На виконання Програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2003 роки та з метою визначення шляхів поліпшення надання позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД

1. Затвердити Концепцію надання позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим та здійснення догляду за хворими на СНІД (додається).

2. Начальнику управління профілактики соціально небезпечних хвороб, СНІДу та формування здорового способу життя (Александріна Т.А.), директору Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом (Щербінська А.М.):

2.1. Розробити проект типового положення про Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом, передбачивши потреби щодо забезпечення позалікарняної допомоги.

IV квартал 2002 р.

2.2. Розробити проект положення про "кабінет довіри".

IV квартал 2002 р.

3. Директору Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом (Щербінська А.М.) розробити методичні рекомендації з питань дотестового та післятестового консультування.

I квартал 2003 р.

4. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій та Головного управління охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації, головним лікарям Центрів профілактики і боротьби зі СНІДом поширити залучення до організації виконання заходів щодо догляду та підтримки хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД представників неурядових організацій та Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом.

Постійно

Контроль за виконанням цього наказу покласти на Першого заступника Державного секретаря Бобильову О.О.

1. Загальні положення.

2. Сучасний стан надання позалікарняної допомоги ВІЛінфікованим та здійснення догляду і підтримки хворих на СНІД в Україні.

3. Основні принципи та напрями розвитку системи надання позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим та здійснення догляду і підтримки хворих на СНІД.

4. Організаційне, фінансове та матеріальне забезпечення системи надання позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД.

Реєстрація перших випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України розпочалась в 1987 р. З 1995 року відзначається стрімке зростання кількості ВІЛ-інфікованих, пов'язане з проникненням ВІЛ в середовище споживачів ін'єкційних наркотиків. Результати дозорних досліджень вказують на активне поширення ВІЛ в групах ризику, а ріст кількості ВІЛ-інфікованих серед вагітних жінок свідчить про перехід інфекції в благополучні щодо ризику інфікування верстви населення: від наркоспоживачів до їх сексуальних партнерів.

На 01.06.02 р. зареєстровано 47 238 ВІЛ-інфікованих, в тому числі 3 528 дітей. Показник поширеності в цілому по Україні на кінець 2001 р. досяг 88,5 хворих на 100 000 населення, а лише за один 2001 рік - 14,2).

Збільшення числа ВІЛ-інфікованих призвело до швидкого зростання захворюваності на СНІД. Щороку кількість хворих на СНІД зростає на 40-60%, за період 1987-2002 рр. захворіло 3 311 осіб.

За оцінкою фахівців ЮНЕЙДС, реальна кількість ВІЛ-інфікованих досягла 400 000, тобто 1% дорослого населення. Досвід України показав, що близько 10-12% виявлених інфікованих кожного року у зв'язку з розвитком СНІДу потребують медичної, а в подальшому - позалікарняної допомоги.

Концепція надання позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим та здійснення догляду за хворими на СНІД (далі Концепція) розроблена на виконання Програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2003 роки. Головною метою Концепції на сучасному етапі розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу є визначення шляхів створення і функціонування системи позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим, здійснення догляду за хворими на ВІЛ-інфекцію/СНІД, забезпечення їх психологічною, соціальною, правовою підтримкою та консультуванням з юридичних питань.

У процесі боротьби з епідемією ВІЛ-інфекції в Україні склалась певна система комплексної допомоги та підтримки ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. Вона базується на законах України, актах Президента та Кабінету Міністрів України, наказах Міністерства охорони здоров'я України та інших міністерств та відомств, які мають безпосереднє відношення до боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу.

Позалікарняну допомогу ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД надають лікувально-профілактичні заклади державної і комунальної власності країни, а саме: Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України, обласні (міські) центри профілактики СНІДу, інфекційні відділення лікарень, наркологічні, шкірно-венерологічні, протитуберкульозні диспансери, центри планування сім'ї. Серед закладів, що не належать до державних структур, найбільш дієвими є неурядові організації, групи взаємодопомоги, насамперед з числа ВІЛ-позитивних (Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом), Товариство Червоного Хреста, доброчинні фонди та громадські організації, які проводять свою роботу у сфері профілактики та надання допомоги ВІЛ-інфікованим людям. Розвиток діяльності неурядові організації обумовлений методичною допомогою та фінансовою підтримкою міжнародних організацій, перш за все Представництва ООН в Україні, Агентства з міжнародного розвитку США, Міжнародного фонду "Відродження", Британської Ради, "Лікарі без кордонів" та ін.

Діяльність вказаних організацій охоплює основні напрями допомоги - медичний, психологічний, соціальний та правовий. Вона здійснюється державними та недержавними, у тому числі міжнародними, організаціями у відповідності до чинного законодавства країни. Основними проблемами, які заважають ефективно функціонувати системі надання позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим і здійснення догляду за хворими на СНІД в Україні є відсутність належної координації в регіонах і на місцях, недостатнє матеріально-технічне і кадрове забезпечення основних напрямів роботи, відсутність належного досвіду співпраці безпосередніх виконавців - працівників різних міністерств та відомств, неурядових організацій.

Законодавство України з питань ВІЛ/СНІДу гармонізується з нормами європейського права, відповідає рекомендаціям ООН у галузі забезпечення основних прав людини у контексті захворювання на ВІЛ-інфекцію та СНІД, зокрема принципу добровільності обстеження на ВІЛ-інфекцію та конфіденційності. Проте існує потреба в роз'ясненні правових норм - прав і відповідальності як для персоналу, так і для пацієнтів, та у забезпеченні їх послідовного виконання на місцях стосовно кожного конкретного громадянина.

За час розвитку епідемії ВІЛ-інфекції багатьма країнами, міжнародною спільнотою накопичено цінний досвід розвитку системи надання позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим і здійснення догляду за хворими на СНІД. Цей важливий досвід може бути використаний в Україні за умови вивчення, адаптації та творчого впровадження з урахуванням національних та культурних традицій українського народу. Для цього необхідно ширше використовувати можливості стажування на робочих місцях, обмін спеціалістами і т. ін.

Метою подальшого розвитку системи надання позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим і здійснення догляду за хворими на СНІД в Україні є збереження повноцінного життя ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, забезпечення їх комплексною медичною, психологічною, соціальною і правовою допомогою, запобігання подальшого поширення епідемії ВІЛ-інфекції в Україні.

Основними принципами функціонування системи надання позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим і здійснення догляду за хворими на СНІД є:

Добровільність, повага до прав людини - допомога здійснюється на добровільних засадах.

Конфіденційність - забезпечення права пацієнта на збереження таємниці діагнозу на засадах чинного законодавства.

Доступність - максимальне наближення усіх видів допомоги до ВІЛ-інфікованої особи та її близьких.

Комплексність - забезпечення різнобічності допомоги, яку можна отримати у системі надання позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим і здійснення догляду за хворими на СНІД.

Послідовність - забезпечення наступності у лікуванні ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, а також їх поетапної передачі до різних фахівців та служб позалікарняної допомоги.

Систематичність та постійність - ці принципи, у поєднані з попередніми, забезпечують ефективність позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД.

В процесі функціонування та розвитку системи надання позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим і здійснення догляду за хворими на СНІД мають бути вирішені наступні завдання:

- збільшення доступності до позалікарняної допомоги та догляду для ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД шляхом залучення до цієї роботи НУО, проведення широкої інформаційної кампанії, організації груп самодопомоги, організації хоспісів і т. ін.

- створення умов для покращення позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим і догляду за хворими на СНІД на рівні родини і спільноти.

- укріплення співпраці між урядовими, неурядовими та міжнародними організаціями для надання позалікарняної допомоги ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД, в тому числі дітям.