого - форма викладення змісту визначається вимогами технології створення і застосування засобів діагностики якості освітньо-професійної підготовки.

Відповідність освітніх послуг до стандартів вищої освіти визначається шляхом ліцензування, акредитації і атестації вищих навчальних закладів. Основою процедури атестації є контроль якості вищої освіти. Держава здійснює контроль за рівнем якості освітньо-професійної підготовки фахівців за допомогою вимірів значень показників якості вищої освіти, яку набула особа у результаті реалізації вищим навчальним закладом освітньо-професійної програми підготовки, та визначенню ступеня їх відповідності вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики за критеріями досягнення цілей вищої освіти.

Стандартизованим засобом вимірів значень показників якості вищої освіти є критеріально-орієнтований тест досягнень та діагностичні методики, що орієнтовані на норматив виявлення якостей особи (психометричні тести). Критеріально-орієнтований тест досягнень і психометричні тести як діагностичні засоби проходять стандартизацію за результатами пілотних тестувань на репрезентативній виборці з метою встановлення діагностичних властивостей тесту. Змістовна частина тесту затверджується.

Засоби вимірювання значень показників якості вищої освіти забезпечують комплексне використання як об'єктивних тестових методик, так і методик, що орієнтовані на суб'єктивну інтерпретацію показників якості вищої освіти (дипломний проект, дипломна робота, державний іспит тощо). На першому етапі галузевої стандартизації визнано за доцільне провести стандартизацію тестів об'єктивного контролю рівня якості освітньо-професійної підготовки фахівців.

Компонента вищого навчального закладу вводиться з метою забезпечення більшої відповідності освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки фахівців вимогам суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи підготовки фахівців щодо задоволення вимог ринку праці (згідно п.3 наказу Міносвіти N 405 від 13 листопада 1997 р.).

У Переліку-97 в назвах спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр", "спеціаліст", "магістр" відображений об'єкт, на який спрямована діяльність фахівця, а в назвах спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", відображена функція його діяльності. У відповідності з Класифікатором професій ДК 009-95 спеціалізація за спеціальністю відображає особливості діяльності фахівця, що пов'язана з відзнаками у використовуваних засобах праці, або(та) продуктах праці, або(та) умовах праці.

Але, в деяких випадках, при організації навчання за спеціалізаціями відбувається підміна об'єкта діяльності, що потребує по суті змін змісту базової підготовки. Іншими словами, за допомогою таких спеціалізацій робиться спроба переходу підготовки із галузі предметної діяльності одного бакалаврата до сфери іншого. Для усунення цього, у відповідності із пп. 3-5 Додатку 3 до наказу Міністра освіти від 13.11.97 р. N 405, у проекті системи стандартів вищої освіти пропонується сформувати зміст варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики, на основі аналізу якої Міністерство освіти зможе дати обгрунтовану відповідь про доцільність внесення тієї або іншої спеціалізації до списку спеціалізацій.

Основою стандартизації вищої освіти є суб'єктно-діяльнісний підхід. Побудова системи стандартів здійснюється за принципами:

1. Цілеспрямованості - послідовної реалізації вимог законодавчих актів України за усіма компонентами нормативного і навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців потрібного освітньо-кваліфікаційного рівня.

2. Прогностичності - формування змісту освіти, що забезпечує здатність індивіда виконувати задачі діяльності, які можуть виникнути в майбутньому, та передбачення можливості засвоєння змісту навчання індивідом з точки зору його соціально-генетичних здібностей;

3. Технологічності - забезпечення безперервності й послідовності реалізації етапів розробки нормативної та навчально-методичної документації, за якою результати робіт на попередньому етапі є похідними даними для роботи на наступному.

4. Діагностичності - забезпечення можливості вимірів рівня досягнення та ефективності, сформульованих в освітньо-кваліфікаційній характеристиці і реалізованих на основі освітньо-професійної програми цілей освітньої та професійної підготовки.

Завдяки тому що потреба у визначенні місця фахівця в структурі суспільного поділу праці та основних вимог до нього виникла насамперед у сфері організації праці, перші спроби відобразити соціальне замовлення на конкретного фахівця у нормативних документах зроблені представниками деяких виробничих галузей. До 1979 року було розроблено майже сто типових професійно-кваліфікаційних моделей керівних працівників виробничих і науково-дослідних установ. Ці документи призначались в основному для застосування у сфері безпосередньої діяльності фахівців та у сфері соціальної практики. У той же час стосовно системи освіти та професійної підготовки потрібно було чітко сформулювати уявлення щодо характерних рис майбутньої професійної діяльності випускника навчального закладу, функцій фахівця, засобів і методів його праці, перспектив розвитку галузі, шляхів підвищення кваліфікації, що б дало змогу визначити найефективніші форми і методи організації навчального процесу, застосування певних засобів навчання.

Враховуючи це, у галузі освіти було розроблено і затверджено структуру кваліфікаційної характеристики фахівців (КХ) та обумовлено заходи щодо їх розробки. Такі КХ з усіх спеціальностей створювались у 1980-1982 роках. Але, на жаль, вони не в повній мірі задовольнили вищу школу з питань упорядкування, планування та організації підготовки кадрів, визначення та використання випускників вищих навчальних закладів (ВНЗ). Вони не змогли виконати місію фундаменту при визначенні змісту освіти та професійної підготовки фахівців, при розробці програмно-методичного та інформаційного забезпечення навчального процесу (змісту навчання) і тим більше створенні системи діагностики якості освіти. Причиною цього були їх очевидні недоліки: задекларованість, неконструктивність та нездатність бути основою щодо діагностики кваліфікаційних вимог до фахівця. В свою чергу ці недоліки були обумовлені пріоритетами, що широко використовуються в освітній практиці та методології інформаційної освіти, коли виходять із можливостей безпосередньої передачі викладачами знань студентам, незалежно від потреби у цих знаннях.

Роботи по створенню нового покоління КХ проводились у ВНЗ протягом 1988-1989 років згідно з наказом Державного комітету СРСР по народній освіті від 7 квітня 1988 року N 19 "Об утверждении общих требований и основных мероприятий по разработке нового поколения квалификационных характеристик специалистов с высшим образованием". Враховуючи недостатню ефективність попередніх КХ щодо управління вищою освітою, було переглянуто не тільки її зміст, але й структуру. На той час організатори роботи по створенню КХ розуміли, що у вищій школі тільки почали усвідомлювати важливість орієнтації діяльності ВНЗ на єдиний кінцевий результат - якість підготовки фахівців. Досвід впровадження попередніх КХ привів до неможливості використання КХ, складених з використанням категорій знань, умінь і навичок, для створення еталонів якості професійної підготовки. Тому автори нової методики їх створення намагались як можна ширше використовувати інтелектуальний потенціал і досвід розробників КХ. Вони не розглядали нову структуру КХ як догму і дозволяли певну вільність щодо її змісту, з тим, щоб структура та зміст відповідали основним принципам методології суб'єктно-діяльнісного підходу, що використовувся при створенні нових КХ.

Майже усі розробники дійшли до згоди, а саме:

- Оскільки основною метою функціонування ВНЗ є підготовка студентів до професійної діяльності, КХ повинна мати статус основного нормативного документа, що узагальнює зміст освіти, тобто відображає цілі професійної підготовки студентів.

- Професійну діяльність (професію) потрібно визначити як рід практичної діяльності у вирішенні задач різного типу і проблем, яка має певний продукт діяльності (процес або предмет), створений своїми особливими методами та засобами.

- Структура КХ повинна складатися з системи типових професійних і соціально-виробничих задач, до вирішення яких повинен бути підготовлений майбутній фахівець на певному рівні.

- КХ фіксує стандарт якості професійної підготовки - норму професійної діяльності, що відповідає спеціальності та присвоюваній випускнику ВНЗ кваліфікації і що описується системою типових задач і показниками якості їх вирішення.

- Якість підготовки випускника ВНЗ характеризується якістю вирішення ним типових задач - показниками успішності професійної діяльності.

- КХ повинна дозволяти на підставі аналізу професійної діяльності прогнозувати, планувати, проектувати та організовувати діяльність системи освіти щодо підготовки кадрів з вищою освітою, в тому числі і навчальну діяльність у ВНЗ.

- Галузі повинні брати активну участь у всіх стадіях управління якістю професійної підготовки фахівця, особливо на стадії прогнозування та планування, тобто брати участь у розробці КХ.

Враховуючи важливість вирішення проблем суспільного (в тому числі міжнародного) поділу праці в умовах ринкової економіки світова спільнота виробила концепцію роботи та кваліфікації (Міжнародна стандартна класифікація професій ISCO-88). Вітчизняний досвід суспільного поділу праці акумульований в кваліфікаційних довідниках, галузевих посадових інструкціях і, насамперед, у Державному класифікаторі професій ДК 003-95. У цьому стандарті наголошується: виконання фахівцем певної професійної діяльності потребує відповідної кваліфікації, що є неможливим без оволодіння ним необхідним рівнем освіти. Це досягається завдяки реалізації освітньо-професійних програм підготовки і має в цілому відповідати колу та складності професійних завдань та обов'язків.

Але метою освіти є також "... всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору..." (Закон України "Про освіту". Тому результат освітянської діяльності очікується не тільки у вигляді певної компетенції випускника ВНЗ, а також у вигляді певних запланованих змін в поглядах особи, її розумінні, цінностях, поведінці тощо. Дійсно, таке удосконалення виявляється через діяльність особи (наприклад, під час обгрунтування та захисту своєї позиції, при вирішенні певної соціальної задачі). Отже, вимоги до соціально-значущих властивостей та якостей випускника вищого навчального закладу доцільно навести у тому ж нормативному документі у вигляді системи здатностей та умінь вирішувати певні проблеми і задачі соціальної діяльності.

Система здатностей і умінь повинна віддзеркалювати світоглядницькі, гуманітарні, культурні, особистісні вимоги, що пред'являються основними цілезадаючими суб'єктами вищої освіти до виховання майбутнього фахівця та формування у нього загальних і спеціальних здатностей.

Враховуючи вищенаведене, розробники концепції стандартів вищої освіти розширили функцію та зміст КХ, надавши цьому нормативному документу нову назву - "Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ)".

При цьому було визнано, що якісна структура ОКХ фахівця з вищою освітою повинна включати:

- Призначення ОКХ (де і з якою метою вона використовується).

- Призначення фахівця (галузі, первинні посади, на яких він, як правило, може працювати; спеціалізації, які випускник даної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня може набути самостійно або завдяки додатковій підготовці).

- Структуру професійної діяльності: функціональну та предметну.

- Стандарт якості освітньої та професійної підготовки фахівця з вищою освітою (кваліфікаційні вимоги до професійної діяльності випускника даної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і його загальну характеристику як соціальної особистості):

- типи діяльності та типові задачі діяльності, обов'язкові для всіх навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців за даною спеціальністю; узагальнені структури діяльності, адекватні типовим задачам діяльності; вказівки щодо необхідного рівня опанування цією діяльністю;

- те ж саме для професійних задач, що відповідають спеціалізації або включені за домовленістю із замовником фахівців (варіативна частина ОКХ).

З викладеного вище випливає:

- структура ОКХ повинна визначатися стандартом цього нормативного документа;

- ОКХ є документом верхнього рівня у структурі документів, що складають систему складових галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти, і за якими реалізується система навчання та професійної підготовки у вищому навчальному закладі;

- кваліфікаційні вимоги до професійної підготовки випускника даної спеціальності, наведені у ОКХ, є основою стандарту якості професійної діяльності фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст", "магістр" (2).

(2) Організаторам робіт по створенню ОКХ бажано залучити до неї фахівців, які мають досвід дослідження та моделювання фахової діяльності. Краще ці роботи проводити на базі навчального закладу, що має достатньо тривалий і успішний досвід підготовки фахівців певної спеціальності, багатосторонній зв'язок з випускниками та установами (виробництвами), що їх замовляє. Розробники ОКХ мають також враховувати проблеми прогресу галузі, досвід, накопичений галузевими науковими установами, передовими підприємствами тощо.

1.1. Структура та зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики, випускника вищого навчального закладу

Структура та зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу має вигляд галузевого стандарту, що наведений нижче. Побудова, виклад та оформлення стандарту відповідає вимогам стандарту України "ДСТУ 1.5-93. Державна система стандартів України. Загальні вимоги до побудови, викладу і оформлення та змісту стандартів".

Цей стандарт не може бути повністю чи частково відтворений, тиражований та розповсюджений без дозволу Міністерства освіти України та Міністерства праці і соціальної політики України

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) випускника вищого навчального закладу є державним нормативним документом, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі господарства держави і вимоги до його компетентності, інших соціальне важливих властивостей та якостей.

Цей стандарт є складовою галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти, в якій узагальнюються вимоги з боку держави, світового співтовариства та споживачів випускників до змісту освіти і навчання. ОКХ відображає соціальне замовлення на підготовку фахівця з урахуванням аналізу професійної діяльності та вимог до змісту освіти і навчання з боку держави та окремих замовників фахівців.

ОКХ встановлює галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності випускника вищого навчального закладу з певних спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і державні вимоги до властивостей та якостей особи, яка здобула певний освітній рівень відповідного фахового спрямування.

Стандарт використовується при:

- визначенні первинних посад випускників вищих навчальних закладів та умов їх використання;

- визначенні об'єкта, цілей освітньої та професійної підготовки;

- розробці та коригуванні освітньо-професійної програми підготовки фахівців певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

- розробці засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки фахівця;

- визначенні змісту навчання як бази для опановування новими спеціальностями, кваліфікаціями;

- визначенні змісту навчання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації;

- атестації випускників вищих навчальних закладів та сертифікації фахівців;

- укладанні договорів або контрактів щодо підготовки фахівців;

- професійній орієнтації здобувачів фаху;

- визначенні критеріїв професійного відбору;

- прогнозуванні потреби у фахівцях відповідної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і при плануванні їх підготовки;

- обгрунтуванні переліків спеціальностей та спеціалізацій вищої освіти;

- визначенні кваліфікації фахівців;

- розподіленні та аналізу використання випускників вищих навчальних закладів.

Цей стандарт встановлює:

- професійне призначення і умови використання випускників вищих навчальних закладів певної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня у вигляді переліку первинних посад, виробничих функцій та типових задач діяльності;

- освітні та кваліфікаційні вимоги до випускників вищих навчальних закладів у вигляді переліку здатностей та умінь вирішувати задачі діяльності;

- вимоги до атестації якості освітньої та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів;

- відповідальність за якість освітньої та професійної підготовки.

Стандарт є обов'язковим для вищих навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю. Підприємства, установи, організації повинні забезпечити необхідні умови для використання фахівців відповідно до здобутих ними у вищому навчальному закладі кваліфікації та спеціальності, згідно з чинним законодавством.

Стандарт придатний для цілей сертифікації фахівців та атестації випускників вищих навчальних закладів.

В цьому стандарті є посилання на такі державні та галузеві стандарти України:

- ДК 003-95 Державний класифікатор професій (v0257217-95, va257217-95, vb257217-95 );

- ДК 009-96 Державний класифікатор видів економічної діяльності;

- ДСВО 01-98 Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- ДСВО 02-98 Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- ДСВО 03-98 Освітній рівень базової вищої освіти;

- ДСВО 04-98 Освітній рівень повної вищої освіти;

- ДСВО 05-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста;

- ДСВО 06-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра;

- ДСВО 07.1-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста;

- ДСВО 07.2-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень магістра;

- СВО ___ Терміни та визначення.

У даному стандарті для формування шифрів застосовуються наступні скорочення назв:

а) видів типових задач діяльності:

ПФ - професійна,

СВ - соціально-виробнича,

СП - соціально-побутова;

б) класів задач діяльності:

С - стереотипна,

Д - діагностична,

Е - евристична;

в) видів уміння:

ПП - предметно-практичне уміння,

ПР - предметно-розумове,

ЗП - знаково-практичне,

ЗР - знаково-розумове;

г) рівнів сформованості даного уміння:

О - уміння виконувати дію, спираючись на матеріальні носії інформації щодо неї,

Р - уміння виконувати дію, спираючись на постійний розумовий контроль без допомоги матеріальних носіїв інформації,

Н - уміння виконувати дію автоматично, на рівні навички;

д) здатностей:

З - здатність.

4.1 У відповідності до посад, що може займати випускник вищого навчального закладу, він придатний до виконання виробничих функцій (здійснення певних типів діяльності) та типових для даної функції задач діяльності. Кожній задачі відповідає система умінь щодо вирішення цієї типової задачі діяльності.

4.2 Вищі навчальні заклади повинні забезпечити опанування випускниками системою умінь вирішувати певні типові задачі діяльності при здійсненні певних виробничих функцій, визначених у таблиці додатку А.

Примітка. У таблиці Додатку А у графі 3 і графі 5 наведені шифри типових задач діяльності і умінь, за структурами:

а) шифр типової задачі діяльності

б) шифр уміння

5.1 Загальні вимоги до властивостей і якостей випускника вищого навчального закладу як соціальної особистості подаються у вигляді переліку здатностей вирішувати певні проблеми і задачі соціальної діяльності та системи умінь, що є відображенням наявності цих здатностей.

5.2 Вищі навчальні заклади повинні сформувати випускників як соціальних особистостей, здатних вирішувати певні проблеми і задачі соціальної діяльності, через вироблення умінь, визначених у таблиці Додатку Б.

Примітка. У таблиці Додатку Б у графі 2 і графі 4 шифри здатностей і умінь наведені за структурами:

а) шифр здатності

б) шифр уміння

1.2. Методика розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

Нижче наведені методики розробки відповідних структурних елементів освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу.

Розділ. Титульний лист

На титульному листі та на листі погодження ОКХ вказується:

- позначення галузевого стандарту, яке складається з індексу (ГСВО), умовного позначення міністерства (МО) і реєстраційного номера, що надається у порядку, встановленому у міністерстві, і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження;

- назва освітньо-кваліфікаційного рівня;

- код і назва спеціальності, код і назва напряму підготовки за Переліком напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1997 року N 507.

Розділ. Передмова

У розділі вказується назва базового вищого навчального закладу, яким внесено проект стандарту до затвердження, дати та номери наказів, якими стандарт затверджено та йому надано чинності.

Вказуються прізвища, ім'я, по батькові, наукові ступені та вчені звання, посади, назви установ, де працюють розробники стандарту.

Розділ. Вступ

Зміст цього розділу є обов'язковим для розробників. У разі необхідності розділ може бути доповнений розробниками ОКХ.

Сторінки, на яких розміщені Передмова, Вступ нумерують римськими цифрами, починаючи з титульного аркуша. На титульному аркуші номер сторінки "1" не ставлять. Нумерацію сторінок проставляють на правому нижньому ріжку на непарних і на лівому нижньому ріжку на парних сторінках.

Розділ 1. Галузь використання

У розділі вказуються:

- Назва освітньо-кваліфікаційного рівня.

- Код і назва спеціальності, код і назва напряму підготовки така ж, як на титульному листі.

- Назва освітнього рівня, що відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню.

- Код і назва кваліфікації за Державним класифікатором професій ДК 003-95, затвердженим наказом Держстандарту України від 27.07.95 року N 257 (для освітньо-кваліфікаційних рівнів):

- молодший спеціаліст - розділ 1 "Законодавці, вищі державні службовці, керівники", розділ 3 "Фахівці", розділ 5 "Робітники сфери торгівлі та побутових послуг", розділ 7 "Кваліфіковані робітники з інструментом", розділ 8 "Оператори та складальники устаткування і машин";

- бакалавр - розділ 1 "Законодавці, вищі державні службовці, керівники", розділ 3 "Фахівці";

- спеціаліст і магістр - розділ 1 "Законодавці, вищі державні службовці, керівники", розділ 2 "Професіонали").

Коли у Державному класифікаторі професій відсутня назва потрібної кваліфікації, вона визначається за допомогою галузевих документів, погоджується в галузевих міністерствах і відомствах та в Міністерстві праці і соціальної політики.

- Узагальнений об'єкт діяльності (фахівця - для спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр", "спеціаліст", "магістр" або предметна область діяльності фахівця - для спеціальності освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст".

- Професійне призначення та умови використання фахівця:

- найменування і код видів економічної діяльності за Державним класифікатором видів економічної діяльності ДК.009-96, затвердженим наказом Держстандарту України від 22.10.96 року N 441;

- професійні назви робіт, коди і назви класифікаційних угруповань професій за Державним класифікатором професій;

- назви первинних посад.

Назви первинних посад визначаються згідно з галузевими нормативними документами або штатними розкладами підприємств галузі(ей) з урахуванням принципів формування назв посад, що викладені у Державному класифікаторі професій.

Дату введення стандарту в дію позначають арабськими цифрами, відокремленими дефісами з такою послідовністю елементів: рік, місяць, число. Наприклад:

1998-04-01

Нумерацію сторінок проставляють арабськими цифрами на правому нижньому ріжку на непарних і на лівому нижньому ріжку на парних сторінках стандарту. Додатки мають загальну з рештою стандарту наскрізну нумерацію сторінок.

Оформлення сторінок стандартів - у відповідності з схемою:

Розділ 2. Нормативне посилання

Зміст цього розділу є обов'язковим для розробників. У разі необхідності розділ може бути доповнений розробниками ОКХ.

Розділ 3. Позначення і скорочення

У розділі надані скорочення назв видів і класів задач діяльності, видів і рівнів сфюрмованості умінь. Зміст цього розділу є обов'язковим для розробників ОКХ.

Розділ 4. Виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння щодо вирішення типових задач, діяльності

Технологія формування змісту цього розділу, яка пропонується, базується на використанні діяльнісного підходу до розробки змісту професійної вищої освіти з орієнтиром на компоненти:

- узагальнений об'єкт або предметна область діяльності (праці) фахівця;

- виробничі функції.

1. На першому етапі здійснюється підготовча робота, за якою згідно з Державним класифікатором видів економічної діяльності, необхідно визначити найменування галузі(ей), назву і код виду економічної діяльності. Потім необхідно визначити назву галузевого(их) міністерства або відомства та назву підгалузі, де використовується праця фахівця. Наприклад:

- галузь - "Обробна промисловість";

- вид економічної діяльності - Д ДА 15.10.0 "Виробництво м'яса та субпродуктів";

- галузеве міністерство - "Міністерство агропромислового комплексу";

- підгалузь - "М'ясна промисловість".

2. З урахуванням досвіду підготовки фахівців даного напряму та вимог як з боку існуючих моделей діяльності та кваліфікаційних характеристик посад, так і з урахуванням прогнозу діяльності (наскільки таке можливе за теперішніх умов) вказується повний перелік об'єктів або предметів діяльності (праці), з якими пов'язана діяльність фахівця (системи, елементи систем тощо). Для цього потрібно встановити первинні посади, які може обіймати фахівець після закінчення вищого навчального закладу, а також визначити його виробничі функції (посадові обов'язки) у відповідності до нормативних документів (кваліфікаційні довідники посад керівників, фахівців та службовців, посадові інструкції галузевих міністерств та відомств тощо). При розгляді кожного із посадових обов'язків необхідно визначити логічну послідовність їх виконання, що в свою чергу визначає відповідну структуру діяльності фахівця.

Потім на підставі аналізу виробничих функцій фахівця та з урахуванням переліку об'єктів (або предметів) його праці встановлюється структура його професійної діяльності (праці), яка включає:

- продукт праці (кінцевий результат, ціль праці);

- предмет, на який спрямована праця фахівця (матеріал, механізм, природний об'єкт, людина тощо);

- засоби праці (машини, механізми, інші знаряддя праці);

- процедури (способи) праці (технологія, процес діяльності, організація і таке інше);

- умови, в яких відбувається праця фахівця.

При встановленні структури праці слід також враховувати результати прогнозу професійних і соціально важливих задач діяльності, які в майбутньому буде виконувати випускник вищого навчального закладу у своїй практичній діяльності на рівні компетенції, що вимагається. Опис діяльності випускника вищого навчального закладу на первинній посаді повинен віддзеркалювати середньостроковий прогноз змін цієї діяльності. Тільки в такому випадку ОКХ може стати повноцінним документом для проектування змісту навчання і дати вірні орієнтири для формування стуктури і змісту освітньо-професійних програм.

Прогнозування діяльності фахівців здійснюється шляхом визначення структури проблем прогресу, які вони повинні вирішувати в майбутній діяльності. Зміст проблем визначають, виходячи із галузей наукових досліджень і виробництва. Особливу увагу треба приділити проблематиці діяльності наукових установ, тому що з'ясування і використання проблематики їх діяльності допоможе визначити зміст майбутніх професійних завдань як в науковій, так і в виробничій сферах діяльності. Також треба зауважити, що ті проблеми, які стоять сьогодні перед організаціями в цілому, перед їх керівництвом, з часом виходять на рівень виконавців у вигляді конкретних задач діяльності. (Слід відокремлювати "проблеми" від "труднощів". Вирішення перших входить до компетенції фахівців, другі є зовнішними перешкодами їх діяльності, умовами, в яких вона здійснюється).

Нижче наведені приклади узагальнених структур праці, які зведені в таблицю.

3. На підставі аналізу процедур діяльності у структурі праці фахівця встановлюється перелік типів професійної діяльності, який узагальнюється у перелік виробничих функцій.

Типи професійної діяльності виражаються через конкретні види робіт. Наприклад:

- планування,

- дослідження,

- аналіз,

- координація та узгодження,

- розрахунки тощо.

Тип діяльності фіксує технологію діяльності, але без урахування процесуальної послідовності. Виробнича функція узагальнює типи діяльності з точки зору зв'язку цієї діяльності з діяльністю виробничо-технологічної структури. Вона вміщує цілі та результати даної діяльності, що визначаються структурою виробництва. Виробничі функції подаються у вигляді переліку:

- дослідницька,

- інженерна,

- прогностична,

- виховна,

- технічна,

- контрольна тощо.

Відповідні виробничі функції заносяться в таблицю Додатку А. При формуванні ОКХ бакалавра, спеціаліста або магістра необхідно, щоб їх перелік якомога повніше відображав усі етапи існування, об'єкта діяльності фахівця: проектування, створення, експлуатації, відновлення, утилізації та ліквідації. При цьому слід враховувати, що після етапу ліквідації об'єкта діяльності можливе існування, якщо виникає необхідність, етапу створення нового об'єкта діяльності з такими ж або удосконаленими, або з цілком новими властивостями чи якостями.

Але не всі об'єкти діяльності мають зазначені етапи часу існування. Так, об'єктам діяльності матеріальної сфери виробництва (верстати, устаткування, машини, механізми тощо) притаманні всі зазначені вище етапи існування. В інших галузях (економіка, наука, культура) зазначені етапи існування можуть мати навіть інші назви, наприклад, "експлуатація" - виставка творів живопису, виконання музичних творів, демонстрація кінофільмів і таке інше; "відновлення" - реставрація творів живопису, удосконалення виконання музичних творів, відновлення кінофільмів і таке інше.

В деяких випадках цикл існування об'єкта діяльності може і не містити окремих етапів. Наприклад, "утилізація творів музичного мистецтва" не має сенсу.

4. На підставі аналізу структури професійної діяльності фахівця, переліку предметів його професійної праці і сукупності виробничих функцій, які виконує фахівець на основних посадах або виконання яких прогнозується в майбутньому, необхідно встановити перелік типових задач, які йому потрібно вміти вирішувати, та вид задачі діяльності, до якого кожна з них віднесена. Перелік задач заноситься до таблиці Додатку А. Необхідно, щоб у визначенні кінцевої задачі були обов'язково відображені процедура та продукт діяльності фахівця.

Кожній задачі надається шифр, у ньому вказуються її вид і клас, до якого вона відноситься. У випадку, коли типова задача діяльності відповідної функції співпадає з будь-якою попередньою, вказується тільки шифр, за яким вона згадується вперше. При визначенні класів задач обсяг масивів інформації, що використовує фахівець при вирішенні задачі певного класу, встановлюється за експертною оцінкою.

Задачам, які відносяться до класу стереотипних задач діяльності, притаманні "жорсткі" структури праці фахівця.

Діагностичні задачі діяльності припускають вільний вибір фахівцем типових складових структури праці, які повинні відповідати визначеним їм особливостям виробничої або соціальної ситуації.

Задачам, які відносяться до класу евристичних задач діяльності, частково притаманні ознаки задач, пов'язаних з науковою творчістю.

Для деяких напрямів підготовки на професійну та соціально-виробничу діяльність значний вплив має соціально-побутова діяльність фахівця. Тому вважаємо за необхідне для спеціальностей, які складають ці напрями підготовки, надати перелік задач соціально-побутової діяльності.

Можливе існування виробничої функції, якій відповідає тільки одна типова задача діяльності. У цьому випадку формулювання їх змісту можуть бути похідними.

Шифри типових задач діяльності формуються таким чином. Спочатку літерами зазначається вид задачі: ПФ - професійна, СВ - соціально-виробнича, СП - соціально-побутова. Потім через крапку літерою вказується клас, до якого вона віднесена: С - стереотипна, Д - діагностична, Е - евристична. Далі через крапку вказується її наскрізний для даної виробничої функції порядковий номер. Наприклад, стереотипні та діагностичні соціально-виробничі задачі - СВ.С.01, СВ.С.02, СВ.Д.03 тощо; евристичні професійні задачі - ПФ.Е.04, ПФ.Е.05, ПФ.Д.06 тощо.

Приклад типових задач діяльності:

- діагностика технічного стану вимірювальних приладів;

- виконання взльоту;

- розслідування нещасного випадку на виробництві тощо.

5. На підставі аналізу змісту типових задач діяльності формується система умінь (таблиця Додатку А), які необхідні фахівцю для рішення типових задач, з визначенням рівня сформованості кожного з них. Цим формалізуються прийоми та засоби діяльності, за допомогою яких безпосередньо вирішується проблемна ситуація.

Система умінь формується на основі аналізу змісту кожної з типових задач професійної діяльності фахівця з урахуванням класу, до якого певна задача відноситься. При складанні системи умінь необхідно, щоб у визначенні змісту кожного уміння були обов'язково відображені всі компоненти узагальнених структур діяльності, що адекватні типовим задачам діяльності, наведеним вище.

Наприклад:

"Пілот літака повинен вміти в процесі передпольотної підготовки, використовуючи приземні і висотні синоптичні карти, за допомогою відповідних правил визначати можливість виникнення складних метеорологічних умов залежно від зміни метеоелементів: температури, тиску, вологості повітря, швидкості та напрямку вітру, видимості, хмарності, опадів."

"Штурман повинен вміти в процесі штурманської підготовки чи у польоті, використовуючи польотні карти, за допомогою навігаційної лінійки, координат географічних пунктів чи за відомими координатами, що передані на борт повітряного судна, визначати пункти маршруту".

"Інженер-конструктор повинен вміти, використовуючи нормативно-технічну документацію, за допомогою обладнання автоматизованого робочого місця проектувати деталі та вузли будівельних механізмів та устаткування".

"Маркшейдер повинен вміти виконувати кутові і лінійні вимірювання на земній поверхні за допомогою приладів".

Відмітимо, що у визначенні умінь не обов'язково указувати суб'єкт діяльності ("фахівець повинен вміти..."). Допускається починати визначення з опису предмета діяльності ("використовуючи... вміти розраховувати... " тощо).

Кожному конкретному умінню з системи умінь надається свій шифр, у якому вказується вид та рівень сформованості уміння. Це у подальшому знайде своє відображення при розробці засобів діагностики: фонду комплексних кваліфікаційних завдань та тестів (забезпечення принципу діагностичності ОКХ).

При визначенні виду уміння використовується загальна класифікація, згідно з якою вони поділяються за:

- характером предмета чи знаряддя праці (природні або штучні об'єкти, знаки та знакові системи, що заміщують ці об'єкти);

- способом виконання дії (практичне або розумове виконання операцій з об'єктом чи знаком, що його заміщує).

Розумові уміння або навички використовуються головним чином при розв'язанні задач, які орієнтовані на здібність мислити, вміння робити висновки та приймати своєчасні обгрунтовані провідні рішення.

Практичні уміння або навички використовуються головним чином при вирішенні задач, які орієнтовані на психомоторику та регламентовані алгоритми діяльності.

Уміння чи навички можуть бути зведені до умінь та навичок по виконанню відповідних дій, а саме: предметно-практичних, предметно-розумових, знаково-практичних, знаково-розумових.

Вид уміння пов'язаний зі змістом задачі, виконання якої потребує цього уміння.

Враховуючи, що уміння формуються у навчальному процесі, види та зміст умінь обумовлюють зміст навчання (у вигляді змістовних модулів Освітньо-професійних програм підготовки фахівців), а також вибір тих чи інших форм, методів та засобів навчання. Все це обумовлює розподіл навчального часу, обсяг навчальних дисцилін і форм державної атестації, які мають бути наведені у відповідних нормативних документах.

Зауважимо, що уміння формуються за допомогою діяльності, в тому числі і навчальної. Останню необхідно організувати таким чином, щоб формування умінь спиралося на відповідні знання. Заради формування навичок навчальний процес повинен здійснюватися у таких формах і з використанням таких засобів, які б давали змогу багаторазового повторювання відповідних дій.

Шифри умінь формуються таким чином. До шифру типової задачі діяльності через крапку літерами додається шифр виду уміння: ПП - предметно-практичне, ПР - предметно-розумове, ЗП - знаково-практичне, ЗР - знаково-розумове уміння. Потім через крапку літерою вказується рівень сформованості уміння: О - уміння виконувати дію, спираючись на матеріальні носії інформації щодо неї, Р - уміння виконувати дію, спираючись на постійний розумовий контроль без допомоги матеріальних носіїв інформації, Н - уміння виконувати дію автоматично, на рівні навички. Далі через крапку вказується наскрізний для даної типової задачі діяльності порядковий номер уміння. Наприклад: СВ.С.01.П.Р.01, СВ.С.01.ПР.Н.02, СВ.С.02.ЗП.Р.01, ПФ.Е.04.ЗР.0.01 тощо.

Розділ 5. Здатності вирішувати проблеми і задачі соціальної діяльності та уміння, що є відображенням наявності цих здатностей

Вимоги до соціально значущих властивостей та якостей випускника вищого навчального закладу наводяться в таблиці Додатку Б у вигляді переліку здатностей вирішувати певні проблеми і задачі соціальної діяльності та системи умінь, що є відображенням наявності цих здатностей.

Система умінь наводиться з максимальним урахуванням положень щодо системи умінь, поданих у розділі 4.

Розділ 6. Вимоги до професійного відбору

Для забезпечення ефективного функціонування системи вищої освіти, здатної забезпечити у процесі реалізації освітньо-професійної програми у вищому навчальному закладі цілі освітньої та професійної підготовки, що продекларовані в освітньо-кваліфікаційній характеристиці, у цьому розділі повинні бути викладені вимоги до відбору абітурієнтів. Вимоги повинні включати:

- вимоги до здібностей і підготовленості абітурієнтів у вигляді системи знань, умінь і навичок, на основі яких буде здійснюватися засвоєння змісту навчання у вищому навчальному закладі;

- психологічні властивості та якості особи як такі, що є протипоказні для професійної діяльності, яка обирається.

У розділі також у разі потреби можуть бути вказані додаткові вимоги до попереднього освітнього або освітньо-кваліфікаційного рівня особи, спеціальних здібностей, вікових або інших обмежень, досвіду попередньої практичної діяльності.

Розділ 7. Вимоги до державної атестації випускників вищих навчальних закладів

У розділі наводяться вимоги до державної атестації випускників вищих навчальних закладів щодо встановлення фактичної відповідності рівня освітньої підготовки вимогам ОКХ. Встановлюється нормативна форма державної атестації: дипломний проект (робота), або тестовий державний іспит, або їх поєднання. Вказується, що атестація випускників проводиться на основі аналізу успішності навчання, оцінки якості вирішення випускниками задач діяльності, передбачених даною ОКХ.

Поряд із загальним текстом цього розділу за бажанням розробників можуть бути відображені особливі вимоги до атестації підготовки фахівців відповідної спеціальності.

Розділ 8. Відповідальність за якість освітньої та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів

У цьому розділі на підставі чинного законодавства наводяться відомості про відповідальність за якість освітньої та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів.

1.3. Структура та зміст варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

У випадку, якщо згідно з наказом Міносвіти N 405 від 13.11.97 р. "Про введення в дію Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями" вищий навчальний заклад розробляє пропозиції щодо внесення спеціалізації за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст" або "спеціаліст" до Переліку спеціалізацій за спеціальностями вищої освіти, він повинен розробити варіативну частину освітньо-кваліфікаційної характеристики за структурою, що наведена нижче.

Структура та зміст варіативної частини ОКХ випускника вищого навчального закладу, її побудова, виклад, оформлення та зміст відповідає вимогам до стандартів підприємств, які викладені у ДСТУ 1.5-93.

Варіативна частина освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу доповнює і конкретизує кваліфікаційні вимоги до змісту освіти з боку конкретних замовників-споживачів фахівців.

Цей стандарт є складовою компоненти вищого навчального закладу державних стандартів вищої освіти і використовується при:

- прийнятті рішення Експертною комісією Міністерства освіти щодо внесення спеціалізацій за спеціальностями до Переліку спеціалізацій за спеціальностями вищої освіти;

- визначенні змісту навчання за цільовою підготовкою фахівців або підготовкою в межах відповідної спеціалізації даної спеціальності;

- розробці та коригуванні варіативної частини освітньо-професійної програми підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня;

- підвищенні рівня соціальної захищеності випускників вищого навчального закладу за рахунок забезпечення мобільності системи підготовки фахівців щодо задоволення вимог ринку праці (споживачів фахівців);

- визначенні змісту навчання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Цей стандарт встановлює:

- освітні та кваліфікаційні вимоги до випускників вищих навчальних закладів у вигляді переліку типових задач діяльності та умінь вирішувати типові задачі діяльності, що мають відміни від задач діяльності, наданих у "СВО ____ Освітньо-кваліфікаційна характеристика", за ознакою різниці засобів, або(та) продуктів, або(та) умов діяльності в межах спеціалізації;

- вимоги до атестації якості освітньої та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів;

- відповідальність за якість освітньої та професійної підготовки.

Стандарт є обов'язковим для вищих навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю за даною спеціалізацією. Підприємства, установи, організації повинні забезпечити необхідні умови для використання фахівців відповідно до здобутих ними у вищому навчальному закладі кваліфікації, спеціальності та спеціалізації, згідно з чинним законодавством.

Вищий навчальний заклад, який прийняв рішення готувати фахівців за даною спеціалізацією спеціальності, повинен, у разі необхідності, узгодити зміни та доповнення до даного стандарту з розробниками стандарту.

Стандарт придатний для цілей сертифікації фахівців та атестації випускників вищих навчальних закладів.

В цьому стандарті є посилання на такі державні та галузеві стандарти України:

- ДК 003-95 Державний класифікатор професій;

- ДК 009-96 Державний класифікатор видів економічної діяльності;

- ДСВО 01-98 Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- ДСВО 02-98 Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- ДСВО 03-98 Освітній рівень базової вищої освіти;

- ДСВО 04-98 Освітній рівень повної вищої освіти;

- ДСВО 05-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста;

- ДСВО 06-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра;

- ДСВО 07.1-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста;

- ДСВО 07.2-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень магістра;

- СВО ___ Терміни та визначення;

- СВО ___ Освітньо-кваліфікаційна характеристика.

У даному стандарті для формування шифрів застосовуються наступні скорочення назв:

а) видів типових задач діяльності:

ПФ - професійна,

СВ - соціально-виробнича,

СП - соціально-побутова;

б) класів задач діяльності:

С - стереотипна,

Д - діагностична,

Е - евристична;

в) видів уміння:

ПП - предметно-практичне,

ПР - предметно-розумове,

ЗП - знаково-практичне,

ЗР - знаково-розумове;

г) рівнів сформованості даного уміння:

О - уміння виконувати дію, спираючись на матеріальні носії інформації щодо неї,

Р - уміння виконувати дію, спираючись на постійний розумовий контроль без допомоги матеріальних носіїв інформації,

Н - уміння виконувати дію автоматично, на рівні навички;

д) здатностей:

З - здатність.

4.1 У відповідності до посад, що може займати випускник вищого навчального закладу, він придатний до виконання типових задач діяльності, що мають відміни за ознаками спеціалізацій від типових задач діяльності, наданих у "СВО _________________________ Освітньо-кваліфікаційна характеристика". Кожній задачі відповідає система умінь щодо вирішення цієї типової задачі діяльності.

4.2 Вищі навчальні заклади повинні забезпечити опанування випускниками системою умінь вирішувати певні типові задачі діяльності, що надані у "СВО _____ Освітньо-кваліфікаційна характеристика" і мають відміни за ознаками різниці засобів або(та) умов діяльності, при здійсненні певних виробничих функцій, визначених у таблиці додатку А.

Примітка. У таблиці Додатку А у графі 3 і графі 5 наведені шифри типових задач діяльності і умінь за структурами:

а) шифр типової задачі діяльності за "СВО ___________________ Освітньо-кваліфікаційна характеристика"

б) шифр уміння

4.3 Вищі навчальні заклади повинні забезпечити опанування випускниками системою умінь вирішувати типові задачі діяльності, що мають відміни від задач діяльності, наданих у "СВО _____________ Освітньо-кваліфікаційна характеристика", за ознакою різниці продуктів діяльності, при здійсненні певних виробничих функцій, визначених у таблиці додатку А.

Примітка. У таблиці Додатку А у графах 2, 3, 4, 5 наведені назви типових задач діяльності та їх шифри, зміст умінь вирішувати певні типові задачі діяльності та їх шифри за принципами, що визначені у п.4.2 "СВО _________ Освітньо-кваліфікаційна характеристика".

1.4. Методика розробки варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

Розробка варіативної частини ОКХ є обов'язковим у разі існування спеціалізації(цій) за спеціальністю(тями), що занесені до "СВО_______ Перелік спеціалізацій за спеціальностями вищої освіти".

Методика розробки змісту варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики співпадає з методикою розробки ОКХ, що наведена вище.

Кваліфікаційні вимоги, що розробляються вищим навчальним закладом і реалізуються через варіативну частину освітньо-професійної програми підготовки фахівця, віддзеркалюють досвід і здобутки наукових шкіл вищого навчального закладу, реалізацію регіональних потреб у фахівцях, замовлення споживачів випускників, підготовку фахівців за необхідними спеціалізаціями.

Структура кваліфікаційних вимог вищого навчального закладу може повністю чи частково відповідати структурі ОКХ.

Аналіз наслідків застосування розроблених на протязі 1994-95 рр. згідно з концепцією Закону Української РСР "Про освіту" і діючих на теперішній час освітньо-професійних програм підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів "молодший спеціаліст" і "бакалавр" вказує на те, що вони потребують суттєвого коригування відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про освіту". Крім того освітньо-професійні програми підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів "спеціаліст" і "магістр" не існує взагалі, не кажучи про те, що деякі напрями підготовки фахівців не забезпечені зовсім нормативною та навчально-методичною документацією, окрім тимчасово діючих навчальних планів. Ці програми та розроблені окремо кожним навчальним закладом навчальні плани, за відсутністю типових програм навчальних дисциплін і завдяки порушенню основних принципів визначення цілей освітньої та професійної підготовки, структурно-логічної обробки змісту навчання тощо, не спроможні бути документами, що регламентують якісну підготовку фахівців з певної спеціальності, як того вимагає суспільний розподіл праці в країні.

2.1. Структура та зміст освітньо-професійної програми підготовки фахівця

Структура та зміст освітньо-професійної програми підготовки фахівця має вигляд галузевого стандарту, що наведений нижче. Побудова, виклад та оформлення стандарту відповідає вимогам стандарту України ДСТУ 1.5-93 "Державна система стандартизації України. Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів".

Освітньо-професійна програма (ОПП) є державним нормативним документом, в якому визначається нормативний зміст навчання, встановлюються вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої та професійної підготовки фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня певної спеціальності.

Цей стандарт є складовою галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти і використовується при:

- розробці та коригуванні відповідних навчальних планів і програм навчальних дисциплін;

- розробці засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки фахівця;

- визначенні змісту навчання як бази для опановування новими спеціальностями, кваліфікаціями;

- визначенні змісту навчання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Цей стандарт встановлює:

- нормативну частину змісту навчання у навчальних об'єктах, їх інформаційний обсяг та рівень засвоєння у процесі підготовки відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики;

- рекомендований перелік навчальних дисциплін підготовки фахівців;

- форми державної атестації;

- нормативний термін навчання.

Стандарт є обов'язковим для вищих навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю.

Стандарт придатний для цілей сертифікації фахівців та атестації випускників вищих навчальних закладів.

В цьому стандарті є посилання на такі державні та галузеві стандарти України:

- ДК 003-95 Державний класифікатор професій;

- ДК 009-96 Державний класифікатор видів економічної діяльності;

- ДСВО 01-98 Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- ДСВО 02-98 Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- ДСВО 03-98 Освітній рівень базової вищої освіти;

- ДСВО 04-98 Освітній рівень повної вищої освіти;

- ДСВО 05-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста;

- ДСВО 06-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра;

- ДСВО 07.1-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста;

- ДСВО 07.2-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень магістра;

- СВО ___ Терміни та визначення;

- СВО ___ Освітньо-кваліфікаційна характеристика.

У даному стандарті для формування шифрів застосовуються наступні скорочення назв циклів підготовки, до яких віднесено блоки змістовних модулів:

ГЕ - гуманітарної і соціально-економічної підготовки,

ПН - природничо-наукової підготовки,

ПП - професійної та практичної підготовки.

4.1 Освітньо-професійна програма передбачає такі цикли підготовки:

- гуманітарної, соціально-економічної та природничо-наукової підготовки, що забезпечує певний освітній рівень;

- професійної (професійно-орієнтованої) та практичної підготовки, що разом з попередніми циклами забезпечує певний освітньо-кваліфікаційний рівень.

4.2 Розподіл змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівця та максимальний навчальний час за циклами підготовки подано у таблиці Додатку А.

5.1 Система знань у вигляді системи змістовних модулів щодо складових узагальнених структур діяльності, поданих у "СВО ____ Освітньо-кваліфікаційна характеристика" в змісті умінь, та мінімальна кількість навчальних годин/кредитів вивчення кожного змістовного модуля, наведені у таблиці Додатку Б.

5.2 Система блоків змістовних модулів, у які групуються змістовні модулі, та мінімальна кількість навчальних годин/кредитів вивчення кожного блоку наведені у таблиці Додатку В.

Примітка. У таблиці Додатку Б у графі 4 та у таблиці Додатку В у графі 2 шифри змістовних модулів наведені за структурами:

а) шифр змістовного модуля, що відповідає умінню, зазначеному у кваліфікаційній характеристиці:

б) шифр змістовного модуля, що відповідає умінню, зазначеному у освітній характеристиці:

У таблиці Додатку В у графі 1 шифри блоків змістовних модулів наведені за структурою:

6.1 У таблиці Додатку Г зазначений рекомендований перелік навчальних дисциплін, визначені блоки змістовних модулів, що входять до кожної з них, встановлена мінімальна кількість навчальних годин/кредитів їх вивчення.

6.2 Навчальний заклад має право за узгодженням з Міністерством освіти України змінювати назви навчальних дисциплін та розподіл блоків змістовних модулів у них.

7.1 На державну атестацію студента виносяться блоки змістовних модулів, що зазначені у таблиці Додатку В.

7.2 У Додатку Д наведені нормативні форми державної атестації студента і поданий розподіл блоків змістовних модулів між ними.

2.2. Методика розробки освітньо-професійної програми підготовки фахівця

Нижче наведені методики розробки відповідних структурних елементів освітньо-професійної програми підготовки фахівця.

Розділ. Титульний лист

На титульному листі ОПП вказується:

- позначення галузевого стандарту, яке складається з індексу (ГСВО), умовного позначення міністерства (МО) і реєстраційного номера, що надається у порядку, встановленому у міністерстві, і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження;

- назва освітньо-кваліфікаційного рівня;

- код і назва спеціальності (для усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів, окрім бакалавра), код і назва напряму підготовки за Переліком напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року N 507.

Розділ. Передмова

У розділі вказується назва базового вищого навчального закладу, яким внесено проект стандарту до затвердження, дата і номер наказу, якими стандарт затверджено та йому надано чинності.

Вказуються прізвища, ім'я, по батькові, наукові ступені та вчені звання, посади, назви установ, де працюють розробники стандарту.

Розділ. Вступ

Зміст цього розділу є обов'язковим для кожної освітньо-професійної програми. У разі необхідності розділ може бути доповнений розробниками ОПП.

Сторінки, на яких розміщені Передмова, Вступ нумерують римськими цифрами, починаючи з титульного аркуша. На титульному аркуші номер сторінки "1" не ставлять. Нумерацію сторінок проставляють на правому нижньому ріжку на непарних і на лівому нижньому ріжку на парних сторінках.

Розділ 1. Галузь використання

У розділі вказуються:

- назви освітньо-кваліфікаційного рівня;

- код і назва спеціальності (для усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів, окрім бакалавра), код і назва напряму підготовки за Переліком напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем;

- назва освітнього рівня, що відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню;

- код і назва кваліфікації за Державним класифікатором професій ДК 003-95, затвердженим наказом Держстандарту України від 27.07.95 року N 257 для освітньо-кваліфікаційних рівнів:

- молодший спеціаліст - розділ 1 "Законодавці, вищі державні службовці, керівники", розділ 3 "Фахівці", розділ 5 "Робітники сфери торгівлі та побутових послуг", розділ 7 "Кваліфіковані робітники з інструментом", розділ 8 "Оператори та складальники устаткування і машин";

- бакалавр - розділ 1 "Законодавці, вищі державні службовці, керівники", розділ 3 "Фахівці";

- спеціаліст і магістр - розділ 1 "Законодавці, вищі державні службовці, керівники", розділ 2 "Професіонали";

- узагальнений об'єкт діяльності фахівця - для спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр", "спеціаліст", "магістр";

- предметна область діяльності - для спеціальності освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст";

- нормативний термін для денної форми навчання (у роках) відповідно до норм, що наведені у "Положенні про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)".

Зміст цього розділу є обов'язковим для кожної освітньо-професійної програми. У разі необхідності розділ може бути доповнений розробниками ОПП.

Дату введення стандарту в дію позначають арабськими цифрами, відокремленими дефісами з такою послідовністю елементів: рік, місяць, число.

Нумерацію сторінок проставляють арабськими цифрами на правому нижньому ріжку на непарних і на лівому нижньому ріжку на парних сторінках стандарту. Додатки мають загальну з рештою стандарту наскрізну нумерацію сторінок.

Розділ 2. Нормативні посилання

Зміст нього розділу є обов'язковим для кожної освітньо-професійної програми. У разі і необхідності розділ може бути доповнений розробниками ОПП.

Розділ 3. Позначення і скорочення

У цьому розділі надаються скорочення назв циклів підготовки, які застосовуються при формуванні шифрів. Зміст цього розділу є обов'язковим для кожної освітньо-професійної програми. У разі необхідності розділ може бути доповнений розробниками ОПП.

Розділ 4. Розподіл змісту освітньо-професійної програми та максимальний навчальний, час за циклами підготовки

В таблиці Додатку А вказується розподіл змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівця та максимальний навчальний час за циклами підготовки у годинах і кредитах.

Максимальний навчальний час та розподіл змісту освітньо-професійних програм за циклами підготовки молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів і магістрів наведено в таблицях 1*, 1**, 1*** відповідно.

В таблицях 1*, 1**, 1*** максимальний навчальний час загальної підготовки (час, що може бути відведений на засвоєння освітньо-професійної програми підготовки) відповідно для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня розраховано за формулою:

де S - максимальний навчальний час теоретичної і практичної підготовки (у академічних годинах);

52 - кількість тижнів у навчальному році;

8 - мінімальна тривалість канікул у навчальному році (у тижнях);

n - термін навчання (у роках);

4 - тривалість державної атестації (у тижнях);

54 - кількість академічних годин на тиждень (на 1 кредит).

Максимальний навчальний час кожного з циклів підготовки призначений для здійснення усіх передбачених навчальним планом форм організації навчання, у тому числі самостійної роботи студента та контрольних заходів (за виключенням державної атестації).

Максимальний навчальний час, що може бути відведений на гуманітарну і соціально-економічну підготовку, повинен становити 20 +,- 5 відсотків від максимального навчального часу, що відведений на реалізацію освітньо-професійної програми підготовки фахівців. При цьому слід ураховувати, що в цей час включено і фізичне виховання із розрахунку 2 години на тиждень (54 години навчального часу студента), за винятком останнього семестру. Ще 2 години фізичного виховання на тиждень можна планувати за рахунок вільного часу студента.

Максимальний навчальний час циклів природничо-наукової, професійної і практичної підготовки визначається як різниця між максимальним навчальним часом засвоєння ОПП та максимальним навчальним часом засвоєння циклів гуманітарної та соціально-економічної підготовки.

Максимальний навчальний час загальної підготовки не враховує час, передбачений на державну атестацію студента, і складається з навчального часу, передбаченого на засвоєння нормативної частини змісту ОПП (змісту навчання) та вибіркової частини. Навчальний час, передбачений для засвоєння нормативної частини змісту ОПП, повинен становити 65 +,- 5% від максимального навчального часу.