Відповідно до частини восьмої статті 10-1 Закону України "Про охорону дитинства", пункту 8 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Типову програму для дітей та інших осіб, які постраждали від булінгу (цькування) або стали його свідком, що додається.

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Постоловську І.О.

1. Цією Типовою програмою передбачено комплекс заходів, спрямованих на формування у особи, яка постраждала від булінгу (цькування) або стала його свідком (далі – постраждала особа), здатності відстоювати власну гідність, захищати свої права у приватних стосунках, у тому числі за допомогою уповноважених органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

2. У цій Типовій програмі терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України "Про освіту", "Про охорону дитинства".

3 Мета цієї Типової програми – зміна поведінки постраждалої особи, під час взаємодії в колективі, учасником якого вона є; формування у неї здатності відстоювати власну гідність, захищати свої права у приватних стосунках, протидіяти агресії та насильству; надання психологічної допомоги постраждалій особі; розвиток у неї навичок звернення по допомогу.

4. Завданнями цієї Типової програми є:

формування безпечної та асертивної поведінки, навичок відстоювання власних кордонів;

розвиток у постраждалої особи навичок ідентифікації насильства (зокрема, булінгу (цькування) та реагування у таких випадках;

сприяння оволодінню постраждалою особою знаннями про основні норми законодавства у сфері протидії булінгу (цькування), а також про види відповідальності за його вчинення, суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування);

формування у постраждалої особи ефективної комунікації та взаємодії з іншими;

сприяння розвитку у постраждалої особи психологічної зрілості, впевненості;

розвиток у постраждалої особи навичок конструктивного вирішення конфліктів;

розвиток у постраждалої особи навичок емоційної саморегуляції.

5. Суб’єктами, відповідальними за виконання цієї Типової програми, є уповноважені органи з питань освіти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Суб’єкти, відповідальні за виконання цієї Типової програми, залучають до її виконання підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, зокрема центри соціально-психологічної реабілітації дітей, центри соціальної підтримки дітей та сімей, громадські об’єднання, фізичних осіб – підприємців, а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги (за їх згодою), відповідно до законодавства.

Суб’єкт, відповідальний за виконання цієї Типової програми, організовує та забезпечує її проходження дітьми та іншими особами, які постраждали від булінгу (цькування) або стали його свідком.

Формування та виконання цієї Типової програми для дітей здійснюються з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей.

6. Реалізацію цієї Типової програми здійснюють фахівці, які мають вищу освіту за освітнім ступенем не нижче ніж "Бакалавр" за відповідною спеціальністю (зокрема, C4 "Психологія", I4 "Медична психологія") та пройшли відповідне навчання з питань проведення програм для дітей та інших осіб, які постраждали від булінгу (цькування) або стали його свідком.

7. Забезпечення підготовки фахівців, до компетенції яких належать питання запобігання та протидії булінгу (цькуванню), в тому числі фахівців, які реалізують цю Типову програму, належить до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Для проведення відповідного навчання або для висвітлення окремих тем, проведення додаткових занять в якості викладачів / тренерів залучаються експерти, фахівці, які не проходили спеціальної підготовки, але мають вищу освіту за освітнім ступенем не нижче ніж "Бакалавр" за відповідною спеціальністю (C4 "Психологія", I4 "Медична психологія", D8 "Право", I10 "Соціальна робота та консультування") та досвід, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров’я яких дають змогу виконувати професійні обов’язки, зокрема представники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, служб у справах дітей, уповноважених підрозділів органів Національної поліції України, надавачів соціальних послуг, закладів вищої освіти, закладів охорони здоров’я (лікар-психотерапевт, лікар відповідного профілю тощо), а також психологи, соціальні педагоги, фахівці в галузі права, представники міжнародних громадських об’єднань, іноземних неурядових організацій (за їх згодою).

8. Спілкування з постраждалою особою проводиться державною мовою.

На прохання постраждалої особи спілкування з нею може проводитися іншою мовою, прийнятною для сторін, або через перекладача чи залучену третю особу, якій постраждала особа довіряє, яка володіє мовою, зрозумілою постраждалій особі, та / або володіє методиками з питань інклюзивності, з урахуванням її особистих потреб та емоційного стану.

Постраждалій особі з інтелектуальними та сенсорними особливостями забезпечується проходження цієї Типової програми доступним способом, зокрема, із застосуванням простої мови та зрозумілих висловлювань, жестової мови, шрифту Брайля, підходів універсального дизайну, розумного пристосування.

Комунікація з постраждалою особою має здійснюватися у доступній формі спілкування, адаптованій до її віку, рівня розвитку, емоційного стану, із застосуванням простої мови та зрозумілих висловлювань.

9. Приміщення (будівля, споруда), в якому реалізується ця Типова програма, має бути забезпечене всіма комунальними послугами, передбачати укриття, яке відповідає вимогам ДСНС, відповідати державним будівельним і санітарно-гігієнічним нормам, вимогам пожежної безпеки, доступності для маломобільних груп населення, зокрема для осіб з інвалідністю.

1. Цю Типову програму розроблено на засадах когнітивно-поведінкової терапії, що дає змогу ефективно змінювати сприйняття досвіду через формування нових форм поведінки. Такий підхід широко застосовується в роботі з цільовою групою, він дає змогу проводити когнітивну корекцію та корекцію поведінки особистості та формувати в неї гуманістичні цінності. Під час когнітивно-поведінкової терапії використовуються техніки, адаптовані до віку та рівня розвитку дитини.

2. Методики когнітивної психології є науково обґрунтованими та спрямованими на досягнення особистісних змін щодо базових потреб.

3. Робота з постраждалою особою спрямовується на зміну негативнихпереконань та установок, корегування поведінки та регуляції емоційного стану, отриманого внаслідок пережитого травмувального досвіду.

4. Характеристика цієї Типової програми:

цільова група – діти та інші особи, які постраждали від булінгу (цькування); кількість діагностичних занять – 2–4;

кількість індивідуальних занять – 10–20; кількість групових занять – 5–9;

цільова група – діти та інші особи, які стали свідком булінгу: кількість діагностичних занять – 2;

кількість індивідуальних занять – 10; кількість групових занять – 5.

5. Форми роботи та тривалість цієї Типової програми.

Типова програма складається із занять, які включають одну або кілька сесій, спрямованих на поступове формування у постраждалих осіб ключових компетентностей у сфері захисту власної гідності, емоційного благополуччя, безпечної взаємодії та асертивної поведінки:

діагностування: тривалість – 2–4 сесії по 1 год або 1–2 сесії по 2 год; до проведення діагностики залучаються лікар-психотерапевт / психолог (за згодою); вторинна діагностика за результатами проходження цієї Типової програми – 1–2 сесії по 1 год або 1 сесія тривалістю 2 год;

індивідуальна робота: тривалість – 9–19 сесій по 1 год (максимум 2 год на тиждень); до індивідуальної роботи входять мотиваційні бесіди – 1–2 сесії тривалістю по 1 год;

групова робота: загальна тривалість – 10–18 сесій по 1,5 год (максимум 3 год на тиждень) із перервою між сесіями – 10 хв; за відсутності можливості проводити довготривалі заняття кожна сесія може проводитися під час окремої зустрічі;

змішаний варіант роботи: 1 сесія індивідуальної роботи тривалістю 1 год та 1 сесія групової роботи тривалістю 1,5 год (максимум 2,5 год на тиждень);

тривалість індивідуального заняття для дитини та особи, яка постраждала від булінгу (цькування) або стала його свідком, – 1 година;

періодичність – не рідше ніж один раз на тиждень.

6. Фахівці, які реалізують цю Типову програму, мають керуватися такими принципами:

конфіденційності та захисту персональних даних відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних", що полягає в гарантуванні збереження особистої інформації та нерозголошення конфіденційної інформації без згоди особи;

дотримання прав та свобод людини у процесі роботи з постраждалою особою;

недопущення дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

компетентності та професіоналізму, що полягає у застосуванні спеціальних знань з питань запобігання та протидії булінгу (цькуванню), жорстокому поводженню з дитиною;

комплексності та системності, що полягає у поєднанні різних форм і методів роботи в межах проведення програм для постраждалої особи, із урахуванням індивідуальних особливостей.

1. Проходження цієї Типової програми розпочинається з діагностування дитини або іншої особи, яка постраждала від булінгу (цькування) або стала його свідком, з метою виявлення індивідуальних особливостей, впливу травмувального досвіду, особистісних ресурсів та актуальних потреб.