Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України

Затвердити та ввести в дію "Тимчасову методику визначення витрат і тарифу на електроенергію вітрових електричних станцій" (додається).

1.1. Методика базується на загальних принципах ціноутворення на продукцію енергогенеруючих виробництв:

1.1.1. Встановлює процедури, необхідні для розрахунку тарифів на електроенергію вітрових електричних станцій (ВЕС).

1.1.2. Враховує рівень необхідних витрат на виробництво електричної енергії на ВЕС.

1.1.3. Стимулює екологічно чисте виробництво енергії, впровадження ресурсозберігаючих технологій, конверсійні процеси в промисловості.

1.2. Методика визначає єдиний порядок і алгоритм визначення тарифів на електричну енергію ВЕС.

1.3. Використання запропонованої методики передбачає вирішення таких завдань:

1.3.1. Узгодження інтересів виробників, постачальників і споживачів енергії ВЕС.

1.3.2. Створення оптимальних економічних умов для розвитку й ефективного функціонування вітроенергетичної підгалузі енергетики.

1.4. Ця методика застосовується при виконанні будь-яких видів розрахунків, пов'язаних з продажем виробленої на ВЕС електричної енергії. Вона призначається для визначення витрат, а також величини і структури тарифів на електроенергію ВЕС їх затвердження і подальше введення у дію.

1.5. Положення методики є обов'язковими для всіх суб'єктів діяльності в галузі вітроенергетики, якщо інше не оговорено окремо.

1.6. Методика може змінюватися як при зміні законодавства України і при прийнятті нормативних актів з питань ціноутворення, так і з врахуванням досвіду, набутого при встановленні тарифів для вітрових електростанцій.

2.1. Собівартість енергії, виробленої ВЕС, визначається на основі економічно обгрунтованих витрат. Структура показників для розрахунку планової собівартості наведена в додатку 1.

2.2. Розмір витрат повинен бути документально підтвердженим та обгрунтованим. Структура і статті витрат наведені в додатку 2.

2.3. Розрізняють такі види розрахунків собівартості електричної енергії: прогнозні, проектні, планові і фактичні. У цих розрахунках власне алгоритм визначення собівартості електричної енергії залишається незмінним. Головна відмінність видів розрахунків полягає у величині наближення значень, прийнятих у розрахунку вихідних показників, до фактичних показників конкретної ВЕС, а також у ступені деталізації цих показників.

Розрахунок прогнозної собівартості грунтується на досить загальних і наближених значеннях показників ВЕС. Значення капітальних витрат на будівництво приймаються як середні за найближчими аналогами, експлуатаційні витрати розраховуються умовно, виробіток ВЕС розраховується за середньорічними швидкостями вітрів у регіоні будівництва, втрати у внутрішніх мережах ВЕС приймаються такими, що дорівнюють розрахунковому коефіцієнту, і т.д. Як правило, такі розрахунки виконуються на стадії техніко-економічного обгрунтування, коли відомі тільки основні проектні рішення щодо ВЕС.

Розрахунок проектної собівартості виконується в ході розробки робочого проекту ВЕС і грунтується на значеннях показників, отриманих після докладного вивчення властивостей площадки ВЕС і детальної розробки робочого проекту станції. Вартісні показники капітальних витрат на будівництво в цьому виді розрахунку приймаються згідно з кошторисами на будівництво ВЕС, експлуатаційні затрати також більш точно, ніж у попередньому випадку, визначаються в проекті. Величина виробітку розраховується на підставі даних метеорологічних спостережень, за період 10 років (або за менший період, за який є надійні дані). Ці дані надаються згрупованими за градаціями швидкостей вітру, або у вигляді значень коефіцієнтів розподілу Вейбулла. При нестачі даних, отриманих на метеорологічних станціях, проводяться заміри за допомогою спеціальних метеорологічних постів, що встановлюються безпосередньо на площадці ВЕС.

Розрахунок планової собівартості виконується на етапі експлуатації ВЕС, коли будівництво станції закінчено і всі фактичні показники капітальних витрат відомі. Розрахунковими величинами тут залишаються експлуатаційні витрати, у частині вартості запасних частин і паливно-мастильних матеріалів, а також величина виробітку ВЕС, що приймається за проектними показниками. Розрахунок є завданням експлуатаційної організації, що має бути виконане в плановому періоді.

Розрахунок фактичної собівартості виконується на основі фактичних показників діяльності ВЕС за звітний період, включаючи величину фактичного виробітку.

Основними є два останні види розрахунків. Це так звані "план" і "факт", що порівнюються в процесі розгляду результатів роботи ВЕС у звітному періоді. У зв'язку з цим надзвичайно важливим є всебічний і якісний аналіз складової планової і фактичної собівартості з точки зору величин експлуатаційних витрат, показників надійності роботи устаткування, вітропотенціалу на площадці ВЕС у звітному періоді у відношенні до середнього показника за минулий період. Інтегральним технічним показником є коефіцієнт використання установленої потужності ВЕС (кВ), котрий одночасно враховує фактичні показники вітропотенціалу, якість технічного обслуговування устаткування, витрати на проведення ремонтів, експлуатаційні показники конкретної моделі вітроагрегату і ступінь підготовленості станції до експлуатації. За результатами цього аналізу приймається рішення про коригування тарифу для конкретної ВЕС.

2.4. У Методиці враховується, що у вітроенергетиці джерелом енергії є вітер. Вітер з точки зору виникнення, потенціалу та інших його характеристик є некерованим. Тому протягом звітного періоду його характеристики впливають на величину виробітку енергії. Іншими словами, енергія у вітроенергетиці має нестабільні і часто непередбачувані характеристики. З цієї причини планова і фактична собівартість енергії за звітний період можуть значно відрізнятися. Ця відмінність є нормальною і пояснюється зазначеним вище, виходячи з умов "поганого" або "гарного" року відносно середніх багаторічних показників вітропотенціалу. Через таку некерованість енергії вітру тариф на ВЕС встановлюється, виходячи із середніх показників вітропотенціалу на основі багаторічних спостережень. Тариф коригується за результатами аналізу статей витрат у фактичній собівартості електричної енергії.

2.5. Вплив встановленої потужності ВЕС на собівартість електричної енергії позначається на всьому інтервалі зміни потужності, але після величини, що перевищує 30 МВт, цей вплив стає малоістотним. Графік на рис. 1 показує, що питома собівартість електричної енергії, яку виробляє ВЕС, залежить від вітроенергетичних ресурсів площадки, величини експлуатаційних витрат і знижується із збільшенням потужності станції. Оптимальною, з точки зору собівартості енергії, є станція з установленою потужністю понад 20-30 МВт.

2.6. Сума відрахувань у позабюджетні фонди, що включається в собівартість продукції, розраховується в порядку, визначеному законодавчими та нормативними актами.

2.7. Розмір прибутку вибирається оптимальним, з точки зору покриття планових витрат вітрової станції.

2.8. Прибуток витрачається на сплату податків, повернення отриманих раніше коштів на експлуатацію станції, на розробку технологічної документації конкретної станції, на розвиток виробничої бази станції.

2.9. При визначенні складових витрат при розрахунку собівартості електричної енергії необхідно керуватися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями до нього та відповідними нормативними документами.

2.9.1. Амортизаційні відрахування на основні фонди.

Вартість основних фондів розподіляється по 3 групах витрат відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств":

- 1 група - дороги, будиночки, кабельні і повітряні лінії електропередачі та ін. основні фонди, що належать до першої групи (норма амортизації 5% на рік);

- 2 група - автотранспорт, система керування, пристрої автономного керування, кабельні лінії зв'язку та ін. основні фонди, що належать до другої групи (норма амортизації 25% на рік);

- 3 група - вітроагрегати, фундаменти до них, електрощити, комплектні трансформаторні підстанції, підставки під турбіни, інші основні фонди, що належать до третьої групи (норма амортизації 15% на рік).

Норми амортизації, визначені в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємства", застосовуються у відповідному періоді з урахуванням понижуючого коефіцієнта (Кп), величина якого визначається в Законах України "Про внесення змін до Закону України про оподаткування прибутку підприємства".

2.9.2. Вартість послуг промислового характеру (послуги з технічного обслуговування вітротурбін та ін.).

2.9.3. Вартість видаткових матеріалів, запасних частин і приладдя.

2.9.4. Витрати на оплату праці з нарахуваннями.

2.9.5. Вартість паливно-мастильних матеріалів для утримання транспортних засобів.

2.9.6. Інші витрати (накладні витрати): оплата послуг банку, витрати на відрядження, медичні послуги, медикаменти, матеріали та ін.

2.9.7. Відрахування до позабюджетних фондів.

2.10. Класифікація витрат на виробництво ВЕС електричної енергії.

Витрати виробництва за формою віднесення їх на собівартість електричної енергії зручніше усього розбити на дві групи. До першої категорії необхідно віднести витрати, що переносять свою вартість на собівартість поступово, у вигляді амортизаційних відрахувань. До другої категорії необхідно віднести витрати, що цілком переносять свою вартість на собівартість.

До першої категорії належать витрати на амортизацію основних фондів, спеціальний інструмент, оснащення, приладдя тощо. До другої категорії належать витрати на утримання персоналу (вартість робочої сили), витрати на паливно-мастильні матеріали, допоміжні матеріали і запасні частини для забезпечення виробництва електричної енергії, накладні витрати, обов'язкові витрати, передбачені чинним законодавством з охорони праці, оподатковування, оренди майна, на надання послуг промислового характеру і т.д.

У свою чергу витрати, що належать до першої категорії, розділені на три групи, у залежності від розміру вартості, що переноситься на собівартість електричної енергії (норм амортизації).

Рис. 2. Структура витрат на виробництво електричної енергії.

2.11. Ступінь впливу амортизаційних відрахувань на собівартість електричної енергії.

Амортизаційні відрахування є істотною складовою собівартості електричної енергії ВЕС. Питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості електричної енергії ВЕС є дуже великою - фактично вона коливається в межах 70-85%. Ця обставина робить собівартість електричної енергії ВЕС дуже чутливою до зміни норм амортизаційних відрахувань. Якщо порівнювати цей показник на ВЕС і теплових електростанціях (ТЕС) (Рис. 3), то бачимо, що для ТЕС він значно менше і становить 3-5% (головне місце в структурі собівартості електроенергії ТЕС посідає паливна складова - 70-80%).

Рис. 3. Амортизаційні відрахування в структурі собівартості електричної енергії. (в БД відсутній)

Це призвело до того, що з внесенням змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зміна норм амортизації спричинила збільшення собівартості електричної енергії на ВЕС у 1,6-2,0 рази.

Для визначення собівартості електричної енергії, виробленої вітровою електричною установкою (ВЕУ), а отже і для визначення тарифу на електричну енергію, що відпускається ВЕС, необхідно знати обсяг виробітку енергії. При її розрахунку використовуються вітрові характеристики місця розташування станції та енергетична характеристика (крива потужності) ВЕУ.

Основою розрахунку планового виробітку енергії є вітрові характеристики в обсязі багаторічних спостережень. Отримання надійних оцінок можливе при використанні довгострокової статистики на базі даних метеорологічної станції за період часу в 10 років. Використовувані дані безперервного моніторингу вітру повинні бути усереднені на 10-хвилинних інтервалах. Дані мають бути представлені у вигляді частотної гістограми для інтервалів швидкостей з центрами, що відповідають градаціям, прийнятим у практиці Держкомгідромету, а також у світовій практиці (табл. 1). При цьому в таблиці вказується період спостережень.

На підставі даних табл. 1 розраховують стандартні статистичні показники:

- середньорічну швидкість вітру v:

де:

E - сума;

N - кількість інтервалів у табл. 4;

vi - середня швидкість i-го інтервалу (i=1,..., N);

ni - кількість спостережень у i-му інтервалі;

- середньоквадратичне відхилення від середньої швидкості вітру s:

- коефіцієнт варіації:

Як показує практика, заявлена в технічній документації енергетична характеристика ВЕУ і її реалізація в конкретній ВЕУ можуть відрізнятися. З цього випливає, що оцінка продуктивності ВЕУ за паспортними даними може здійснюватися лише на стадії проектування ВЕС, а для агрегатів, що перебувають в експлуатації, вона повинна періодично перевірятися. Відсутність такої процедури може значно спотворювати дані, необхідні для розрахунку собівартості електричної енергії і створювати невідповідність між установленими тарифами та фактичними витратами виробництва. Для побудови кривої потужності ВЕУ використовуються фактичні дані про швидкість вітру за обраний період і про виробіток електричної енергії конкретними ВЕУ за той же період.

Енергетична характеристика ВЕУ наводиться в табличному (табл. 2) і графічному (рис. 4) вигляді, з урахуванням щільності повітряного потоку і його варіацій. Вказуються швидкості вмикання і вимикання ВЕУ, а в межах між ними - потужності ВЕУ в кВт, для швидкостей вітру з кроком 1 м/с.

Рис. 4. Енергетична характеристика ВЕУ. (в БД відсутній)

Розрахунок енергетичних показників здійснюється за формулами:

- річний виробіток електричної енергії E (кВт/год):

де f (vi) - енергетична характеристика ВЕУ. При відсутності в табл. 2 значень потужності для швидкостей вітру - центрів інтервалів, у розрахунках задовільні результати дають лінійна інтерполяція і проксимація кривої потужності методом найменших квадратів (поліном третього ступеня).

Перерахунок швидкостей з урахуванням вертикального профілю вітру здійснюється за формулою:

де:

v' - швидкість вітру на висоті h;

v - швидкість вітру на висоті ho;

a - коефіцієнт урахування вертикального профілю вітру. На практиці значення цього коефіцієнта приймають з проміжку

При розрахунку виробітку енергії враховуються деякі показники характеристики ВЕС, наведеної в таблиці 3. Для урахування характеристик ландшафту варто скористатися таблицею 4.

На практиці при розрахунку виробітку енергії вручну, алгоритм розрахунку такий:

Дані вимірів швидкостей вітру (з табл. 1) приводяться до висоти осі ротора ВЕУ, при цьому додатково враховуються зазначені вище поправки.

Таким чином таблиця 1 модифікується.

1. Кількість спостережень (табл. 1), по кожній градації швидкостей окремо, перемножується на відповідне цій градації значення потужності з енергетичної характеристики ВЕУ (табл. 2).

2. Арифметичні добутки по всіх градаціях швидкостей сумуються. Одержуємо виробіток енергії за той період спостережень, за який складена табл. 1.

3. Отримана сума приводиться до періоду в один рік.

4. Виробіток енергії перемножується на коефіцієнти, що враховують технічну готовність ВЕУ, втрати виробітку у внутрішніх мережах ВЕС тощо.

В результаті ми одержуємо значення виробітку однієї ВЕУ в рік. Річний виробіток ВЕС утворюється шляхом множення виробітку одиничної ВЕУ на їхню загальну кількість.

З метою автоматизації розрахунку виробітку слід використовувати спеціальну комп'ютерну програму, що має дати більш точну оцінку виробітку енергії, ніж при розрахунку вручну. У розрахунку повинні використовуватися дані замірів швидкості вітру на найближчих метеостанціях системи Держкомгідромету, а при їхній нестачі також дані із спеціальних метеорологічних постів, встановлених безпосередньо на площадці ВЕС.

У Таблиці 5 наведена форма комп'ютерного протоколу роботи програми розрахунку виробітку ВЕУ.

Розрахунок виробітку електричної енергії ВЕУ за даними багаторічних метеорологічних спостережень

Вихідні дані: